Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 6 листопада 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Первозванівка Кіровоградської області, судимого:

1) 19.05.2005 року за ч. 2 ст. 185 КК України на 2 роки

позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання

на підставі ст.ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 2 роки;

2) 18.12.2007 року за ч. 1 ст. 286 КК України на 2 роки 6 місяців

позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, а на підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України остаточно визначено 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він у ніч на 25 жовтня 2007 року у м. Кіровограді проник у приміщення гаражу № 390 гаражного кооперативу "Гаражний", звідки таємно викрав належне ОСОБА_2 майно вартістю 2 028,20 грн.

У касаційному поданні прокурор посилається на безпідставне звільнення ОСОБА_1 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням. Зазначає, що суд не в повній мірі врахував особу винного, який, будучи раніше засудженим за вчинення корисливого злочину, на шлях виправлення не став, вчинив новий злочин через 5 місяців після закінчення іспитового строку. Просить скасувати вирок і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав доводи касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 75 КК України при призначенні засудженому покарання суд може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком, врахувавши обставини справи та особу винного, а також з обов'язковим зазначенням у вироку мотивів звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Як видно з вироку, суд, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу ОСОБА_1, зокрема, рецидив злочину, а також визнання засудженим своєї вини, щире каяття, позитивну характеристику, добровільне відшкодування заподіяної злочином шкоди. Суд також узяв до уваги думку потерпілої ОСОБА_2, яка не наполягала на суворому покаранні (а.с. 148).

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом, вважав, що ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (а.с. 156).

Тому суд, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Даних, які б свідчили, що у справі стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, а вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15 січня 2008 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.