Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 6 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Вироком місцевого суду

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця та жителя с. Новоселиця

Долинського району Івано-Франківської області, раніше судимого:

- 21 травня 2007 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області за ч.2 ст. 186, ч.1 ст. 286 КК України до позбавлення волі на 4 роки,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч.1 ст. 122 КК України на три роки;

- за ч.2 ст. 185 КК України на три роки;

- за ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України на чотири роки.

За ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_1 виправдано.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів

призначено покарання у виді позбавлення волі на чотири роки.

Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України ОСОБА_1, у строк покарання, призначеного за сукупністю злочинів, зараховано покарання, відбуте частково за вироком Рожнятівського районного суду від 21 травня 2007 року і шляхом часткового складання, остаточно призначено позбавлення волі на шість років;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та жителя с. Княжолука

Долинського району Івано-Франківської

області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на два роки.

За ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_2 виправдано.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік шість місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично з`являтися для реєстрації в цей орган;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

уродженця та жителя с. Княжолука

Долинського району Івано-Франківської

області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на три роки.

За ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_3 виправдано.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_4,

уродженця та жителя с. Новоселиця

Долинського району Івано-Франківської

області, такого, що не має судимості,

засуджено за ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_4 покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з`являтися для реєстрації;

ОСОБА_5,

с. Княжолука,

уродженця та жителя с. Княжолука

Долинського району Івано-Франківської

області, такого, що не має судимості,

засуджено за ч.1 ст. 122 КК України до позбавлення волі на два роки.

За ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України ОСОБА_5 виправдано.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік шість місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_5 покладено обов'язок повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Постановлено стягнути:

- із ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_6 1 324 грн. матеріальної шкоди;

- ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку на користь ВАТ "Живиця" 2 050 грн. заподіяної шкоди.

У апеляційній інстанції вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не переглядався.

Як визнав суд, в ніч на 28 грудня 2006 року, приблизно о 1 годині, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (матеріали щодо якого були виділені в окреме провадження у зв'язку із розшуком), за попередньою змовою між собою, проникли на охоронювану територію нижнього складу ТзОВ "Уніплит", що у с. Вигода Долинського району Івано-Франківської області, де намагалися таємно викрасти обрізні дошки, вартістю 390 грн.

Однак, злочинний умисел засуджені не довели до кінця, оскільки їх помітив охоронець ОСОБА_7 та став наближатися до них.

У цей час засуджені теж помітили охоронця і заховалися. Коли ОСОБА_7 наблизився до них, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, зрозумівши, що їм не вдасться втекти непоміченими, напали на потерпілого та завдали йому декілька ударів у різні частини тіла, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_1, на початку лютого 2007 року, за попередньою змовою із ОСОБА_5, проникли на територію земельної ділянки потерпілого ОСОБА_6, що у смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області, звідки таємно викрали металевий контейнер для інструментів та бочку для води, загальною вартістю 2 648 грн.

Крім того, 24 квітня 2007 року, приблизно о 12 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 за попередньою змовою із ОСОБА_4, проникли на охоронювану територію ВАТ "Живиця" на вулиці Заводській, 4 у смт. Вигода Долинського району Івано-Франківської області, де з метою таємного викрадення металевих деталей конструкції, газовим різаком почали розрізати металоконструкції, однак злочинний умисел не довели до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки були затримані охоронцем товариства ОСОБА_8 Своїми злочинними діями ОСОБА_1 та ОСОБА_4 завдали ВАТ "Живиця" збитків на суму 2 050 грн.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд через непра вильне застосування кримінального та істотне порушення кримінально-процесуального законів, а також у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочинів та даним про особи засуджених.

Прокурор вважає, що суд не урахував роз'яснення, що містяться у п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" №12 від 25 грудня 1992 року (v0012700-92) і безпідставно перекваліфікував дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, за епізодом від 28 грудня 2006 року, з ч.2 ст.187 на ч.1 ст. 122 КК України.

Прокурор вважає, що суд на порушення ст. 334 КПК України, виправдавши засуджених за ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України, не вказав мотиви та не зазначив підстав прийняття такого рішення.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд безпідставно застосував ч.3 ст. 70 КК України, оскільки засуджений вчинив злочин до постановлення вироку у першій справі (ч.4 ст. 70 КК України).

Крім того, як видно зі змісту подання, прокурор вважає, що призначене ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання, не відповідає тяжкості вчинених злочинів, через м`якість.

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, підтримавшого подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Свій висновок щодо винуватості ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчинені злочинів, суд обгрунтував сукупністю зібраних у справі доказів.

Разом із тим, перекваліфікувавши дії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за епізодом від 28 грудня 2006 року з ч. 2 ст. 187 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України, суд зробив помилковий і передчасний висновок, що засуджені напали на потерпілого ОСОБА_7 не з метою заволодіння майном, а з метою приховати злочин.

Як убачається із показань ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які у судовому засіданні зізналися, що вони проникли на територію ТзОВ "Уніплит" з метою крадіжки дерев`яних дощок. Коли вони перекладали і готували дошки до виносу їх із території складу, то їх виявив охоронець. Після цього вони напали на охоронця.

Потерпілий ОСОБА_7 у судовому засіданні у свою чергу ствердив, що охороняючи територію ТзОВ "Уніплит", він помітив декількох осіб, які побачивши його сховалися. Після того, як він наблизився до цих осіб, вони напали на нього та побили, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження. ОСОБА_7 також пояснив, що під час нападу, засуджені заволоділи ліхтарем, радіостанцією "Фірст" і його мобільним телефоном "Сіменс-А62".

ОСОБА_1 у судовому засіданні зізнався, що під час побиття ОСОБА_7 відібрав у нього ліхтарик та радіостанцію. ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також підтвердили факт заволодіння майном потерпілого.

Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 намагалися викрасти дошки із території ТзОВ "Уніплит", але були виявлені охоронцем. Засуджені, напавши на охоронця, який виконував свої обов'язки з охорони майна, не припинили свої злочинні дії і завдали йому удари у різні частини тіла. Винні не довели злочинний намір на заволодіння дошками до кінця з причин, що не залежали від їх волі, але заволоділи іншим майном, проте суд не дав цьому ніякої оцінки.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 року №12 "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності" (v0012700-92) , дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим і, не дивлячись на це, продовжені винними особами з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати, в залежності від характеру насильства, як грабіж чи розбій.

Суд повинен був належним чином перевірити чи мали винні намір у подальшому заволодінні дошками чи іншим майном, та що перешкодило їм це зробити.

Суд також не дав оцінки тому факту, що під час побиття винні заволоділи іншим майном і розпорядилися ним за власним розсудом.

Висновок суду про відсутність у ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 умислу на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_7, не можна визнати обгрунтованим, оскільки він суперечить дослідженим у судовому засіданні доказам та показанням самих засуджених.

Крім того, зі справи видно, що ОСОБА_1 був раніше засуджений вироком Рожнятівського районного судку Івано-Франківської області від 21 травня 2007 року. Злочини, за які його засуджено у даній справі, ОСОБА_1 вчинив 28 грудня 2006 року, у лютому та 24 квітня 2007 року, тобто до постановлення вироку у першій справі. За таких обставин, ОСОБА_1 має бути призначено покарання на підставі ч.4 а не ч.3 ст. 70 КК України.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що вирок місцевого суду не відповідає вимогам закону, тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене, а також перевірити доводи касаційного подання прокурора, у тому числі й щодо м`якості призначеного винним покарання та щодо застосування до ОСОБА_1 при призначенні покарання за ч.4 ст. 70 КК України принципу часткового складання призначених покарань, і прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Долинського районного суду Івано-Франківської області від 9 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.