Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 4 листопада 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на вирок Краснопільського районного суду Сумської області від 25 березня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 20 травня 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянин України, такий, що судився:

20.03.2007 р. Краснопільським районним судом

Сумської області за ст. 296 ч. 2 КК України

на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 ККУкраїни був звільнений від відбування покарання

з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,

засуджений за ч. 1 ст. 286 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

На підставі ч. 1 ст. 71, ч. 1 п. "б" ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Краснопільського районного суду Сумської області від 20.03.2007 року за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на три роки три місяці з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 7000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь фінансового управління Краснопільської райдержадміністрації 1219,26 грн. на лікування потерпілих.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Сумської області від 20 травня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 28 грудня 2007 року о 9-ій год. 40 хв., керуючи належним ОСОБА_4 автомобілем "ВАЗ" 2103 реєстраційний номер НОМЕР_1 і рухаючись по автодорозі Суми-Краснопілля з швидкістю приблизно 80 км/год., проїхавши с. Самотіївку, порушив вимоги п.п. 2.3.б, 12.1 Правил дорожнього руху України.

Унаслідок цих порушень вимог ПДР ОСОБА_1 при виконанні маневру обгону транспортного засобу, який рухався в попутному напрямку, не звернув уваги на зміну погодних умов, технічний стан автомобіля, яким керував, не обрав безпечної швидкості руху, що призвело до втрати керування автомобілем і з'їзду в кювет дороги з лівої сторони з наступним його перекиданням. У результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ОСОБА_1 - ОСОБА_3і ОСОБА_5 отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_1 змінити, пом'якшити покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням. Вважає призначене ОСОБА_1 покарання надто суворим, вказуючи, що суд не врахував в повній мірі його щире каяття, повне визнання вини, активне сприяння слідству, позитивну характеристику за місцем проживання та роботи, молодий вік, часткове відшкодування шкоди.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, підтверджується дослідженими судом доказами і в касаційній скарзі захисником не оспорюється.

Дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 286 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують покарання, на які вказує в касаційній скарзі захисник ОСОБА_2

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 вчинено злочин у період іспитового строку за попереднім вироком. Унаслідок злочинних дій засудженого спричинено потерпілим ОСОБА_3 і ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесні ушкодження, заподіяні ним збитки в повному обсязі не відшкодовано.

З огляду на викладене, слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому підстав для його пом'якшення не вбачається.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, у справі не виявлено.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням учасників процесу немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 відмовити.