804/5161/14 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про донарахування суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) - 15.03.2016 Прийняття

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014, позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.12.2013 № 0000542203 та № 0000552203.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт від 06.11.2013 № 945/223/37005858, в якому зафіксовано порушення позивачем: пп.14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14. 1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 та п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в період, що перевірявся, на загальну суму 1 613 873,00 грн.; пп. 14.11.201 п.14.1 ст.14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, п.201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 206 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 8 420,00 грн.; пп.14.1.180, п.14.1 ст.14, абз.1 п. 46.1 ст. 46, п.49.1 та п. 49.2, пп.49.18.2 ст. 49, ст. 51 гл. 2 та пп. б п. 176.2 ст. 176 ПК України в частині неподання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку за формою 1-ДФ по строкам 09.02.2012 за 4 квартал 2011 року.

На підставі акта перевірки, 10.12.2013 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0000542203 про донарахування суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 9 962,25 грн., у тому числі за основним платежем - 8 420,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1542, 25 грн.; № 0000552203 про донарахування суми грошового зобов'язання за податком на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 718 916,25 грн., у тому числі за основним платежем - 1 613 873,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 105 043,25 грн.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Пунктом 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника ПДВ на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.6. цієї статті, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, факт здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" підтверджується первинними документами,зокрема, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, а також актами про надання послуг щодо руху вантажних автомобілів на території складу.

Крім того, встановлено, що оплата за товари здійснена шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ "Авто-Сила" і підтверджується платіжними документами та виписками банку, заборгованість за поставлені товари відсутня, про що зазначено в акті перевірки.

Перевіркою встановлено, що первинні документи мають невідповідності, а саме: в товарно-транспортних накладних не зазначено адреси пункту розвантаження товару та відсутні печатки автопідприємств, однак, як вірно зазначено судами, ці недоліки оформлення первинних документів не спростовують факту здійснення господарських операцій та не можуть впливати на правильність формування показників бухгалтерського та податкового обліку.

Крім того, як свідчать матеріали, перевіркою встановлено завищення валових витрат на суму 825,00 грн. за операціями по взаємовідносинах позивача із ТОВ "Технологіка" з надання послуг з інформаційного обслуговування на загальну суму 990,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 165,00 грн.

Податковий орган дійшов такого висновку на підставі актів виконаних робіт, які не містять необхідних даних про зміст і обсяг господарської операції та іншої інформації, згідно якої можливо було б зробити висновок щодо реального виконання послуг.

Проте, слід зазначити, що акт здачі-приймання виконаних (робіт)/наданих послуг є документальним підтвердженням факту здійснення господарської операції з метою віднесення сплаченої суми за послуги до складу витрат і податкового кредиту у відповідні звітні періоди.

Акти виконаних робіт (наданих послуг) не мають установленої форми, не є бланками суворої звітності, у зв'язку із чим їх складають у довільній формі з дотриманням усіх вимог, які висуваються до первинного документа.

Таким чином, вірними є висновки судів, що встановлене податковим органом в акті перевірки завищення витрат на суму 825,00 грн. по операціях позивача з ТОВ "Технологіка" з надання послуг з інформаційного обслуговування на загальну суму 990,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 165,00 грн., не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Крім того, висновки податкового органу про відсутність права позивача на нарахування податкового кредиту з господарської операції щодо придбання послуг у ПП "ВКФ "Експостач" ґрунтуються лише на підставі висновків Акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 10.12.2012 № 1816/225/32466363 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "ВКФ "Експостач" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в податковому обліку за січень, лютий 2012 року", без посилань на будь-які докази, в тому числі первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що могли б достовірно підтвердити наявність або відсутність зазначених в актах перевірки позивача та його контрагента порушень.

Отже, як вірно зазначено судами, з'ясування реальності та повноти відображення в обліку платника податків господарських операцій було проведено поверхнево без посилання на достовірні факти, без урахування підтвердження первинними документами відносин, виду, обсягу і якості операцій, що здійснювалися між ТОВ "Авто-Сила" та ПП "ВКФ "Експостач".

Крім того, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей.

Також, слід зазначити, що протиправність дій контролюючого органу щодо висновків про відсутність факту реального здійснення господарських операцій по контрагентам ТОВ "Альфа-Інвест Плюс" та ТОВ "Пром Альянс ЛТД" була предметом самостійного судового розгляду в адміністративних справах і, в силу приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, не потребує доказування у даній справі.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 10.12.2013 № 0000542203 та № 0000552203.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів, не встановлено.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .