У х в а л а
                          IМЕНЕМ  УКРАЇНИ
     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого судді
     Міщенка С.М.,
     суддів
     Косарєва  В.I., Глоса Л.Ф.,
     за участю прокурора
     Вергізової Л.А.
     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  26  грудня  2006
року кримінальну справу за касаційним поданням першого  заступника
прокурора Iвано-Франківської області на вирок Галицького районного
суду Iвано-Франківської області від 29 червня 2005 року, яким
     ОСОБА_1,
     IНФОРМАЦIЯ_1 року народження,
     громадянина  України,
     раніше не судимого, засуджено
     -  за ч.1  ст.175 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          на 2 роки виправних
робіт з позбавленням права обіймати керівні посади  строком  на  1
рік.
     На  підставі  п.  "г"  ст.1  Закону  України  "Про  амністію"
( 2591-15 ) (2591-15)
          від  31  травня  2005  року  ОСОБА_1.  звільнено  від
основного і додаткового покарання, а справу провадженням закрито.
     Постановлено стягнути  з IНФОРМАЦIЯ_3 на користь ОСОБА_2. - 9
748  грн.,  ОСОБА_3.  -  450.94  грн.,  ОСОБА_4.  -  128.45  грн.,
ОСОБА_5. - 238.42 грн., ОСОБА_6. - 282.42  грн.  на  відшкодування
заборгованості по заробітній платі.
     В апеляційному порядку справа не переглядалася.
     Згідно з вироком суду,  ОСОБА_1. визнано винним  і  засуджено
за те, що він, працюючи IНФОРМАЦIЯ_2 з  1993р.,  будучи  службовою
особою, при поступленні коштів на рахунок підприємства в період  з
1999  по  2005  роки  при  існуючій  заборгованості   по   виплаті
заробітної плати станом на  1.01.1999р.  в  сумі  38.648.07  грн.,
допустив її збільшення  і станом  на  1.01.2005р.  вона  становила 
99.782.02 грн., тобто зросла на суму 61.134.13 грн.
     У  касаційному поданні заступник прокурора Iвано-Франківської
області просить вирок скасувати, а кримінальну справу на  підставі
п."г"  ст.1  Закону  України  "Про   амністію"   ( 2591-15 ) (2591-15)
           від
31.05.2005р. провадженням закрити.   Посилається  на  те,  що  суд
неправильно застосував кримінальний закон в  частині   призначення
ОСОБА_1. основного і додаткового  покарання.  Вважає,  що  суд  не
повинен  був  постановляти  вирок,  а  необхідно  було   звільнити
ОСОБА_1. від кримінальної відповідальності і  справу  провадженням
закрити.
     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,  який    підтримав
касаційне подання, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
доводи касаційного подання,  колегія  суддів  вважає,  що  подання
підлягає задоволенню з таких підстав.
     Вимогами  ст.6  Закону України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
         від
31.05.2005р.    передбачено    звільнення     від     кримінальної
відповідальності  в порядку та на умовах, визначених цим  законом,
осіб, які підпадають під дію статті 1  цього  закону,  кримінальні
справи щодо  яких  перебувають  у  провадженні  органів  дізнання,
досудового  слідства  чи  не  розглянуті  судами,  або  розглянуті
судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини,  вчинені
до набрання цим законом чинності.
     Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_1. подав письмову  заяву
від 29.06.2005р. про закриття справи щодо нього на  підставі  акта
амністії (а.с.129) та в судовому засіданні просив  застосувати  до
нього цей закон (а.с.133).
     Суд  не  дотримався  зазначених  вимог  Закону  України  "Про
амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
          і  розглядаючи  справу  щодо  ОСОБА_1.,  не
зважаючи на його заяви про застосування до амністії,  не  звільнив 
його від кримінальної відповідальності і не закрив  провадження  у
справі, а навпаки, постановив вирок і звільнив від покарання.
     Крім того, суд в порушення вимог ст.57  та ст.175 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         призначив ОСОБА_1. основне покарання у виді  виправних
робіт та додаткове покарання у  виді  позбавлення  права  обіймати 
керівні  посади  строком  на  1  рік,  оскільки  виправні   роботи
призначаються тільки працюючим і  відбуваються  за  місцем  роботи
засуджених, а додаткове покарання відповідно до санкції ст. 175 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
         є  основним  і  до  виправних  робіт  не  може
призначатися.
     За таких обставин,  вирок суду не відповідає  вимогам  закону 
і  підлягає скасуванню, а справа закриттю внаслідок акта амністії.
     Керуючись ст.ст. 395,396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
     у х в а л и л а:
     Касаційне подання   заступника  прокурора  Iвано-Франківської
області задовольнити.
     Вирок Галицького районного  суду  Iвано-Франківської  області
від 29 червня 2005 року щодо ОСОБА_1. скасувати.
     На  підставі ст.6, п."г" ст.1 Закону України  "Про  амністію" 
від    31.05.2005р.   звільнити    ОСОБА_1.    від    кримінальної
відповідальності за ч.1  ст.175 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  а  справу
провадженням закрити.
                            С у д д і:
     Міщенко С.М.   Косарєв  В.I.  Глос Л.Ф.