Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючої судді - Васильченко Н.В.,

суддів: Леонтович К.Г., Смоковича М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 876/2806/14 за позовом Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області до ОСОБА_1, третя особа Галицька районна адміністрація Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва, -

У листопаді 2010 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області звернулася до ОСОБА_1, третя особа Галицька районна адміністрація Львівської міської ради, з позовом в якому просила зобов'язати ОСОБА_1 виконати вимоги припису № 1г/20-ф від 27.05.210 року, а саме: здійснити демонтаж прибудови до нежитлових приміщень колишнього кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1" в будинку АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, у результаті проведеної перевірки встановлене здійснення гр. ОСОБА_1 самочинної прибудови до нежитлових приміщень, прибудова здійснена без дозволу інспекції, що є порушенням ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій". За наслідками перевірки позивачем складений акт, протокол та винесений припис про демонтаж прибудови до нежитлових приміщень колишнього кафе "ІНФОРМАЦІЯ_1". Відповідачем вимоги припису не виконані, демонтаж прибудови не здійснений.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 5 лютого 2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції та відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Державна архітектурно-будівельна інспекція України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати це рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судом та обґрунтованість застосування норм матеріального права до вирішення спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, а скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що 04.02.2010 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області, на підставі наказу ІДАБК у Львівській області від 31.12.2009 р. № 599, проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері архітектури та будівництва на об'єкті будівництва при здійсненні будівельних робіт з прибудови до кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1 замовник будівництва - ТОВ "Граніт". За результатами перевірки складений акт № 03/02г, яким зафіксований факт здійснення ОСОБА_1 прибудови до приміщень колишнього кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" за АДРЕСА_1 у м. Львові. ОСОБА_1 притягнута до адміністративної відповідальності адміністративною комісією Галицької РА. Роботи із влаштування прибудови ТОВ "Граніт" не здійснювало.

За наслідками перевірки складений протокол № 06/05г від 21.05.2010 р. про вчинення адміністративного правопорушення. Згідно протоколу, вказану прибудову ОСОБА_1 здійснено без дозволу на виконання будівельних робіт з порушенням ст. 29 Закону України "Про планування і забудову територій", п. 1.2 ДБН А.31-5-96 "Організація будівельного виробництва".

Відповідач із протоколом ознайомлена, про що свідчить нею власноручно зроблений підпис.

Позивачем 27.05.2010 р. винесена постанова № 1г/46-ф про накладення на ОСОБА_1 штрафу за адміністративне правопорушення в розмірі 221,00 грн.

Приписом № 1г/20-ф від 27.05.2010 р. відповідача зобов'язано в 30-тиденний термін з дня отримання припису письмово повідомити ІДАБК у Львівській області про виконання вимог припису, що полягають у здійсненні демонтажу прибудови до нежитлових приміщень до колишнього кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" на АДРЕСА_1

Позивачем 06.09.2010 р. складений акт № 09/09г проведення перевірки виконання вимог припису № 1г/20-ф від 27.05.2010 року, яким встановлене невиконання відповідачем вимог припису.

Факт отримання відповідачем актів, постанови, протоколу та припису ІДАБК у Львівській області представником відповідача не заперечувався. Доказів оскарження відповідачем припису № 1г/20-ф від 27.05.2010 року суду не надано.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 листопада 2010 року у справі № 2-1043/10 за позовом ТОВ "Граніт-К", ОСОБА_3 до Львівської міської ради, Департаменту містобудування Львівської міської ради, за участі третіх осіб позов задоволений, за позивачами визнане право на облаштування тамбуром, замощенням і гідроізоляцією аварійного входу до нежилого приміщення бару "ІНФОРМАЦІЯ_2" за адресою: АДРЕСА_2 зі сторони АДРЕСА_1, а також право власності на зазначене приміщення з урахуванням зведеного над аварійним входом АДРЕСА_1 тамбуру. Встановлено за позивачами на ділянку, зайняту тамбуром, за адресою: АДРЕСА_1 площею 12,3 кв. м. земельний сервітут для забезпечення належного санітарного стану цього приміщення.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 травня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 30 жовтня 2012 року у справі № 6-27844 св 12, рішення суду першої інстанції скасоване та прийняте нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при здійсненні будівництва - прибудови до кафе-бару "ІНФОРМАЦІЯ_1" не отримала дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушила законодавчо встановлені норми, крім того тривалий час ухиляється від виконання припису.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем недотриманий встановлений законом порядок, що передує зверненню до суду із відповідним позовом.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 31 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000, № 1699-III в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин(далі - Закон № 1699-III (1699-14) ) державний контроль за плануванням, забудовою та іншим використанням територій здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури, відповідними спеціально уповноваженими органами з питань містобудування та архітектури, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами, а також іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади. Порядок здійснення державного контролю за плануванням, забудовою та іншим використанням територій визначається законодавством.

Відповідно ст. 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 № 687-XIV в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин(далі - Закон 687-XIV) для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи (далі - інспекції державного архітектурно-будівельного контролю).

Згідно ст. 29 Закону № 1699-III здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У відповідності до ст.9 Закону 687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил, місцевих правил забудови населених пунктів у порядку визначеному ст. 24 Закону № 1699-III.

Згідно ч.ч. 1, 7 ст. 376 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно п. 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" (v0006740-12) при розгляді позовів про знесення самочинно збудованого об'єкта нерухомості суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Таким чином, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує встановлення судом факту існування зазначених обставин.

Колегія суддів погоджується із висновком апеляційного суду, що позивачем не надано доказів того, що будівельні роботи, виконані відповідачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, а також доказів неможливості перебудови такого об'єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм. Разом із тим, можливість знесення самочинного будівництва закон пов'язує саме з цими обставинами, а не з невиконанням припису.

Враховуючи вищенаведене суд апеляційної інстанцій дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України відхилити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року у справі № 876/2806/14 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.