Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 25 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська суду від 20 серпня 2007 року,

Зазначеним вироком:

ОСОБА_1, 1967 року народження, раніше несудимого, -

засуджено за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскаціє всього майна;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено до відбування 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на 3 роки з конфіскаціє всього майна.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому що з 4 липня 2003 року, обіймаючи посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю "Люксон" зареєстрованого по вул. Набережній Перемоги, 10 у м. Дніпропетровську, у порушення п. 4.1 ст. 4, п. п. 7.2. 3 п. 7.2, п. п. 7.3. 1 п. 7.3, п. п. 7.4. 1 п. 7.4, п. п. 7.5. 1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 року, шляхом необґрунтованого завищення податкового кредиту по податку на додану вартість і заниження об'єкта оподаткування, з липня 2004 року по вересень 2004 року, ухилився від сплати податку на додану вартість у сумі 8576431, 83 гривень, що привело до фактичного не надходження в бюджет коштів на загальну суму 8576431,83 гривень, яка у 139 454 разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян і є особливо великим розміром, а також вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки для державних інтересів.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2008 року вирок залишений без зміни.

У касаційних скаргах засуджений ОСОБА_1 та в його інтересах захисник - адвокат ОСОБА_2 просять судові рішення скасувати, оскільки на їх думку, ОСОБА_1 не є суб'єктом злочинів, за які він засуджений, так як є наказ про його звільнення з посади директора підприємства від 5 липня 2003 року. Крім того, на думку касаторів, засудженому призначена сувора міра покарання і необґрунтовано стягнута сума заподіяних збитків, оскільки, цю ж суму стягнуто з підприємства "Люксон".

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджений сукупністю зібраних у справі доказів.

Доводи касаційних скарг про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованих йому дій не обіймав посаду директора підприємства, а значить і не був суб'єктом злочинів, - безпідставні.

Так, як вбачається з копії протоколу №1 зборів учасників ТОВ "Люксон", ОСОБА_1 був обраний на посаду директора його підприємства.

Сам засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що обіймав посаду директора з липня 2003 року, тобто з моменту створення. Під його керівництвом ТОВ "Люксон" уклало договір з ПП "Мадлен" з модернізації обладнання, згідно якого воно придбало в ПП "Мадлен" послуги з модернізації виробів, призначених для організації каналів зв'язку по лініям електропередач.

Свідок ОСОБА_3 показала, що погодилася на пропозицію малознайомих їй чоловіків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за винагороду зареєструвати на своє ім'я приватне підприємство "Мадлен", для чого надала свої документи. Ніякого відношення до діяльності ПП "Мадлен" вона не мала, не вела будь якої господарської діяльності. З ОСОБА_1 знайома не була. Договорів з ним вона не підписувала.

Той факт, що ПП "Мадлен" з моменту своєї реєстрації було суб'єктом господарської діяльності з ознаками фіктивності й не здійснювало реальної й законної діяльності, підтверджується даними акту № 762 від 20.09.2004 року про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ПП "Мадлен".

Згідно висновку судової експертизи рукописні тексти "ОСОБА_3" у графах "підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну" у податкових накладних № 405 від 02.09.2004 р., № 370 від 23.07.2004 р., № 367 від 22.07.2004 р., № 402 від 02.09.2004 р., виписаних ПП "Мадлен" ТОВ"Люксон", виконані ОСОБА_1, підпис від імені ОСОБА_3 у договорах №13/05 від 13.05.2004 р., № 11/05 від 13. 05.2004 р., № 28/04 від 28.04.2004 р. між ТОВ "Люксон" і ПП "Мадлен", а також у податкових накладних № 405 від 02.09.2004 р., № 370 від 23.07.2004 р., № 367 від 22.07.2004 р., № 402 від 02.09.2004 р., виписаних ПП "Мадлен" ТОВ "Люксон", виконані ОСОБА_1им, з наслідуванням підпису ОСОБА_3.

Крім того, з показів свідків ОСОБА_6, головного конструктра виробів АВС-1, АВС-РС і ВЧСП-12, та ОСОБА_7, голови правління ВАТ "Нептун", вбачається, що модернізація зазначених виробів, яка тягне значне підвищення їхньої вартості не можлива у зв'язку з тим, що технічні рішення використані при розробці устаткування в 80-і роки минулого століття застаріли. Модернізація зазначених виробів на території України теоретично можлива винятково в умовах виробничих потужностей на ВАТ "Нептун" у м. Одеса.

З наведеного вбачається, що господарські відносини між ТОВ"Люксон" і ПП "Мадлен" не існували.

Дії засудженого кваліфіковані правильно.

Призначаючи покарання засудженому, суд урахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про його особу, пом'якшуючі покарання обставини, у тому числі і ті, на які є посилання у касаційних скаргах.

Безпідставними є твердження касаційних скарг, що судом необґрунтовано стягнуто з засудженого 8576431грн., заподіяних ним збитків.

Підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384КПК України немає.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.