У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.,
суддів
Скотаря А.М., Селівона О.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 30 листопада 2006
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1
на постановлені щодо нього судові рішення,
в с т а н о в и л а:
Вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області
від 26 січня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше судимого:
1). 31.10.2002 р. за ч.2 ст.185, ч.2 ст.309, 70 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі;
2). 07.06.2005 р. за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки 6 місяців позбавлення волі,
засуджено за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, а на підставі ч.4 ст.70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
остаточно на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 29
березня 2006 року вирок залишений без зміни.
Постановлено стягнути з засудженого на користьОСОБА_2 3.957
грн.
За наведених у вироку обставин ОСОБА_1 засуджено за те, що
він в середині лютого 2005 року проник у будинок ОСОБА_2, що у
АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно потерпілого на загальну суму
2.565 грн.
А також, в ніч з 24 на 25 лютого 2005 року ОСОБА_1 знов
проник у будинок ОСОБА_2, звідки викрав майно на суму 3.357 грн.,
а всього на загальну суму 5.922 грн.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 стверджує, що
кримінальну справу сфабриковано, визнавальні показання він дав
внаслідок застосування недозволених методів слідства, судове
слідство проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального
закону і висновки суду, викладені у вироку, не відповідають
фактичним обставинам справи. За змістом скарги ОСОБА_1 просить
застосувати до нього Закон України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від
31 травня 2005 року за попереднім вироком, яким його було
засуджено за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в
її задоволенні слід відмовити.
Висновки про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні крадіжки
майна ОСОБА_2, незважаючи на невизнання ним вини і відмови від
дачі пояснень в суді, суд у вироку обгрунтував дослідженими у
судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями потерпілого
ОСОБА_2 про кількість викраденого майна і про те, що при
відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_1 особисто показував
як він проникав у будинок і що звідки викрадав; показаннями свідка
ОСОБА_3, який двічі підвозив ОСОБА_1 в лютому 2005 року у
АДРЕСА_1, звідки з одного із будинків засуджений у великих сумках
виносив різні речі; явкою з повинною ОСОБА_1; даними протоколу
відтворення обстановки і обставин події з якого видно, що ОСОБА_1
дійсно вчинив крадіжки майна ОСОБА_2 у АДРЕСА_1, та іншими
доказами, аналіз яких суд дав у вироку.
Тому вважати, що висновки суду не відповідають фактичним
обставинам справи, підстав немає.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали
підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог
кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових
рішень, у тому числі й тих, які б були пов"язані із застосуванням
недозволених методів ведення слідства або із фабрикацією справи чи
із фальсифікацією доказів, та які б перешкодили чи могли
перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити
законний, обгрунтований і справедливий вирок.
Крім того, за матеріалами перевірки скарги ОСОБА_1,
постановою слідчого прокуратури Заліщицького району Тернопільської
області від 4 серпня 2005 року відмовлено в порушенні кримінальної
справи щодо службових осіб Заліщицького РВ УМВС України в
Тернопільській області за відсутністю в їх діях складу злочину.
Дії ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані вірно, а покарання, мінімальне за санкцією цієї
норми закону, призначено відповідно до вимог ст.65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
з урахуванням характеру і ступеня суспільної
небезпечності вчиненого, даних про його особу та обставин, що
пом"якшують покарання.
Що стосується прохання засудженого застосувати до нього Закон
України "Про амністію" ( 2591-15 ) (2591-15)
від 31 травня 2005 року за
вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 7
червня 2005 року, яким його засуджено за ч.2 ст.309 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, то дане питання
не стосується оскаржуваного вироку.
Отже, передбачені законом підстави для призначення справи до
касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
особам відсутні.
Керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1
відмовити.
Судді:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Селівон О.Ф.