Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 9 вересня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_1 та засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2007 року.

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Відродження Кіровського району

АР Крим, мешканця м. Євпаторії,

раніше не судимого -

за ст. 365 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 77 КК України ОСОБА_2 позбавлено спеціального звання - старшина міліції.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженця та мешканця м. Євпаторії,

раніше не судимого -

за ст. 365 ч. 2 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з іспитовим строком на 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Відповідно до ст. 77 КК України ОСОБА_3 позбавлено спеціального звання - старший сержант міліції.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2007 року вирок щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в частині цивільного позову скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони будучи інспекторами патрульної служби Євпаторійського МВ МУ МВС України в Автономній Республіці Крим, 21 липня 2006 року приблизно о 2 годині 20 хвилин, несучи службу на центральному пляжі, що по вул. Фрунзе м. Євпаторії, за вказаних у вироку обставин, умисно вчинили дії, які явно виходять за межі наданих їм службових повноважень, що супроводжувалися насильством. У результаті вказаних дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам потерпілого ОСОБА_1, що виразилось у спричиненні останньому середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо засуджених скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог вказує на те, що призначення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є м'яким і не відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого ними злочину.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 наводить аналогічні поданню прокурора підстави для скасування постановлених щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових рішень.

У касаційній скарзі засуджені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять вирок щодо них скасувати, а справу закрити. На обґрунтування своїх вимог вказують на те, що досудове та судове слідство проведено неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважають, що діяли в межах наданих їм повноважень.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування постановлених щодо засуджених судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні та скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора і касаційна скарга потерпілого підлягають задоволенню, а касаційну скаргу засуджених слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 334 ч. 2 КПК України, призначаючи покарання та звільняючи особу від відбування покарання з випробуванням, суд зобов'язаний мотивувати своє рішення.

Однак, як вбачається з мотивувальної частини вироку, даних вимог закону суд не виконав.

Так, звільняючи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням суд не навів мотивів прийнятого рішення, не вказав на підставі чого він дійшов висновку про можливість звільнення засуджених від відбування покарання, а формально послався, що враховує характер і суспільну небезпечність вчиненого злочину, позитивні характеристики та відсутність судимостей.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що засуджені вчиняли злочинні дії будучи працівниками міліції, отже не могли мати судимостей і, на думку колегії суддів, визнання судом цієї обставини, як пом'якшуючої є непереконливим.

Крім того, суд також належним чином не врахував, що засуджені не прийняли заходів до відшкодування потерпілому матеріальної та моральної шкоди.

За таких обставин, судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в процесі якого суду необхідно також перевірити посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо необґрунтованості їх засудження.

Якщо при новому розгляді справи суд дійде висновку про доведеність винності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого їм злочину, то призначене їм покарання слід вважати м'яким.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 395- 396 КПК України, колегія суддів -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу засуджених ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 17 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд іншим складом суду.