Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 12 серпня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 та касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2008 року, яким засуджено:

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

громадянку України, раніше не судиму,

- за ч. 3, ч. 4, ч. 5 ст. 27, ч. 2 п. п. 1, 4, 6, 11, 12 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженої,

- за ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженої;

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 п. п. 1, 4, 6, 11, 12 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 14 років з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженого;

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 3, ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 393 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років;

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_4 народження,

громадянина України, раніше не судимого,

- за ч. 2 п. п. 1, 4, 6, 11, 12 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженого,

- за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є власністю засудженого.

Постановлено стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 100 тис. грн. моральної шкоди.

За вироком апеляційного суду, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.

10 грудня 2004 року, близько 19-ї години, у літній кухні будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_4 за попередньою змовою між собою та ОСОБА_3, яка була замовником, організатором та підбурювачем злочину, вчинили умисне вбивство з особливою жорстокістю ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

Як зазначено у вироку, на початку грудня 2004 року у ОСОБА_3 виникли неприязні стосунки з ОСОБА_9 та ОСОБА_10, яких вона вважала винними у зруйнуванні її сімейних стосунків зі співмешканцем ОСОБА_5. З мотивів помсти ОСОБА_3 вирішила організувати їх умисне вбивство, до чого шляхом вмовлянь та обіцянки винагороди після вчинення злочину залучила мешканців с. Дмитрівка ОСОБА_1 та ОСОБА_4 При цьому вона вимагала вчинити злочин з особливою жорстокістю.

10 грудня 2004 року, близько 18 год. 30 хв. разом з ОСОБА_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_4, озброївшись ножами, прибули до будинку ОСОБА_9, де у приміщенні літньої кухні ОСОБА_1 з метою умисного вбивства близько 19-ї години наніс ОСОБА_9 не менше 22-х, а ОСОБА_10 - вісім ударів ножем по різних частинах тіла, у тому числі у життєво важливі органи, внаслідок чого потерпілі перед смертю відчували особливо сильний біль і страждання та від гострої крововтрати, спричиненої ушкодженнями внутрішніх органів, померли.

Крім того, у цей же час ОСОБА_1 наніс удар ножем в грудну клітину сусідці ОСОБА_9 - ОСОБА_11, чим спричинив їй легке тілесне ушкодження.

Крім того, 20 листопада 2006 року, близько 23-ї години, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_5, скориставшись халатним ставленням конвоїрів до своїх обов'язків, втекла з-під варти з приміщення туалету Татарбунарської центральної лікарні за допомогою ОСОБА_5

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказані порушення виразились у тому, що визнавальні показання його та ОСОБА_4 є наслідком застосування до них незаконних методів ведення слідства, ОСОБА_11 як потерпіла давала неправдиві свідчення, було порушено право скаржника на захист, не перевірено алібі скаржника, не перевірялись інші версії вбивства, не задовольнялись усі клопотання захисту про проведення додаткових експертиз, виклик свідків у судове засідання. Також засуджений вважає, що судом неправильно вирішено цивільний позов ОСОБА_8.

Захисник ОСОБА_6, який здійснює захист ОСОБА_1, у касаційній скарзі просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на однобічність та неповноту судового розгляду, істотні порушення кримінально-процесуального закону. Захисник вказує на фальсифікацію доказів шляхом застосування до ОСОБА_1 недозволених методів ведення слідства, порушення права ОСОБА_1 на захист під час досудового слідства, відсутність у ОСОБА_1 мотиву на вчинення злочину та наявність у нього алібі, невідповідність показань ОСОБА_11 іншим доказам у справі, те, що суд не прийняв до уваги докази, що свідчать про причетність до злочину ОСОБА_12, неправильність вирішення цивільного позову ОСОБА_8

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджена ОСОБА_3 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на порушення її права на захист під час досудового слідства, однобічність та неповноту як досудового слідства, так і судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи у зв'язку з фальсифікацією показань свідків, суперечливістю доказів, досліджених у судовому засіданні. Засуджена вказує, що вона не мала неприязних стосунків з потерпілими, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 її обмовили, суд необгрунтовано не задовольняв клопотання про виклик свідків.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, який здійснює захист ОСОБА_3, просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, однобічність та неповноту судового слідства, неправильне застосування кримінального закону. Захисник вказує, що суд не дав належної оцінки доказам, здобутим під час досудового слідства, обвинувачення ОСОБА_3 ґрунтується лише на показаннях ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які були здобуті із застосуванням недозволених методів ведення слідства, не встановлено мотив ОСОБА_3 на вчинення злочину, не доведені факти пропонування ОСОБА_3 матеріальної винагороди ОСОБА_1 та ОСОБА_4, а також надання їм знарядь вбивства, судом не прийняті до уваги докази, що свідчать при причетність до вбивства чоловіка ОСОБА_9 - ОСОБА_12, не проведено за клопотанням захисту експертизи, очні ставки.

Захисник ОСОБА_7 у касаційній скарзі в інтересах ОСОБА_3 просить вирок у частині засудження останньої за ч. 2 ст. 393 КК України змінити та перекваліфікувати її дії на ч. 1 ст. 393 КК України, оскільки вона є спеціальним суб'єктом злочину і попередня змова з ОСОБА_5 як виконавцем виключається. У іншій частині вироку просить ОСОБА_3 виправдати у зв'язку з недоведеністю її вини у вчиненні злочину. Захисник вказує, що відхилення клопотань захисту щодо проведення додаткових експертиз, виклику свідків під час судового розгляду справи обумовило однобічність та неповноту судового слідства, необґрунтовано встановлено мотив злочину, показання ОСОБА_11 не узгоджуються з іншими матеріалами справи, не перевірена версія причетності до злочину ОСОБА_12

Засуджений ОСОБА_4 у касаційній скарзі просить вирок стосовно себе скасувати, а справу направити на нове розслідування, вказуючи, що під час досудового слідства до нього застосовувались недозволені методи, судом не перевірено належним чином його алібі, а також підтримуючи доводи, наведені у касаційних скаргах захисників у справі.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_5 просить вирок скасувати, а справу направити на нове розслідування у зв'язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону, однобічністю та неповнотою як досудового, так і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. ОСОБА_5 не конкретизував вказані порушення, вказавши, що ОСОБА_3 не могла бути замовником і організатором вбивства ОСОБА_9 та ОСОБА_10.

У касаційному поданні прокурор просить вирок змінити, виключивши з обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кваліфікуючу ознаку - умисне вбивство з корисливих мотивів, посилаючись на те, що ОСОБА_3 матеріальної вигоди від вбивства потерпілих отримати не бажала, а стосовно ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не наведено доказів про вчинення ними вбивства за винагороду, яку їм обіцяла ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, засудженого ОСОБА_1, який просив задовольнити його касаційну скаргу, захисника ОСОБА_2, який підтримав свою касаційну скаргу, прокурора Яковенко Р.І., яка вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_7 - частковому задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг і касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційні скарги засуджених і захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягають, касаційна скарга захисника ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів, за які їх засуджено, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Зокрема, з показань свідка - очевидця злочину ОСОБА_11 вбачається, що коли вона 10 грудня 2004 року біля 19.00 години знаходилась у літній кухні домогосподарства ОСОБА_9 з нею і ОСОБА_10, туди увірвалися двоє хлопців з ножами, один з яких був схожий на ОСОБА_4, а другий (ОСОБА_1) наніс їй удар ножем у груди, але ОСОБА_4 сказав її не чіпати. ОСОБА_1 почав наносити удари ножем ОСОБА_9 і ОСОБА_10 і бив їх, доки вони не перестали подавати ознаки життя.

Доводи у скаргах про те, що ОСОБА_11 у ході досудового слідства та під час судового розгляду справи давала неправдиві свідчення, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, на ОСОБА_11 як потерпілу від злочину ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказали у явках з повинною, даними ними 12 грудня 2004 року (т.1 а. с. 92-92, 96-103), і ці показання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є узгодженими і не суперечать один одному.

Крім того, показання ОСОБА_11 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_13, який пояснив, що 10 грудня 2004 року ввечері дружина була у сусідки ОСОБА_12, звідки повернулась поранена у груди та з криками, що відбулося вбивство, але двох нападників вона не впізнала. Про те, що це були ОСОБА_1 і ОСОБА_4 дружина розповіла тільки у міліції, а сам ОСОБА_13 не повідомив про це міліції під час опитування 11 грудня, тому що боявся. Той факт, що дружина ночувала з 10 на 11 грудня у ОСОБА_12 пояснює тим, що вона наглядала за дітьми вбитої ОСОБА_12 (т.10, а.с.61-63).

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи від 15 грудня 2004 року ОСОБА_11 була спричинена колото-різана рана в області лівого боку грудної клітини, що є легким тілесним ушкодженням (т.3 а. с. 34).

Показання ОСОБА_11 узгоджуються з показаннями ОСОБА_1 і ОСОБА_4 на різних стадіях досудового слідства, в тому числі у явках з повинною, під час відтворення обстановки і обставин події та у присутності захисників, в яких вони повністю визнавали свою вину і детально пояснювали, яким чином вони за вказівкою ОСОБА_3 вчинили вбивство потерпілих. При цьому і ОСОБА_1, ні ОСОБА_4 не заявляли про будь-який тиск з боку правоохоронних органів.

На підставі показань, даних ОСОБА_1 у явці з повинною, у нього вдома 12 грудня 2004 року о 18 год. 30 хв. було вилучено светр, у який він ніби був одягнутий під час вчинення злочину і на якому виявлені сліди бурого кольору (т.1 а. с. 117).

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показала, що 11 грудня 2004 року син попросив випрати спортивні штани, оскільки він побився на дискотеці і вони забруднились. Того ж дня спортивну куртку сина їй принесла мати ОСОБА_1 (т.10 а.с. 94-101). Крім того, під час досудового слідства 21 грудня 2004 року свідок ОСОБА_14 показувала, що коли вона прала штани, то вода зафарбувалась у кривавий колір (т. 2 а.с. 84-86).

Окрім того, під час проведення судово-психіатричних експертиз ОСОБА_1 і ОСОБА_4, відповідаючи на питання про обставини вчинення злочину, повністю притримувались визнавальних показань, які вони давали на досудовому слідстві.

Доводи скарг про те, що явки з повинною були дані ОСОБА_1 та ОСОБА_4 внаслідок застосування до них співробітниками міліції недозволених методів насильницького характеру, не підтверджуються матеріалами справи.

Як свідчать дані протоколів особистого обшуку ОСОБА_1 і ОСОБА_4, що були проведені 12 грудня 2004 року, тілесних ушкоджень у них не виявлено. Протоколи складені відповідно до вимог закону за участю понятих і підписані відповідно ОСОБА_1 і ОСОБА_4

Згідно з висновками судово-медичної експертизи від 17 грудня 2004 року будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не виявлено (т.3 а.с. 179, 187).

Крім того, у судовому засіданні свідки - співробітники прокуратури Татарбунарського району Одеської області - Цоєв Д.К. та Синенко Г.А., співробітник прокуратури Одеської області - Гонгар І.А. показали, що під час досудового слідства ОСОБА_1 та ОСОБА_4 жодних скарг з приводу застосування до них фізичного насильства з боку співробітників правоохоронних органів не пред'являли (т. 10 а.с. 277-289, 289-295, 295-301).

Крім того, мати ОСОБА_4, свідок ОСОБА_14, у судовому засіданні показала, що у наступні дні після вбивства - 11 та 12 грудня 2004 року, її син був вдома (т. 10 а.с. 91-93).

Доводи скарги ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 її обмовили, а тому вона стала підозрюваною у причетності до злочину, спростовуються матеріалами справи. Так, уже 11 грудня 2004 року після вжиття оперативно-розшукових заходів відповідно до ст. 177 КПК України на підставі подання прокурора була винесена мотивована постанова суду про здійснення обшуку у будинку та барі ОСОБА_3 (т.1 а. с. 66). Згідно з даними протоколу обшуку у ОСОБА_3 були вилучені речі, на яких були сліди бурого кольору, схожі на кров (т.1 а. с. 67). Також згідно з даними протоколу допиту свідка ОСОБА_15 від 12 грудня 2004 року, останній показав, що на прийомі у нього як лікаря ОСОБА_3 була збуджена і висловлювала погрози у бік сім'ї ОСОБА_9,ОСОБА_12, які ніби будуть реалізовані її сином ОСОБА_16, що відображено у протоколі його допиту (т.1 а. с. 76).

Також не заслуговують на увагу доводи скарги ОСОБА_3 про наявність у неї алібі, оскільки її показання в цій частині спростовуються показаннями свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18, яка під час досудового слідства показувала, що у другій половині дня 10 грудня 2004 року ОСОБА_3 була вдома, але виходила, зокрема близько 18.30 вона вийшла, а близько 19.00 у будинку уже були ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 90-91).

Що стосується доводів скарг про наявність алібі у ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на вечір 10 грудня 2004 року, то вони є непереконливими і спростовуються показаннями свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_16, ОСОБА_18 і ОСОБА_21.

Доводи скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що під час досудового слідства було порушено їх право на захист, також є необґрунтованими.

Згідно з п.4 ч. 1 ст. 45 КПК України при провадженні дізнання участь захисника є обов'язковою, коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй обвинувачення.

Матеріали справи свідчать, що затримання ОСОБА_1 і ОСОБА_4 відбулося 12 грудня 2004 року після принесення ними явок з повинною. При цьому їм було роз'яснено право мати захисника та побачення з ним до першого допиту, на що ОСОБА_1 і ОСОБА_4 висловили бажання мати захисників (т.1 а.с. 105,111). Того ж дня слідчим прокуратури була винесена постанова про призначення захисником ОСОБА_1 ОСОБА_22 і захисником ОСОБА_4 ОСОБА_23 - адвокатів Татарбунарської юридичної консультації (т.1 а.с. 107).

Порядок призначення захисників ОСОБА_22 та ОСОБА_23 відповідає вимогам ст. 47 КПК України.

Доводи скарг про причетність до вбивства потерпілих ОСОБА_12 є безпідставними, оскільки перевірялись на досудовому слідстві і в судовому засіданні, але свого підтвердження не знайшли.

Винність ОСОБА_3 і ОСОБА_5 по епізоду втечі ОСОБА_3 з-під варти підтверджується показаннями самих засуджених, в яких вони частково визнали свою вину, показаннями свідка ОСОБА_24, який за проханням ОСОБА_5 надав останньому свої послуги в якості водія, показаннями свідків ОСОБА_25 і ОСОБА_26, даними протоколу огляду місця події та речовими доказами.

Оцінюючи показання на досудовому слідстві і в судовому засіданні підсудних, показання потерпілих і свідків, протоколи огляду місця події і трупів, відтворення обстановки і обставин події за участю ОСОБА_1, ОСОБА_4 та їх захисників з застосуванням відеозапису, протоколи очних ставок, висновки судово-медичних, медико-криміналістичних і криміналістичної експертиз та інші докази у справі, суд прийшов до правильного висновку про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 злочинів, за які їх засуджено, а доводи касаційних скарг про неповноту, однобічність і необ'єктивність досудового слідства та судового розгляду справи є необґрунтованими.

При призначенні засудженим покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про їх особи, обставини, що обтяжують і пом'якшують покарання.

Також правильно, у відповідності до вимог закону, вирішено судом цивільний позов ОСОБА_8 - матері потерпілої ОСОБА_9, про стягнення з засуджених 100 000 грн. у відшкодування моральної шкоди заподіяної вчиненим ними злочином, що належно мотивовано у вироку.

Що стосується доводів скарги захисника ОСОБА_7 щодо перекваліфікації дій ОСОБА_3 у частині обвинувачення втечі з-під варти на ч. 1 ст. 393 КК України, то вони в цій частині є обґрунтованими.

Як випливає зі змісту диспозиції ч. 1 ст. 393 КК України втечу з місця позбавлення волі або з-під варти може вчинити лише спеціальний суб'єкт злочину (ч. 2 ст. 18 КК України), тобто особа, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні. Кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 393 КК України "за попередньою змовою групою осіб" передбачає, що даний злочин можуть вчинити кілька співвиконавців, тобто спеціальних суб'єктів злочину, які заздалегідь домовились щодо спільного його вчинення. Оскільки ОСОБА_5 не є спеціальним суб'єктом даного злочину, тобто не є особою, яка перебуває під вартою, то його дії слід кваліфікувати як пособництво у вчиненні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 393 КК України.

Таким чином, дії ОСОБА_3 у частині обвинувачення її у втечі з-під варти слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 393 КК України, а дії ОСОБА_5 - на ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 393 КК України, відповідно призначивши йому покарання за цим законом.

Також заслуговують на увагу доводи касаційного подання прокурора про виключення з обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 кваліфікуючої ознаки - умисного вбивства з корисливих мотивів, що передбачена ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України.

Як свідчать матеріали справи, не встановлено, що ОСОБА_3, замовляючи та організовуючи вбивство ОСОБА_9 та ОСОБА_10. прагнула досягти у зв'язку з цим будь-якої матеріальної вигоди для себе чи своїх близьких. Не встановлено також ні під час досудового слідства, ні під час судового розгляду справи, що з корисливих мотивів діяли і виконавці вбивства ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Вказівка у вироку на те, що ОСОБА_3 обіцяла ОСОБА_1 та ОСОБА_4 винагороду після вчинення злочину, розмір якої завчасно не обумовлювався, не знайшла підтвердження відповідними доказами.

Зважаючи на відсутність доказів про вчинення ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 умисного вбивства з корисливих мотивів, обвинувачення вказаних осіб за ч. 2 п. 6 ст. 115 КК України підлягає виключенню з вироку, як і вказівка суду про призначення за цим законом додаткової міри покарання - конфіскації майна.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_5, захисників ОСОБА_6 і ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 задовольнити частково, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, задовольнити.

Вирок колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 15 січня 2008 року щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 змінити.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_3 з ч. 2 ст. 393 КК України на ч.1 ст. 393 КК України, а дії ОСОБА_5 - з ч.3, ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 393 КК України на ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 393 КК України і вважати ОСОБА_5 засудженим за цим законом до позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.

Виключити з вироку щодо ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 кваліфікуючу ознаку за ч.2 п.6 ст. 115 КК України - вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів і застосування судом за цим законом додаткової міри покарання - конфіскації майна.

В решті вирок залишити без змін.