Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 7 серпня 2008 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 8 листопада 2007 року,

постановою прокурора м. Рівне від 30 липня 2007 року порушено кримінальну справу щодо начальника Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області ОСОБА_1 за фактом перевищення службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України.

Як зазначено у постанові, ОСОБА_1 всупереч закону та інших нормативно - правових актів, перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно, уклав договори про забезпечення охорони громадського порядку із ЗАТ "Рівнеагроспецмонтаж, АТЗТ "Фірма Одяг", ТОВ СП "Дубноцукорінвест", ТОВ "Трек" та ТОВ "Речовий ринок", на підставі яких на платній основі здійснювалася охорона майна вказаних замовників силами дільничних інспекторів міліції Рівненського МВ УМВС України у Рівненській області з наданням для здійснення вказаних функцій табельної та вогнепальної зброї. За виконання умов цих договорів Рівненським МВ УМВС України у Рівненській області отримано доходів на загальну суму 112438 грн. Відволікання дільничних інспекторів міліції для виконання невластивих їм функцій по охороні приміщень негативно позначилося на криміногенній обстановці в м. Рівне. Внаслідок указаних дій ОСОБА_1 заподіяно істотну шкоду охоронюваним законом державним та громадським інтересам, яка полягає у підриві авторитету та престижу органів державної влади.

19 жовтня 2007 року Рівненський міський суд Рівненської області, розглянувши скаргу ОСОБА_1 на цю постанову, скасував її.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 8 листопада 2007 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а постанову міського суду - без змін.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність скасування постанови про порушення кримінальної справи, а також на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України, просить судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який просив судові рішення скасувати й матеріали скарги направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та провадження за скаргою ОСОБА_1, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів провадження за скаргою ОСОБА_1, не погоджуючись із постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 19 жовтня 2007 року, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, в апеляції порушував питання про скасування зазначеної постанови суду й направлення матеріалів скарги на новий судовий розгляд. На обґрунтування своїх вимог він наводив змістовні доводи, які стосуються істотного порушення кримінально - процесуального закону, зокрема, стверджував, що міський суд усупереч ч.15 ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки доказів, вказавши, що недотримання ОСОБА_1. вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (1775-14) без настання наслідків, що підпадають під дію статей Кримінального кодексу України (2341-14) , є порушенням цивільного законодавства й не може бути підставою до порушення кримінальної справи.

Не погодився прокурор також із висновками суду про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за фактом перевищення службових повноважень за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 365 КК України, зазначивши, що такі висновки не відповідають обставинам справи. Так, прокурор указував, що приводом до порушення кримінальної справи стало відповідно до п.5 ч.1 ст. 94 КПК України безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину, а підставами - дані матеріалів перевірки щодо службових осіб Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області, а саме, договори, укладені начальником Рівненського МВ УМВС України ОСОБА_1. з ЗАТ "Рівнеагроспецмонтаж, АТЗТ "Фірма Одяг", ТОВ СП "Дубноцукорінвест", ТОВ "Трек" та ТОВ "Речовий ринок", підписані ними акти виконаних робіт, відповідні платіжні документи за вказаними договорами, пояснення керівників вказаних комерційних структур, дільничних інспекторів міліції з приводу чергування на цих об'єктах, пояснення самого ОСОБА_1 з приводу укладення та виконання зазначених договорів.

Обґрунтовуючи незаконність постанови про скасування постанови про порушення кримінальної справи, прокурор указував на безпідставність висновку суду про відсутність достатніх даних про подію злочину та про наслідки у вигляді підриву авторитету й престижу органів влади.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України апеляційний суд повинен був ретельно вивчити й проаналізувати доводи, зазначені в апеляції прокурора, з урахуванням наявних у справі даних із тим, щоб жоден із них не залишився без відповіді в ухвалі. Крім того, залишаючи постанову суду без змін, в ухвалі необхідно було навести обґрунтовані міркування, якими спростовуються викладені в апеляції доводи, і послатися на відповідні дані.

В порушення цих вимог закону колегія суддів апеляційного суду загальними фразами виклала доводи апеляції прокурора й не навела мотивів, на підставі яких визнала їх необґрунтованими. Зокрема, колегія суддів обмежилася цитуванням висновку суду першої інстанції без обґрунтування рішення, що нею приймається.

Крім того, апеляційна інстанція не звернула увагу на те, що, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд першої інстанції, обґрунтовуючи своє рішення, зазначив мотиви визнання постанови незаконною, однак усупереч вимог ч.16 ст. 236-8 КПК України не виніс постанову про відмову у її порушені.

За таких обставин ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 - направленню на новий апеляційний розгляд, при якому необхідно врахувати викладені вище зауваження касаційного суду та доводи касаційного подання прокурора щодо порушення судом першої інстанції вимог ст. 236-8 КПК України й прийняти законне та обґрунтоване рішення, яке викласти в належному процесуальному документі.

З урахування допущених апеляційною інстанцією порушень закону при розгляді апеляції, колегія суддів касаційного суду на даній стадії не вбачає підстав для скасування постанови районного суду.

Керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 8 листопада 2007 року скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1 направити на новий апеляційний розгляд в апеляційний суд Рівненської області в іншому складі суддів.