Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 24 червня 2008 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_3.,ОСОБА_2 законних представників неповнолітніх засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_7,ОСОБА_8. і ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду.

За вироком апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2008 року засуджені:

за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

за п.7 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 103 КК України суд призначив ОСОБА_10. остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та 6 місяців;

за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Суд постановив стягнути:

з ОСОБА_3. та ОСОБА_9 солідарно, на користь потерпілої ОСОБА_11 на відшкодування заподіяної матеріальної шкоди - 18 095 грн. 86 коп., моральної - 70 000 грн.;

з ОСОБА_10 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_13. на відшкодування моральної шкоди - 10 000 грн.

ОСОБА_9 та інші засуджені визнані винуватими у вчиненні неправомірних дій при наступних обставинах.

31 серпня 2007 року, близько 21 год. 00 хв. неповнолітні засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_2., ОСОБА_3, ОСОБА_4. та їх знайома ОСОБА_14 розпивали спиртне на території шкільного двору, розташованогоАДРЕСА_1. Дізнавшись від ОСОБА_14 про те, що на території обласної лікарні її начебто образили двоє чоловіків, ОСОБА_3, маючи на меті розібратись з ними, разом з ОСОБА_10. та ОСОБА_2. побігли на територію лікарні. Біля котельні ОСОБА_9 зустрів потерпілих ОСОБА_12. та ОСОБА_13., які проходили лікування у відділенні реабілітації постраждалих на ЧАЕС. Використовуючи малозначний привід, ОСОБА_9 спровокував з ОСОБА_12сварку, яка переросла у бійку, у ході якої засуджений ОСОБА_9, з метою вчинення умисного вбивства потерпілого з хуліганських мотивів, ударом кулака в обличчя збив ОСОБА_12. з ніг. З тим, щоб довести задумане до кінця, ОСОБА_9 продовжив бити лежачого потерпілого ногами, завдаючи йому удари в обличчя, груди, живіт та по іншим життєво важливим ділянкам тіла. До нього приєднався ОСОБА_3, який теж, маючи на меті позбавити життя потерпілого із хуліганських мотивів, завдав ОСОБА_12. чисельних ударів ногами у життєво важливі органи - по голові та по шиї. В результаті заподіяних засудженими ОСОБА_9. та ОСОБА_3. потерпілому ОСОБА_12. тілесних ушкоджень у виді політравми, а саме, відкритої черепно-мозкової травми, багатоуламкових переломів кісток носа, верхньої щелепи, перелому кісток основи черепа, закритої травми шиї з переломами під'язикової кістки, закритої травми грудної клітини з переломами ребер як зліва, так і зправа з пошкодженням плеври та інших чисельних ушкоджень, смерть потерпілого настала від гострої легенево-серцевої недостатності на фоні набряку головного мозку, які ускладнили перебіг травматичного шоку.

Прибувши на місце подій, засуджені ОСОБА_2. та ОСОБА_4., також із хуліганських мотивів, почали бити потерпілого ОСОБА_13., завдаючи йому удари по тілу руками, а коли він упав засуджені продовжували його бити ногами. Побиття потерпілих було припинено лише тоді, коли на місце подій прибігла свідок ОСОБА_14 і крикнула "Міліція!". Після цього засуджені ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_2. та ОСОБА_4. з місця вчинення злочину втекли. Внаслідок побиття засудженими ОСОБА_2. та ОСОБА_10., потерпілому ОСОБА_13були заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку та інших ушкоджень.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_3. та ОСОБА_9. скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Автор подання вважає, що у ході судового слідства було доведено факт вчинення ОСОБА_9. та ОСОБА_3. умисного вбивства ОСОБА_12. за попередньою змовою, але суд безпідставно виключив із обвинувачення кваліфікацію дій засуджених за п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

У касаційних скаргах:

захисник ОСОБА_8. просить змінити вирок щодо засудженого ОСОБА_9. - перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 121 КК України і призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією цієї статті. На думку захисника підставами для цього є те, що інцидент між ОСОБА_12та засудженим виник в результаті неправомірної поведінки потерпілого і що під час побиття потерпілого, ОСОБА_9 не застосовував будь-яких підручних засобів, а після закінчення побиття він висловлював думку про необхідність виклику "швидкої допомоги";

засуджений ОСОБА_3 також просить змінити вирок і перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 121 КК України, посилаючись на відсутність доказів, які б свідчили про наявність у нього умислу на умисне вбивство потерпілого. Крім того, він посилається на суворість призначеного йому покарання, зокрема, без врахування того, що злочин ним вчинено у неповнолітньому віці;

законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_5 просить змінити вирок щодо ОСОБА_9 оскільки вважає незаконним засудження сина, який на її думку, захищався від нападу потерпілого ОСОБА_12. Тому, вона просить перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 121 КК України і пом'якшити призначене ОСОБА_9. покарання, приймаючи до уваги його неповнолітній вік та стан здоров'я;

цей же законний представник просить вирок щодо ОСОБА_2 скасувати, а провадження по справі закрити, посилаючись на те, що засуджений також захищався від нападу потерпілого ОСОБА_13. Крім того, представник указує на допущені під час досудового слідства порушення права на захист її сина, якого допитували без участі захисника;

засуджений ОСОБА_2. просить змінити вирок і перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 125 КК України, оскільки вважає, що стосовно потерпілого ОСОБА_13. він діяв не з хуліганських мотивів, а захищаючись від нападу потерпілих. Крім того, засуджений ставить питання про пом'якшення призначеного йому покарання з врахуванням встановлених пом'якшуючих обставин;

законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_6просить змінити вирок щодо ОСОБА_3. - перекваліфікувати його дії на ч.2 ст. 121 КК України і призначити покарання у мінімальних межах санкції цієї статті. На думку представника, ті удари, які її син завдав потерпілому, не могли спричинити смерть ОСОБА_12. Крім того, представник вважає, що під час досудового слідства було порушено право ОСОБА_3. на захист, оскільки його допитували без участі захисника;

законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_4. просить скасувати вирок щодо її сина ОСОБА_10 і закрити провадження по справі, посилаючись на те, що він діяв не з хуліганських мотивів, а захищався від нападу потерпілого ОСОБА_13., який напав першим. Безпідставним вона вважає висновок суду про те, що її син був у нетверезому стані;

захисник ОСОБА_15 теж просить скасувати вирок щодо ОСОБА_10 і приводить доводи, аналогічні тим, які указані у касаційній скарзі законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4. Крім того, вважає недостатнім обґрунтування у вироку розміру відшкодування моральної шкоди ОСОБА_13, а визначена сума є надмірною і такою, що не відповідає принципам розумності та справедливості;

захисник ОСОБА_7., посилаючись на те, що у діях засудженого ОСОБА_2 відсутні ознаки хуліганства, просить вирок щодо нього скасувати і закрити провадження по справі згідно п.2 ч.1 ст. 6 КПК України. Також захисник ставить питання про пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання у зв'язку з його суворістю.

Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги захисників, засуджених та їх законних представників просив залишити без задоволення, пояснення захисника, засуджених та їх законних представників, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційних скаргах та касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що як подання, так і скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_9. та інших засуджених у вчиненні ними злочинів при зазначених у вироку обставинах відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.

Так, із показань самих засуджених ОСОБА_9 ОСОБА_2 та ОСОБА_10 видно, що після того, як ОСОБА_14 розповіла їм про розмову між нею і потерпілими, які пригостили її сигаретою, вони пішли шукати потерпілих з тим, щоб розібратись з ними. Коли вони їх зустріли, то між ними виник конфлікт, що переріс у бійку, у ході якої ОСОБА_2. та ОСОБА_4. били ОСОБА_13., а ОСОБА_12. спочатку бив ОСОБА_9, а потім до нього приєднався ОСОБА_3

Крім того, із показань ОСОБА_9. вбачається, що він збив ОСОБА_12. з ніг, а коли той намагався піднятись, він його знову ударив.

Не заперечували засуджені ОСОБА_4., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 і того, що вони продовжували бити потерпілих ногами, коли ті упали на землю. А із показань засудженого ОСОБА_3. видно, що він останнім прибіг на місце подій і, приєднуючись до побиття лежачого потерпілого ОСОБА_13, взагалі не знав причин виникнення інциденту між засудженими і потерпілими.

Потерпілий ОСОБА_13. показав суду, що пригощаючи ОСОБА_14 сигаретою, ніяких образ на її адресу ні він, ніОСОБА_12 не висловлювали. Через деякий час після цього до них підбігли засуджені і почали їх бити, хоча вони, потерпілі, намагались уникнути конфлікту.

Те, що потерпілі своєю поведінкою не давали підстав для застосування до них насильства свідчать показання самої ОСОБА_14 про те, що потерпілі ніяким чином її не образили.

Приймаючи до уваги ці та інші наведені у вироку обставини, суд першої інстанції обґрунтовано визнав недостовірними показання засуджених про те, що причиною конфлікту між ними та потерпілими була неправомірна поведінка останніх і що потерпілі першими напали на них, а також суд прийшов до правильного висновку стосовно того, що засуджені по відношенню до потерпілих діяли з хуліганських мотивів, використовуючи незначний привід для застосування фізичного насильства до ОСОБА_12. та ОСОБА_13

У зв'язку з цим, посилання у касаційних скаргах на те, що засуджені діяли не з хуліганських мотивів, а захищались від нападу потерпілих, колегія суддів розцінює як надумані і такі, що суперечать встановленим по справі обставинам.

З врахуванням викладеного та приймаючи до уваги ступінь тяжкості заподіяних потерпілому ОСОБА_13 тілесних ушкоджень, кваліфікація дій ОСОБА_10 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 296 КК України є правильною.

Мотивованими та обґрунтованими і такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам, вважає колегія суддів викладені у вироку суду першої інстанції висновки про те, що фізичне насильство до потерпілого ОСОБА_12. застосовували тільки засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_3, а показання цих засуджених щодо можливої причетності інших осіб до заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_12., від яких настала його смерть, спрямовані на те, щоб уникнути відповідальності за скоєне.

Враховуючи це, викладені у скаргах посилання на відсутність причинного зв'язку між злочинними діями засуджених ОСОБА_9 ОСОБА_3. та настанням смерті потерпілого ОСОБА_12. колегія суддів розцінює як такі, що суперечать встановленим по справі обставинам.

Дані висновку судово-медичної експертизи щодо трупа ОСОБА_12. свідчать про те, що йому були заподіяні тілесні ушкодження у виді політравми, а саме: відкритої черепно-мозкової травми, багатоуламкових переломів кісток носа, верхньої щелепи, перелому кісток основи черепа, закритої травми шиї з повним та неповним переломами під'язикової кістки, закритої травми грудної клітини з переломами ребер як зліва, так і зправа з пошкодженням плеври та інших чисельних ушкоджень. Смерть потерпілого настала від гострої легенево-серцевої недостатності на фоні набряку головного мозку, які ускладнили перебіг травматичного шоку, що є наслідком політравми з черепно-мозковою травмою, закритою травмою грудної клітки та шиї.

З врахуванням наведених даних висн овку судово-медичної експертизи, а також приймаючи до уваги характер заподіяних ОСОБА_12. засудженими ОСОБА_9. та ОСОБА_3. тілесних ушкоджень, їх кількість та локалізацію, також обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що завдаючи потерпілому ОСОБА_12. удари, у тому числі лежачому, у життєво важливі ділянки тіла, засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_3 бажали настання смерті потерпілого.

У зв'язку з цим, дії засуджених ОСОБА_9. та ОСОБА_3. за п.7 ч.2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Що стосується призначеного ОСОБА_9., ОСОБА_2, ОСОБА_3. та ОСОБА_10. покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України. Судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, встановлені по справі характеризуючі їх дані та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, у тому числі і ті, на які є посилання у касаційних скаргах і які знайшли своє об'єктивне підтвердження у ході дослідження доказів.

Підстав для пом'якшення покарання засудженим ОСОБА_9. та іншим колегія суддів не вбачає.

Згідно п.2 ст. 28 КК України злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його вчинили спільно декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовились про спільне його вчинення.

У ході судового слідства по даній справі було встановлено, що коли ОСОБА_9 вирушив на пошук потерпілих, з ним разом пішли ОСОБА_4. та ОСОБА_2. При цьому, про вбивство потерпілих вони не домовлялись. ОСОБА_3 приєднався до ОСОБА_9. пізніше, коли збитий з нігОСОБА_12 вже лежав на землі і ОСОБА_3 також почав бити потерпілого без з'ясування причин конфлікту.

Будь-яких даних про те, що ОСОБА_9 та ОСОБА_3 заздалегідь домовлялись позбавити життя потерпілого чи узгоджували свої дії для досягнення спільної мети ні під час досудового слідства, ні у судовому засіданні встановлено не було. Тому, з врахуванням конкретних обставин вчинення вбивства ОСОБА_12., суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, виклавши його у мотивувальній частині вироку, про те, що засуджені ОСОБА_9 та ОСОБА_3 у даному конкретному випадку діяли з однаковим, але не об'єднаним умислом і не за попередньою змовою на позбавлення життя потерпілого.

З огляду на викладене, колегія суддів розцінює як безпідставні, зазначені у касаційному поданні прокурора, доводи про неправильну кваліфікацію дій цих засуджених у зв'язку з виключенням із пред'явленого їм обвинувачення п.12 ч.2 ст. 115 КК України.

Також безпідставними вважає колегія суддів викладені у касаційних скаргах доводи про застосування до засуджених незаконних заходів з боку працівників органів досудового слідства, оскільки ці обставини перевірялись у встановленому законом порядку і не знайшли свого підтвердження.

Суперечать встановленим по справі обставинам посилання у касаційній скарзі законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_4. на відсутність даних про нетверезий стан засуджених. Із показань самих засуджених, у тому числі ОСОБА_10, видно, що того вечора, перед вчиненням зазначених у вироку злочинних дій, засуджені вживали пиво, горілку.

В результаті перевірки матеріалів справи не встановлено порушень прав засуджених на захист та інших порушень вимог кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний та обґрунтований вирок.

Як видно із матеріалів справи, на початку досудового слідства ОСОБА_10 та ОСОБА_2 допитували у вересні місяці 2007 року без участі захисника. Але, на той час їх допитували як свідків, оскільки щодо них кримінальну справу було порушено лише у листопаді 2007 року. У зв'язку з цим, посилання у касаційних скаргах на ці обставини як на порушення вимог КПК України (1001-05) колегія суддів не може розцінити як підставу для визнання вироку незаконним.

Мотивованим і обґрунтованим вважає колегія суддів вирішення судом першої інстанції цивільних позовів, у тому числі, позову потерпілого ОСОБА_13. про відшкодування заподіяної йому моральної шкоди. Касаційних підстав для скасування рішення суду в частині вирішення цивільних позовів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_3.,ОСОБА_2 законних представників неповнолітніх засуджених ОСОБА_4., ОСОБА_6., ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_7,ОСОБА_8. і ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Чернігівської області від 1 квітня 2008 року щодоОСОБА_9 ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_2- без зміни.