Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 червня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2007 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Цією постановою

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що судимості не мала,

і

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянка України, така, що судимості не мала,

звільнені кожна від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності та провадження в кримінальній справі щодо них закрито.

Цивільний позов залишено без розгляду.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2007 року постанову щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 залишено без зміни.

Згідно з постановою ОСОБА_3 і ОСОБА_4 обвинувачувались у тому, що вони 28 січня 2004 року приблизно о 18-ій год. на перехресті вулиці Генерала Родіонова з вулицею Хохлова в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим умисно завдали ОСОБА_5 удари ногами в різні частини тіла, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

У касаційних скаргах:

- захисник ОСОБА_1 просить судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону і неповноту судового слідства, зазначаючи, що вина ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у заподіянні ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад її здоров'я, судом не доведена;

- захисник ОСОБА_2 просить судові рішення щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу закрити на відсутністю в її діях складу злочину на підставі ст. 6 п. 2 КПК України. Вважає необгрунтованим звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в зв'язку із закінченням строків давності з огляду на те, що справа щодо неї мала б бути закрита, на його думку, з реабілітуючих підстав. Посилається на недостовірність показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, даних, що містились у медичних документах ОСОБА_3 і були надані експерту при проведені судово-медичної експертизи.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав за необхідне постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга захисника ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга захисника ОСОБА_2 - частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, під час її судового розгляду ОСОБА_3 і ОСОБА_4 при з'ясуванні думки щодо закриття справи у зв'язку із закінченням строку давності притягнення їх до кримінальної відповідальності заявили про невизнання ними вини та просили постановити щодо них виправдувальний вирок.

Із змісту ст. 7--1 КПК України (1001-05) , яка визначає загальні положення порядку закриття справ з підстав, які є нереабілітуючими, в тому числі у зв'язку із закінченням строків давності, слідує, що якщо підсудний заперечує проти закриття справи за цими підставами, справа не закривається, провадження у ній продовжується у звичайному порядку.

Крім того, у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" (v0012700-05) судам звернуто увагу на те, що ухвалити рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності можна лише за наявності її згоди на закриття справи з відповідної підстави.

Отже, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою її підставою (закінчення строків давності) і вимагає закрити її з постановленням виправдувального вироку, суд повинен оцінити докази, які були розглянуті в судовому засіданні, та постановити обвинувальний або виправдувальний вирок, належним чином його мотивувавши, і лише в разі доведеності вини цієї особи - звільнити її від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України.

Однак суд, прийнявши рішення про закриття провадження в справі із звільненням ОСОБА_3 і ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, не взяв до уваги позицію підсудних, які просили постановити виправдувальний вирок, а отже, згоди на закриття справи вони не давали.

Апеляційний суд при апеляційній перевірці справи на зазначені порушення вимог закону, допущені місцевим судом, уваги не звернув.

Таким чином, суд при розгляді і вирішенні справи припустився істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону, що обумовило постановлення щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 судових рішень, законність і обґрунтованість яких є сумнівними.

Тому судові рішення щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді необхідно дослідити докази у встановленому законом порядку, дати їм належну правову оцінку та прийняти законне й обгрунтоване судове рішення, яке б відповідало вимогам закону. У разі визнання ОСОБА_3 і ОСОБА_4 винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, при прийнятті судом рішення мають бути враховані положення ст.ст. 7--1, 11--1 КПК України (1001-05) та ст. 49 ч. 1 КК України.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 19 лютого 2007 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2007 року щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.