Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного

Суду України у складі:

головуючого

Присяжнюк Т.I.,

суддів

Кліменко М.Р., Школярова В.Ф.,

за участю прокурора

Опанасюка О.В.

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 10 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Бердянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 1991 року, яким

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1. народження, громадянина України,

не судимого,

засуджено за ч.1 ст.164 КК України (2341-14) до обмеження волі строком на 1 рік.

ОСОБА_1 на підставі ст.75 КК України (2341-14) звільнено від призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України (2341-14) .

З засудженого стягнуто на користь потерпілої ОСОБА_2 1282 грн. 76 коп. заборгованості по аліментам.

В апеляційному порядку вирок не переглядався.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він злісно ухилявся від сплати встановлених рішенням Бердянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 1991 року коштів на утримання двох дітей, в результаті чого утворилась заборгованість по виплаті аліментів на користь ОСОБА_2 в сумі 1282 грн. 76 коп.

У касаційному поданні прокурора поставлено питання про скасування вироку в частині цивільного позову, оскільки суд необгрунтовано стягнув з засудженого заборгованість по аліментах.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає за необхідне касаційне подання задовольнити з наступних підстав.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України (2341-14) , підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених в основу вироку доказів, що у касаційному поданні по суті й не оскаржується.

Вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про те, що у справі допущено істотні порушення кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1

Проте, задовольняючи цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з засудженого заборгованості по аліментах у сумі 1282 грн. 76 коп., суд допустився помилки.

Суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог ст.28 КПК України (1001-05) , у кримінальній справі не можуть розглядатися позови про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення.

Заборгованість по аліментах утворилася внаслідок невиконання рішення Бердянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 1991 року і саме в порядку виконання цього рішення вона має бути сплачена відповідно до вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) .

Тому вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Бердянського районного суду Запорізької області від 29 серпня 1991 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і провадження у справі в цій частині закрити.

В решті вирок залишити без зміни.