Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого

Скотаря А.М.,

суддів

Пошви Б.М. і Канигіної Г.В.,

за участю прокурора

Сорокіної О.А.

розглянула в судовому засіданні 5 червня 2008 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2007 року.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2007 року

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

уродженця м. Христинівка Черкаської області, раніше неодноразово судимого, в тому числі

3.04.2003р. за ч. 1 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавленнч вола строком на 3 роки, звільненого 10.12.2005 р. за відбуттям покарання,

засуджено:

- за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією S частини майна,

- за ст. 353 КК України (2341-14) до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік,

- за ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів, остаточне покарання ОСОБА_1 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років з конфіскацією S частини майна.

Постановлено стягнути судові витрати та вирішено питання речових доказів відповідно до КПК України (1001-05) .

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 1.03.2006 р., приблизно о 22 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, пред'явивши фальшиве службове посвідчення і відрекомендувавшись працівником міліції, проник в приміщення прохідної ПП "Спеценергомаш" по вул. Кірова, 1 у м. Христинівка, де вчинив розбійний напад на охоронця ОСОБА_2 із застосуванням погроз та фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров'я, яке виразилось в завданні ударів обухом та лезом сокири по голові потерпілого, спричинивши останньому легкі тілесні ушкодження, після чого заволодів його майном на суму 210 грн.

12.11.2006 р., приблизно о 22 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в будинку ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, скориставшись тим, що потерпіла спала, таємно викрав майно останньої на суму 1344, 24 грн.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, призначено покарання за ч. 3 ст. 187 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією S частини майна; за ст. 353, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) до покарання призначеного судом. На підставі ст. 70 КК України (2341-14) остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з конфіскацією S частини майна.

У решті вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, справу направити на нове розслідування, посилаючись при цьому на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим його дії неправильно кваліфіковано. Крім того вказує на порушення його прав при розгляді справи та на істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.187, ст. 353, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) , суд зробив на підставі доказів, досліджених у судовому засіданні, і детально викладених у вироку.

Посилання засудженого на те, що його вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) не доведено, є безпідставними і спростовано доказами, що є у справі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав себе винуватим повністю, обставини справи ним не оспорювалися, у зв'язку із чим за його згодою судове слідство було проведено у порядку, передбаченому ст. 299 КПК України (1001-05) .

Твердження засудженого про те, що на досудовому слідстві, та в суді було порушено його права, є безпідставними, оскільки, як на досудовому слідстві, так і судах першої та апеляційної інстанцій його права захищали захисники.

Аналіз усіх доказів дає підстави касаційному суду зробити висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 187, ст. 353, ч. 2 ст. 185 КК України (2341-14) .

Iстотних порушень органами досудового слідства чи судом норм кримінально-процесуального закону, які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які посилається ОСОБА_1 у скарзі, і тому пом'якшив йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) . Нових обставин, які не враховані апеляційним судом у скарзі не наведено.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 11 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без зміни.