Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України

у складі:

головуючого-судді

Міщенка С.М.,

суддів

Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.,

за участю прокурора Опанасюка О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 червня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1

IНФОРМАЦIЯ_1народження,

уродженця с. Первомайського Тамбовської області Російської Федерації, жителя м. Біляївка Одеської області, раніше не судимого,

засуджено за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_2 заборгованість по аліментах у сумі 2 134 грн. 96 коп.

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1не переглядався.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1визнано винуватим та засуджено за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2007 року аліментів на утримання свого неповнолітнього сина - ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_2народження, на користь його матері ОСОБА_2, внаслідок чого станом на 22 жовтня 2007 року виникла заборгованість по аліментах у сумі 2 134 грн. 96 коп.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову скасувати і провадження по справі у цій частині закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Опанасюка О.В. про необхідність зміни постановленого щодо ОСОБА_1вироку, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_1у вчиненні зазначеного злочину підтверджена сукупністю зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом в основу вироку доказів, і в касаційному поданні не оскаржується.

Вивченням матеріалів справи не встановлено даних, які б свідчили про те, що у справі допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, яке тягне скасування вироку в частині засудження ОСОБА_1за ч. 1 ст. 164 КК України (2341-14) .

Проте, задовольняючи цивільний позов ОСОБА_2 про стягнення з засудженого заборгованості по аліментах, суд допустився помилки.

Суд не взяв до уваги, що відповідно до вимог ст. 28 КПК України (1001-05) у кримінальній справі не можуть розглядатися позови за вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають із пред'явленого обвинувачення.

Заборгованість по аліментах утворилася внаслідок невиконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 28 квітня 2007 року і саме в порядку виконання цього рішення вона має бути сплачена відповідно до вимог Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (606-14) .

Тому вирок щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

ухвалила:

задовольнити касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Вирок Біляївського районного суду Одеської області від 13 грудня 2007 року щодо ОСОБА_1в частині вирішення цивільного позову скасувати і провадження по справі у цій частині закрити.