Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В. (головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі за позовом приватного підприємства "Шива" до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Євгенії Юріївни, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка Олексія Васильовича, державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", про визнання дій протиправними, скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, -

У серпні 2015 року приватне підприємство "Шива" (далі - позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є.Ю., приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка О.В., державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А., третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", про визнання протиправними дій, скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.

З врахуванням уточнення позовних вимог, позивач просив:

- визнати протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка О.В та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2015 року № 23530037;

- визнати протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2015 року № 23542612;

- визнати протиправними дії державного реєстратора Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвої Є.Ю. та скасувати витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10 серпня 2015 року № 42034454;

- зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом виключення записів про рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10 серпня 2015 року № 23542612 та від 10 серпня 2015 року № 23530037.

В обґрунтування позову зазначало, що приватним нотаріусом Микитченко О.В., протиправно, з перевищенням повноважень, від 10 серпня 2015 року прийнято рішення № 23530037, яким припинено обтяження на нерухоме майно приватного підприємства "Шива", в тому числі нежитлові приміщення по вул. Зубрівській, 38 у м. Львові. На вказаний об'єкт нерухомості постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 29 липня 2015 року ВП № 48294213 на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2015 року № 466/5679/15-ц про забезпечення позову, накладено арешт та заборону відчуження.

Наявність запису про заборону відчуження майна була перешкодою для здійснення державним реєстратором реєстраційних дій до того часу, поки таке обтяження не буде знято.

На думку позивача, оскільки дії приватного нотаріуса Микитченка О.В. по внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення обтяження на майно позивача є протиправними, позивач вважає, що всі подальші рішення та дії державних реєстраторів щодо перереєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомості за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" є також протиправними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Микитченка Олексія Васильовича та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23530037 від 10 серпня 2015 року.

Визнано протиправними дії державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка Олександра Анатолійовича та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23542612 від 10 серпня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У запереченнях на касаційну скаргу приватне підприємство "Шива" просило касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - без змін.

Заслухавши доповідача, здійснивши перевірку матеріалів справи та доводів касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, приватному підприємству "Шива" на підставі свідоцтва про право власності № 294436, виданого 5 лютого 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Величко А.С. (рішення про державну реєстрацію прав № 241739 від 5 лютого 2013 року), належало на праві власності нежитлове приміщення № 38 по вул. Зубрівській у м. Львові.

Між приватним підприємством "Шива" (іпотекодавець) та публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (іпотекодержатель) 31 жовтня 2013 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського управління юстиції Грищенко Н.О. за № 2780.

Відповідно до п.1.2. іпотечного договору в забезпечення виконання іпотекодавцем умов кредитного договору № KU 018029 від 27 липня 2012 року, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю будівлю - фізкультурно-оздоровчий комплекс з вбудованим підприємством торгівлі, загальною площею 8548,2 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 5821046101, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Зубрівська, 38.

Згідно з п. 6.5 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; цього договору шляхом задоволення вимог іпотекодержателя.

Пункт 6.6 Договору передбачає, що реалізація предмету іпотеки може здійснюватись такими способами, зокрема, шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів на підставі рішення; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі рішення суду; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі згідно договору купівлі-продажу на підставі цього договору (в порядку, встановленому розділом 7 Договору) або шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі цього договору (в порядку, встановленому розділом 7).

Розділ 7 Договору передбачає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю в рахунок погашення зобов'язань іпотекодавця, в порядку, передбаченому цим договором та ст. 37 Закону України "Про іпотеку". Право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить Іпотекодержателю.

Як встановлено судом, приватне підприємство "Шива" умов кредитного договору не виконало, в зв'язку з чим публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" подало до Господарського суду Львівської області позовну заяву про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 31 жовтня 2013 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23 липня 2015 року порушено провадження у справі № 914/2465/15 за даним позовом.

6 серпня 2015 року представником публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" Покоєвичем А.О. подано до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції заяву про державну реєстрацію за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" права власності на нерухоме майно за адресою: м. Львів, вул. Зубрівська, 38 в порядку статті 37 Закону України "Про іпотеку", реєстраційний номер заяви 12711029. Вказана заява підлягала розгляду державним реєстратором Корнєєвою Є.Ю.

До заяви долучено свідоцтво про право власності від 5 лютого 2013 року № 294436.; витяг з державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 5 лютого 2013 року № 294798; іпотечний договір від 31 жовтня 2013 року № 2780.; технічний паспорт від 21 листопада 2012 року; повідомлення-вимога від 2 квітня 2015 року № 09-4/6846

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 2 квітня 2013 року № 607/5 "Про заходи взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" (z0534-13) у разі подання до структурних підрозділів територіальних органів Мін'юсту, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно, що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя та на об'єкти нерухомого майна, загальною площею понад 5000 кв.м., що розташовані на земельній ділянці, рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру.

З цих підстав заява публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" разом з долученими до неї документами була надіслана до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Державним реєстратором Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченком О.А. за результатами розгляду цієї заяви 10 серпня 2015 року о 15 год. 43 хв. прийнято рішення № 23542612 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким проведено державну реєстрацію права власності на будівлю № 38 по вул. Зубрівській у м. Львові за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк".

На підставі вищезазначеного рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Корнєєвою Є.Ю. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" права власності на вказану будівлю та сформовано Витяг № 47613741 від 10 серпня 2015 року.

Судом також встановлено, що державним реєстратором Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції Салаською В.А. 29 липня 2015 року о 16 год. 00 хв. було прийнято рішення № 23251248 та внесено до реєстру запис про обтяження - арешт на все нерухоме майно, що належить приватному підприємству "Шива".

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Микитченком О.В. 10 серпня 2015 року в 11 год. 33 хв. прийнято рішення № 23530037 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким припинено обтяження нерухомого майна приватного підприємства "Шива", внесеного до реєстру на підставі вказаної вище ухвали Шевченківського районного суду м.Львова від 24 липня 2015 року про забезпечення позову та постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції виконавця від 29 липня 2015 року ВП 48294213.

Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суди попередніх інстанцій виходили з того, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України, що дії та рішення приватного нотаріуса Микитченка О.В. як спеціального суб'єкта, на якого покладені функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, а також дії та рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Марченка О.А. щодо державної реєстрації права власності на нерухоме майно по вул. Зубрівській, 38 у м. Львові суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 1 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон № 1952-IV (1952-15) ), державною реєстрацією є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно із статтею 19 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

державна реєстрація обтяжень здійснюється, зокрема, на підставі рішень судів, що набрали законної сили, а також постанови державного виконавця про накладення арешту на нерухоме майно (частина друга статті 19 Закону № 1952-IV).

Відповідно до п.74 та п.75 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (868-2013-п) (далі - Порядок № 868), для проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень таких речових прав, та інші документи, визначені цим Порядком.

Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно, є:

1) рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили;

2) рішення державного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно;

3) визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об'єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договір, укладений у порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дублікат;

6) закон, яким встановлено заборону на користування та/або розпорядження нерухомим майном;

7) інші акти відповідних органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Державна реєстрація припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно у результаті зняття нотаріусом заборони проводиться нотаріусом, яким знято заборону (п.78 Порядку № 868 (868-2013-п) ).

Згідно з п.79 вказаного Порядку у разі проведення державної реєстрації обтяжень речових прав на нерухоме майно не за місцем його розташування орган державної реєстрації прав, нотаріус, який проводив таку реєстрацію, у строк, що не перевищує п'яти робочих днів, передає заяву, копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, документ про сплату адміністративного збору, а також інші документи, видані, оформлені або отримані ним під час проведення державної реєстрації прав, органові державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна у порядку, встановленому Мін'юстом, для формування реєстраційної справи відповідно до законодавства.

Підставою для припинення обтяження нерухомого майна та внесення відповідного запису до реєстру речових прав на нерухоме майно можуть бути виключно рішення чи акти державних органів чи посадових осіб про припинення обтяження, які були ними вжиті. При цьому документи, що є підставою для припинення обтяження, протягом п'яти робочих днів після прийняття такого рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно чи нотаріусом, як спеціальним суб'єктом, який наділений такими повноваженнями, повинні бути долучені до матеріалів реєстраційної справи.

Відповідно до частини дев'ятої статті 153 ЦПК України та п.2 частини другої Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно із частиною третьою статті 154 ЦПК України, заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. В цьому випадку державний виконавець виносить постанову про зняття арешту з майна (статті 60 Закону України "Про виконавче провадження").

Як встановлено судом, вжиті ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 липня 2015 року у справі № 466/5679/15-ц заходи забезпечення позову у вигляді арешту майна приватного підприємства "Шива" на час прийняття оскаржених рішень не були скасовані, вказана ухвала суду була чинною, а постанова державного виконавця про зняття арешту на майно приватного підприємства "Шива" не виносилась в силу відсутності для цього правових підстав.

Правомірність постанови заступника начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції від 29 липня 2015 року ВП № 48294213 про накладення арешту на майно приватного підприємства "Шива" підтверджена постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року у справі № 876/9741/15, яка набрала законної сили.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" на те, що скасування в апеляційному порядку ухвали суду про забезпечення позову не є підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки дана ухвала була звернута до негайного виконання та час прийняття оскаржуваного рішення приватного нотаріуса не була скасована у встановленому законом порядку.

Суд вірно вважає, що у приватного нотаріуса були відсутні повноваження самостійно приймати рішення про зняття накладеного державним виконавцем на підставі ухвали суду про забезпечення позову в цивільній справі арешту. Такі повноваження належали тільки державному виконавцю на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що у приватного нотаріуса Микитченка О.В. не було підстав для прийняття рішення № 23530037 від 10 серпня 2015 року про припинення обтяження нерухомого майна приватного підприємства "Шива" (номер запису про обтяження 10601183) та для внесення відповідного запису про таке рішення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судом та вбачається з письмових пояснень приватного нотаріуса Микитченка О.В., надісланих на адресу суду у даній справі, зняття заборони на відчуження нерухомого майна приватного підприємства "Шива" ним не проводилося, а проведено таке невстановленими особами, які вчинили кримінальне діяння шляхом проникнення до системи його персонального комп'ютера та викрадення ключів персонального доступу, паролю та логіна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Судом встановлено, що рішення про припинення обтяжень нерухомого майна від імені приватного нотаріуса Микитченка О.В. вносились невстановленими особами до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ще в липні 2015 року, і з цього приводу відкрите кримінальне провадження. Приватному нотаріусу про це офіційно це стало відомо 8 серпня 2015 року, тобто з дати реєстрації зазначеного листа органів міліції у канцелярії приватного нотаріуса.

Проте, після виявлення таких фактів ним не вживались заходи щодо заміни паролю та ключів доступу до Державного реєстру речових прав, що унеможливлювало б проникнення 10 серпня 2015 року до системи його персонального комп'ютера та викрадення ключів персонального доступу, паролю та логіна до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Суди попередніх інстанцій правильно вважають, що рішення приватного нотаріуса Микитченка О.В. № 23530037 від 10 серпня 2015 року про припинення обтяження нерухомого майна приватного підприємства "Шива" прийняте без належних на це підстав та з порушенням встановленого законодавством порядку, а тому таке рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону, є підставою для відмови у прийнятті рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, оскільки відповідно до п.5 частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов'язану з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

В силу того, що державна реєстрація припинення обтяження прав приватного підприємства "Шива" на нерухоме майно, в тому числі на будівлю по вул. Зубрівській, 38 у м. Львові, є протиправною, позовні вимоги позивача щодо протиправності рішення державного реєстратора Марченка О.А. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 23542612 від 10 серпня 2015 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк", також є обґрунтованими.

Як встановлено судом, реєстраційній дії Державного реєстратора Марченка О.А. по реєстрації права власності на вказану будівлю за публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (15 год. 43 хв.) передувала реєстраційна дія приватного нотаріуса Микитченка О.В. по припиненню обтяження належного приватному підприємству "Шива" нерухомого майна (11 год. 33 хв.). Незаконність припинення обтяжень нерухомого майна та реєстрація права власності на нього перебувають у причинно-наслідковому зв'язку.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що протиправність дій державного реєстратора Марченка О.А. та прийнятого ним рішення № 23542612 від 10 серпня 2015 року випливає з незаконних дій приватного нотаріуса Микитченка О.В. по припиненню обтяження на все нерухоме майно приватного підприємства "Шива", оскільки за відсутності запису про припинення обтяження на нерухоме майно приватного підприємства "Шива", у відповідача Марченка О.А. були б підстави для відмови у проведенні державної реєстрації прав на таке майно.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки протиправними діями та рішеннями відповідачів як суб'єктів владних повноважень, порушені права позивача у сфері державної реєстрації речових прав, суди першої та апеляційної інстанцій правильно вважають, що заявленими позовними вимогами позивачем обрано вірний спосіб захисту порушених прав.

Суди першої та апеляційної інстанцій інстанції повно встановили обставини справи, дали належну оцінку доказів, правильно застосували норми матеріального та процесуального права та обґрунтовано частково задовольнили позовні вимоги, тому підстави для скасування оскаржуваної постанови суду відсутні.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "ВіЕсБанк" залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року - без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.