Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Верещак В.М.,

суддів

Лавренюка М.Ю., Мороза М.А.,

розглянувши в судовому засіданні 21 вересня 2006 року у м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня 2005 року,

в с т а н о в и л а:

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

1976 року народження,

раніше судимий, -

засуджений за ст. 187 ч. 4 КК України (2341-14) на 8 років

позбавлення волі

з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) до цього покарання приєднано частково невідбуте покарання за попереднім вироком і остаточно до відбування призначено 8 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які його не оскаржують.

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що у серпні - листопаді 2002 року ввійшов до складу стійкого організованого злочинного угрупування, яке створили ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 для вчинення розбійних нападів на громадян.

Члени злочинного угрупування збирали інформацію про заможних громадян, яку використовували у злочинній діяльності, екіпірували членів групи знаряддями вчинення злочинів, легковим автотранспортом.

Добуті гроші ОСОБА_2 і ОСОБА_3 розподіляли між учасниками злочинів, а викрадене майно збували на ринках м. Запоріжжя, після чого гроші також ділили.

Група вчинювала злочини з серпня 2002 по січень 2003 року і вчинила за цей час дванадцять розбійних нападів, заволоділи і зберігали за місцем проживання особливо небезпечний наркотичний засіб - маріхуану, а член групи ОСОБА_5 незаконно зберігав за місцем проживання вогнепальну зброю - обріз мисливської рушниці.

Особисто ОСОБА_1, як визнав суд, брав участь у вчиненні двох розбійних нападів.

Зокрема, у вересні 2002 року ОСОБА_3 надав членам групи ОСОБА_2 і ОСОБА_4 інформацію про наявність великої суми грошей у його родичів - подружжя ОСОБА_9, ОСОБА_10, які проживають IНФОРМАЦIЯ_2.

Вирішивши заволодіти грішми та майном подружжя ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розробили план нападу на них, залучили до участі у цьому злочині ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, у якого в користуванні знаходився автомобіль-таксі "Славута".

Розподіливши ролі, всі, крім ОСОБА_3, якого знали ОСОБА_9, ОСОБА_10, на автомобілі під керуванням ОСОБА_8 23 вересня 2002 року близько 23 години прибули на околицю с. Терсянка.

Залишивши ОСОБА_8 і автомобіль приблизно за 300 метрів від оселі подружжя ОСОБА_9, ОСОБА_10 по АДРЕСА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 підійшли до будинку.

Діючи згідно розподілу ролей, ОСОБА_2 проник через кватирку у дім і впустив решту, після чого, діючи спільно, вони напали на сонних похилого віку ОСОБА_9 та ОСОБА_10, ОСОБА_11, які спали в різних кімнатах.

Погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я, а саме, монтировкою та ножем, які відповідно знаходились у ОСОБА_1 і і ОСОБА_2, висловлюючи погрози їх негайного застосування, подолавши волю потерпілих до опору, злочинці заволоділи майном та грішми на загальну суму 10718 грн. 14 коп.

У вересні 2002 року ОСОБА_4 надав членам злочинного угрупування ОСОБА_2 і ОСОБА_3 інформацію про наявність великої суми грошей у приватного підприємця ОСОБА_12.

Вирішивши заволодіти її майном, ОСОБА_2 і ОСОБА_4 25 і 26 вересня 2002 року вели за нею спостереження, вивчали її розпорядок і маршрути руху, для чого залучили ОСОБА_8 на автомобілі-таксі, посвятивши його лише в окремі деталі.

На підставі добутих відомостей розробили детальний план вчинення розбійного нападу на ОСОБА_12. Для участі у злочині залучили ОСОБА_1 і ОСОБА_7.

Рано вранці 27 вересня 2002 року всі учасники злочину під'їхали до будинку ОСОБА_12 по АДРЕСА_2 двома групами на автомобілях. ОСОБА_4 і ОСОБА_3 під'їхали безпосередньо до будинку, в якому проживає ОСОБА_12 і стали чекати її на виході, а ОСОБА_8 за вказівкою ОСОБА_2 поставив свій автомобіль на тротуарі. Одержавши о 8 годині ранку повідомлення по мобільному телефону від ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про вихід ОСОБА_12 з дому, за вказівкою ОСОБА_2, котрий знаходився на передньому сидінні автомобіля, ОСОБА_8 відкрив капот автомобіля і зробив вигляд, що ремонтує двигун, а ОСОБА_1 і ОСОБА_7 знаходилися неподалік від ОСОБА_8.

Коли ОСОБА_12 порівнялась з автомобілем, ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_7, діючи узгоджено, напали на неї і, застосовуючи фізичне насильство, заштовхали її на заднє сидіння автомобіля, на якому ОСОБА_8 виїхав за межі м. Запоріжжя.

ОСОБА_2, ОСОБА_1 і ОСОБА_7 почали застосовувати насильство, небезпечне для життя і здоров'я ОСОБА_12, подолавши її волю до опору.

При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_7 накинули їй на голову спортивну куртку, нагнувши голову до підлоги, зв'язали руки, а ОСОБА_2 заволодів мобільним телефоном і ключами від квартири.

Після цього ОСОБА_12 привезли у лісосмугу біля с. Гасанівка Вільнянського району Запорізької області, де ОСОБА_1 і ОСОБА_7 зв'язали їй ноги, а ОСОБА_2 у їх присутності погрожував ОСОБА_12 вбивством, демонструючи газовий пістолет, який вона сприйняла як вогнепальний, а погрозу вбивством - реальною.

Внаслідок цього учасники злочину одержали від неї інформацію про місце зберігання грошей у квартирі.

Після цього ОСОБА_2 залишив ОСОБА_7і ОСОБА_1 для зв'язку свій мобільний телефон, забрав відібрані у ОСОБА_12 ключі і з ОСОБА_8 поїхав до її будинку, де їх чекали ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

ОСОБА_1 і ОСОБА_7 залишилися у лісосмузі зі зв'язаною ОСОБА_12, позбавляючи її можливості чинити яку-небудь протидію і залишилися з нею до закінчення злочину.

Тим часом ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 намагалися за допомогою ключів, викрадених у ОСОБА_12, проникнути в її квартиру, але не змогли відкрити замки, оскільки вони були заблоковані зсередини, а дочка потерпілої - ОСОБА_13 зажадала пояснити їх дії.

Бажаючи довести до кінця свій злочинний намір, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 зв'язалися з ОСОБА_1 по мобільному телефону і передали йому внесені ними корективи у попередній план, для реалізації якого ОСОБА_1 зажадав від ОСОБА_12 під будь-яким приводом виманити дочку з квартири, надавши для цього потерпілій мобільний телефон, що остання виконала.

Дочекавшись, коли ОСОБА_13 пішла з дому, ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проникли до квартири ОСОБА_12 і заволоділи майном та грішми на загальну суму 114740 грн. 35 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 покликається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, стверджує, що в обох випадках вчинених злочинів був втягнутий у них співучасниками, не будучи в достатній мірі проінформований про намір вчинити розбійні напади.

Просить змінити судові рішення і пом'якшити покарання, яке, на його думку, призначене без врахування пом'якшуючих обставин.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить підстав до призначення справи до касаційного розгляду.

Висновок суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні розбійних нападів за обставин, встановлених судом, грунтується на зібраних у справі і перевірених у судовому засіданні доказах, оцінених у сукупності.

Доводи скарги ОСОБА_1, що він не мав умислу на вчинення розбійних нападів, - безпідставні.

Зокрема, потерпілі ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 показали, що майже опівночі вони прокинулися від того, що в дім проникло троє невідомих, які світили ліхтариком, були озброєні ножем, вимагали гроші і коштовності і ними заволоділи.

За показаннями потерпілих нападники діяли організовано.

Особисто ОСОБА_1 визнав, що проникав з ОСОБА_2 і ОСОБА_4 у дім ОСОБА_9, ОСОБА_10 і заволодів магнітофоном.

Час вчинення злочину, озброєність групи і погрози потерпілим та приборкання ОСОБА_11, яка намагалася чинити опір, але їй зав'язали обличчя і ноги, - заволодіння майном обгрунтовано вказують на те, що ОСОБА_1 усвідомлював, що вчиняє розбій.

Його доводи, що він був введений в оману ОСОБА_2, який повідомив, що ОСОБА_12 заборгувала гроші, - безпідставні.

Як свідчать матеріали справи, захопивши ОСОБА_12, ніхто не вів мову про борг, а відразу почали вимагати гроші.

При цьому ОСОБА_1 застосовував насильство, заштовхуючи її в машину, а в подальшому виконав вказівку ОСОБА_2 і наказав ОСОБА_12 телефонувати дочці з тим, щоб у її відсутність у квартиру проникли інші співучасники злочину, продовжуючи разом з ОСОБА_7 утримувати ОСОБА_12.

ОСОБА_1, як свідчать матеріали справи, отримав свою долю ві д викраденого.

За наведених обставин його дії правильно кваліфіковані за ст. 187 ч. 4 КК України (2341-14) .

Призначене покарання є мінімальним, тоді як ОСОБА_1 вчинив злочин у період умовного відбування покарання за попереднім вироком.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.