Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., секретаря судового засідання Кальненко О. І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Башарова В. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича, третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ" про визнання протиправними рішення та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С. І., третя особа: Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Український фінансовий світ", в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16 січня 2015 року, просила:

визнати протиправним (нечинним) рішення Уповноваженої особи щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу № 43653 від 03 липня 2014 року, укладеного між позивачем та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ" (надалі - ПАТ "КБ "УФС");

визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи щодо не включення позивача (як вкладника за договором банківського вкладу № 43653 від 03 липня 2014 року) до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

зобов'язати Фонд та Уповноважену особу вчинити дії (вжити заходів) щодо відшкодування позивачу коштів за вкладом згідно договору банківського рахунку № 43653 від 03 липня 2014 року в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду у встановленому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернулась з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що між позивачем, як вкладником, та ПАТ "КБ "УФС", як банком, укладений договір банківського вкладу (депозиту) "Планер" № 43653 від 03 липня 2014 року (надалі - Договір № 43653), відповідно до умов якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 14 040 дол. США у тимчасове строкове користування на строк до 06 серпня 2014 року, процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 8%.

На підтвердження внесення коштів на рахунок згідно Договору № 43653 позивачем надано платіжне доручення з відміткою банку № TR.57950.946.221 від 03 липня 2014 року на суму 14 040 дол. США (еквівалент в гривнях - 166 249 грн 17 коп.).

10 листопада 2014 року Правлінням Національного банку України прийнято постанову "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" № 717 (надалі - постанова № 717).

На підставі Постанови № 717 Виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення № 119 від 13 листопада 2014 року "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "УФС" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "УФС" з 13 листопада 2014 року та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку Гончарова С. І. строком на один рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року, включно.

26 листопада 2014 року позивачем направлена Уповноваженій особі Гончарову С. І. заява, в якій вона просила розблокувати рахунок вкладника за Договором № 43653 на суму 14 040 дол. США, що помилково потрапив до списку блокувань сумнівних операцій, та виплатити її представнику через банк-агент гарантовану суму відшкодування.

З урахуванням висновків Комісії та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18 листопада 2014 року № 237/14, Уповноваженою особою Фонду наказом від 18 листопад 2014 року № 6 визнано нікчемними правочини (договори) згідно переліку.

Уповноваженою особою листом № 001/521 від 03 грудня 2014 року повідомлено позивача, що правочини, в т.ч. Договір № 43653, операції з внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання вказаного договору, є нікчемними відповідно до вимог ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" № 4452-VI від 23 лютого 2012 року (надалі - Закон № 4452-VI (4452-17) ) та ст. 228 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України (435-15) ).

Вважаючи вказані дії та рішення відповідачів протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволені позову, суди обох інстанцій виходили з наступного.

Кошти на рахунок, відкритий на ім'я позивача, надходили внаслідок так званого "дроблення" великого депозиту іншого клієнта. Так, грошовий вклад іншого клієнта подрібнювався або розподілявся на суми до 200 000,00 гривень і цими подрібненими частками вносився на рахунки інших фізичних осіб, у тому числі позивача.

Також судами зазначено, що з довідки про рух коштів по рахункам клієнтів ПАТ "КБ "УФС" вбачається, що 03 липня 2014 року ПАТ "КБ "УФС" реєструвалось повернення (часткове повернення) коштів за вкладами фізичним особам, сума яких перевищувала 200 000,00 грн., на загальну суму 684 855,00 дол. США. При цьому того ж дня (03.07.2014) зареєстровано, що іншими особами за депозитними угодами, в т.ч. позивачем за Договором № 43653, внесені кошти на загальну суму 684 855,00 дол. США таким чином, що кожний вклад не перевищував еквівалент 200 000,00 грн.

За результатами аналізу встановлених обставин, суди дійшли висновку, що позивач не вносила готівки до каси, операції виконувались за домовленістю вкладника, який подрібнював свій вклад, з працівниками банку. Зазначене, за посиланням робочої комісії, відбувалось з метою отримати кошти не від банку і не за рахунок банку, а отримати кошти від Фонду, тобто за рахунок державних коштів.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) .

Частиною першою статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Таким чином, для правильного вирішення спору такої категорії справ судам необхідно перевірити підстави, з яких визнано договір нікчемним, у розрізі статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Між тим, колегія суддів зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончаровим С. І. не визначено конкретної підстави нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та не наведено, з яких підстав вбачається, що договір банківського вкладу, що укладений з позивачем, має ознаки нікчемного правочину.

Разом з тим, такі підстави: як "вчинення правочинів з метою штучного створення обов'язку Фонду гарантування щодо відшкодування грошових коштів, яке Фонд гарантування здійснюватиме за рахунок державних коштів", про що зазначено у листі від 03 грудня 2014 року № 001/521, чи "правочини мають на меті збільшення гарантованої суми, що відшкодовується вкладникам Фондом гарантування вкладів фізичних осіб", як це зазначено в протоколі засідання комісії від 10 листопада 2014 року щодо визнання нікчемними вкладів, не відносяться до переліку підстав, за якими договір вкладу позивача можна вважати нікчемним.

Також відповідачами не доведено, що укладення депозитного договору та внесення коштів на депозитний рахунок містить ознаки правочину, який міг би спричинити неплатоспроможність Банку.

При цьому колегія суддів вказує на необґрунтованість посилання судів попередніх інстанцій на положення пункту 2 частини третьої статті 38 Закону, яка передбачає в якості підстави нікчемності правочину взяття банком до дня визнання його неплатоспроможним зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним, або внаслідок чого виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим.

Судами попередніх інстанцій не обґрунтовано, яким чином у спірних правовідносинах зняття коштів з одного рахунку та переведення їх на інший рахунок у банку призвело до неплатоспроможності банку або неможливості виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами.

Безпідставним також є посилання судів попередніх інстанцій на пункт 7 частини третьої статті 38 Закону, відповідно до якого правочин неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

За посиланням судів попередніх інстанцій, дроблення вкладу, сума якого перевищує 200 000,00 грн, надало можливість власнику вкладу через інших осіб, у тому числі, позивача, на користь яких відкрито рахунки у банку та на користь яких зараховано суму подробленого вкладу, отримати гарантовану суму компенсації у розмірі більшому, аніж ця особа могла б отримати у випадку відсутності факту здійснення такого дроблення.

Колегія суддів вказує на необґрунтованість зазначених висновків судів, оскільки у спірних правовідносинах отримання гарантованої суми відшкодування кошів за вкладом є гарантією, яка прямо передбачена частиною першою статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", тобто є такою, що прямо встановлена законодавством.

Щодо посилання судів на постанову Національного Банку України, то колегія суддів вказує, що порушення її положень не тягне наслідків, визначених у ст. 38 Закону. Окрім того, її зміст обмежував видачу коштів, тоді як відкриття рахунків є іншою юридичною дією.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" (v0009700-09) при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Проте, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончаровим С. І. не наведено та не надано доказів, які б свідчили, що зазначений правочин є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Судами попередніх інстанцій не встановлено наявності такого, що набрало законної сили, судового рішення про визнання недійсним договору банківського вкладу (депозиту) "ПЛАНЕР" від 03 липня 2014 року № 43653, укладеного між позивачем та ПАТ "КБ "УФС".

За вказаних обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вказує на помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності наказу Уповноваженої особи Фонду від 18 листопада 2014 року № 6, а відтак позовні вимоги у частині визнання протиправним зазначеного рішення в частині позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги про визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Гончарова С. І. щодо не включення позивача (як вкладника за договором банківського вкладу № 43653 від 03 липня 2014 року) до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до пунктів 3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (z1548-12) (далі по тексту - Положення), Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку. Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку. Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку. Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Перелік вкладників" (додаток 9) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Положення передбачено, що протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників. Додаткова інформація залежно від її типу надається окремими файлами, що формуються згідно з додатками 9 та 10 до цього Положення.

Як передбачено у пунктах 2, 3 розділу IV Положення, Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр). Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях.

Загальний Реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними. Файл csv формується за структурою інформаційного рядка файла "Загальний Реєстр / Реєстр переказів" (додаток 12) та за правилами формування csv файлів (додаток 10).

Наведені норми законодавства вказують, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

Таким чином, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не доведено наявність правових підстав для не включення позивача до переліку вкладників ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) та є протиправною.

Між тим, на думку колегії суддів касаційної інстанції, обраний позивачем спосіб захисту, - зобов'язання Фонду та Уповноваженої особи вчинити дії (вжити заходів) щодо відшкодування позивачу коштів за вкладом згідно договору банківського рахунку № 43653 від 03 липня 2014 року в ПАТ "КБ "УФС" за рахунок Фонду у встановленому порядку, є неналежним способом захисту порушених прав позивача, оскільки здійснення виплати позивачеві гарантованої суми відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду, на блокування якої наголошує позивач, передбачає наявність вчинення відповідачами певної послідовності дій, зокрема, включення Уповноваженою особою Фонду позивача до переліку вкладників із визначенням розрахункової суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; складання Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального реєстру; затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру тощо, тоді як заявлена вимога, що направлена на отримання коштів, є передчасною.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами обох інстанцій допущені порушення норм матеріального права, то скаргу позивача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 березня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу № 43653 від 03 липня 2014 року, укладеного між ОСОБА_6 та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український Фінансовий Світ".

Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова Сергія Івановича щодо не включення ОСОБА_6 (як вкладника за договором банківського вкладу № 43653 від 03 липня 2014 року) до повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду

В інші частині в позові відмовити.

постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.