Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А. М., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2013 по справі № 2а-5867/09/1770

за позовом Приватного підприємства "Кают"

до Державної податкової інспекції у м. Рівне

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У серпні 2009 року Підприємством до суду заявлений позов, з урахуванням уточнень, про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 18.08.2009 № 0000742342/3 в частині визнання штрафних санкцій на суму 45 464,40 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2013, позовні вимоги задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано в частині визначення штрафної санкції на суму 31 834,40 грн.

Рішення судів попередніх інстанції обгрунтовано тим, що гранично допустимий розмір штрафної санкції, що застосовується до платника податків по факту заниження податкового зобов'язання не може перевищувати п'ятдесяти відсотків такої суми.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.02.2006 по 30.09.2008, за підсумками якої складено акт від 23.02.2009 № 154/23-400/34112707.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки позивачем порушено вимоги пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на суму 27 260,00 грн.

На підставі акту перевірки та результатів адміністративного оскарження Державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.08.2009 № 0000742342/3, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 27 260,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на суму 45 464,40 грн.

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності застосування податковою інспекцією фінансових санкцій до позивача у сумі 45 464,40 грн.

Так, спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закону України від 221.12.200 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (2181-14) (далі - Закон № 2181-ІІІ (2181-14) )

Згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. "б" пп. 4.2.2 пп. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний день з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлених судами обставин, Державною податковою інспекцією встановлено заниження позивачем податку на прибуток підприємства на загальну суму 27 260,00 грн., вказана сума була визначена позивачу як податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, яким також визначено і штрафні санкції у сумі 45 464,40 грн., що фактично перевищує 50% суми донарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток (27 260,00 грн.).

Таким чином, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 31 834,40 грн., згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 18.08.2009 № 0000742342/3, є необґрунтованим та протиправним.

За таких обставин переглянуті судові рішення попередніх інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 30.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2013 по справі № 2а-5867/09/1770 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.