У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кармазіна Ю.М.,
суддів
Таран Т.С., Федченка О.С.
за участю прокурора
Микитенка О.П.
та предст. потерпілої
ОСОБА_7
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 25 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами захисників
ОСОБА_1, ОСОБА_2 і засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
на вирок апеляційного суду щодо указаних засуджених.
Вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 5 червня 2007 року засуджені:
ОСОБА_3, 1984 року народження, громадянин України,раніше не
судимий згідно п.3 ст. 88 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
за ст. 153 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на 5 років позбавлення волі;
ОСОБА_6, 1985 року народження, громадянин України, раніше не
судимий,
за ст. 153 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_5, 1982 року народження, громадянин України, раніше не
судимий,
за ст. 153 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
ОСОБА_4, 1985 року народження, громадянин України, раніше не
судимий,
за ст. 153 ч.3 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, із застосуванням ст.
69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.
Згідно ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
суд вирішив звільнити ОСОБА_6
від відбування покарання з випробуванням, установивши іспитовий
строк 3 роки, а також поклав на нього ряд обов'язків, передбачених
у ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Крім того, суд вирішив частково задовольнити позов потерпілої
ОСОБА_7 і постановив стягнути із засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_6,
ОСОБА_6 та ОСОБА_5, солідарно, 50 497 грн. 90 коп. на її користь.
Судом першої інстанції ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6
визнані винуватими у тому, що перебуваючи у стані алкогольного
сп'яніння, 23 квітня 2006 року, близько 1 год. 00 хв., зустрівши у
м. Ковелі, на перехресті вулиць Шевченка та Варшавської,
неповнолітню потерпілу ОСОБА_7, вони насильно посадили її в
автомобіль "Шевроле-Нива" під керуванням ОСОБА_3 і завезли на
берег водосховища у с. Зелене, де із застосуванням фізичного
насильства всі четверо задовольнили свою статеву пристрасть
неприродним способом. Внаслідок указаних протиправних дій
засуджених неповнолітній потерпілій були спричинені легкі тілесні
ушкодження. Крім того, дії засуджених спричинили особливо тяжкі
наслідки - психічну хворобу потерпілої ОСОБА_7 у виді гострого
реактивно обумовленого депресивно-маячного психозу з суїцидальними
спробами.
Вироком апеляційного суду Волинської області від 24 грудня
2007 року цей вирок було скасовано і постановлено новий, за яким
дії ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перекваліфіковано з ч.3
ст. 153 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ч.2 ст. 153 цього ж Кодексу і
призначено покарання: ОСОБА_3 - 6 років позбавлення волі,
ОСОБА_6 - 5 років позбавлення волі, ОСОБА_4 - 5 років позбавлення
волі, ОСОБА_5 - 5 років позбавлення волі. У задоволенні цивільного
позову потерпілої ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_6,
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 405 000 грн. моральної шкоди апеляційний суд
вирішив відмовити, але постановив стягнути з перелічених
засуджених, солідарно, на користь потерпілої 497 грн. 90 коп. на
відшкодування заподіяної їй матеріальної шкоди.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_1 просить змінити вирок апеляційного суду і
пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, приймаючи до уваги установлені по справі
позитивно характеризуючі засудженого дані та обставини, які
пом'якшують покарання, у тому числі, визнати за таку обставину
щире каяття ОСОБА_3 у скоєному і виключити із вироку визнання
судом за обставину, яка обтяжує покарання вчинення засудженим
злочину у стані алкогольного сп'яніння;
засуджений ОСОБА_3 просить вирок апеляційного суду скасувати,
а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на
неповноту судового слідства, суперечності у доказах та істотні
порушення КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, зокрема, те, що потерпілу не
було допитано у судовому засіданні, а оголошено її показання, дані
під час досудового слідства. Вважає, що по справі не було
встановлено доказів, які б підтверджували неповнолітній вік
потерпілої;
засуджений ОСОБА_4, посилаючись на те, що апеляційний суд
перебільшив ступінь його участі у вчиненні злочину, на
безпідставне визнання за обставину, яка обтяжує покарання вчинення
ним цього злочину у стані алкогольного сп'яніння, просить змінити
вирок апеляційного суду і пом'якшити призначене йому покарання із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
засуджений ОСОБА_6 просить виключити із вироку апеляційного
суду визнання за обставину, яка обтяжує покарання, вчинення ним
злочину у стані алкогольного сп'яніння. З врахуванням його щирого
каяття у скоєному, відшкодування потерпілій шкоди і приймаючи до
уваги те, що він не застосовував до потерпілої фізичного
насильства, засуджений просить пом'якшити йому покарання із
застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того, засуджений
указує на відсутність доказів усвідомлення ним неповнолітнього
віку потерпілої;
засуджений ОСОБА_5 теж ставить питання про пом'якшення
призначеного йому покарання із застосуванням положень,
передбачених ст.ст. 69, 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, посилаючись на
те, що він сприяв розкриттю злочину, щиро кається у скоєному,
добровільно відшкодував шкоду і на дані, що позитивно його
характеризують. Вважає, що апеляційним судом необгрунтовано
визнано його винуватим у вчиненні злочину щодо неповнолітньої
потерпілої;
захисник ОСОБА_2, посилаючись на щире каяття засудженого
ОСОБА_6 у скоєному, його сприяння у розкритті злочину, позитивно
характеризуючі засудженого дані, просить пом'якшити призначене
йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілої
ОСОБА_7, яка вважала, що судові рішення по даній справі слід
залишити без зміни, висновок прокурора про відсутність підстав для
задоволення касаційних скарг, перевіривши матеріали справи та
обговоривши викладені у касаційних скаргах захисників та
засуджених доводи, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню
не підлягають.
Висновки суду як першої, так і апеляційної інстанцій щодо
доведеності вини ОСОБА_3 та інших засуджених у вчиненні ними
указаних у вироку злочинних дій, з урахуванням внесених
апеляційною інстанцією змін, відповідають дослідженим у ході
судового слідства доказам.
Зокрема, винуватість засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_7, які вона
давала під час досудового слідства, про обставини вчинення всіма
засудженими неправомірних дій щодо неї, у тому числі про те, що
під час вчинення цих дій засуджені перебували у стані алкогольного
сп'яніння, а також про те, що вона їх попереджала про свій
неповнолітній вік.
Приймаючи до уваги те, що потерпіла на протязі усього
досудового слідства неодноразово, у тому числі і на очних ставках
із засудженими, в ході відтворення обстановки та обставин події,
давала однакові, послідовні показання стосовно основних обставин
вчинення злочину кожним із засуджених, суд першої інстанції цілком
обгрунтовано визнав її показання достовірними.
Об'єктивно достовірність показань ОСОБА_7 підтверджується
сукупністю інших досліджених під час судового слідства доказів,
які викладені у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Так, із показань самих засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, даних
ними у ході досудового слідства, видно, що вони теж підтверджували
вживання спиртних напоїв перед вчиненням злочину всіма
засудженими.
Дані судово-медичної експертизи свідчать про те, що на тілі
потерпілої виявлені тілесні ушкодження, у тому числі характерні
для задоволення статевої пристрасті неприродним способом.
Крім того, на підтвердження достовірності показань потерпілої
про вчинення щодо неї злочинних дій засудженими, обгрунтованими є
посилання у вироку суду першої інстанції на встановлені по справі
докази, які свідчать про неодноразові спроби потерпілої покінчити
життя самогубством після того, що з нею сталось.
Тому посилання у касаційних скаргах на відсутність доказів
щодо нетверезого стану засуджених і щодо їх необізнаності стосовно
неповнолітнього віку потерпілої колегія суддів вважає
безпідставними і такими, що суперечать встановленим судом
обставинам.
З урахуванням характеру вчиненого засудженими злочину та
приймаючи до уваги вік потерпілої, особливість наслідків, які
настали для потерпілої в результаті вчинення щодо неї злочину,
також обгрунтованим є рішення суду першої інстанції про можливість
розгляду цієї справи без участі та без допиту потерпілої у
судовому засіданні.
У зв'язку з цим, посилання засудженого ОСОБА_3 на ці
обставини як на допущене судом першої інстанції істотне порушення
вимог кримінально-процесуального закону колегія суддів вважає
безпідставним.
Таким чином, приймаючи до уваги ці та інші досліджені
судовими інстанціями і наведені у вироках докази, колегія суддів
вважає правильними викладені у цих вироках висновки про вчинення
ОСОБА_3 та іншими засудженими указаних у вироках злочинних дій, з
урахуванням змін, внесених апеляційною інстанцією. Відповідає
викладеним у вироку апеляційного суду висновкам кваліфікація цих
дій засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ст. 153 ч.2
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Касаційних підстав вважати таку кваліфікацію неправильною
немає.
Що стосується призначеного засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_4,
ОСОБА_3 та ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів вважає, що
вирішення цього питання, з урахуванням внесених апеляційним судом
змін, відповідає положенням, передбаченим ст. 65 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, оскільки апеляційним судом було враховано ступінь
тяжкості вчиненого ними злочину, характеризуючі засуджених дані та
достовірно встановлені по справі обставини, які обтяжують і
пом'якшують покарання, у тому числі й ті, позитивно характеризуючі
засуджених дані та обставини, що пом'якшують покарання, на які є
посилання у касаційних скаргах.
Як видно із матеріалів справи засуджені як під час досудового
слідства, так і у судовому засіданні, фактично, не визнавали себе
винуватими у вчиненні злочину, указуючи на те, що зазначені у
вироку дії вони вчинили за згодою потерпілої. Також по справі було
встановлено, що після цих дій потерпіла робила декілька спроб
покінчити своє життя самогубством.
Приймаючи це до уваги, колегія суддів вважає цинічними і
такими, що не можуть бути підставою для пом'якшення покарання
посилання у касаційних скаргах на визнання за обставини, які
пом'якшують покарання, щире каяття засуджених у скоєному та їх
сприяння у розкритті злочину, і те, що засуджені запобігли скоєнню
потерпілою самогубства.
Iнші дані, які могли б бути визнані підставою для пом'якшення
покарання засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 по
справі не встановлені.
Порушень кримінально-процесуального закону, які перешкодили
чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і
постановити законне та обгрунтоване рішення по справі також не
встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_3,
ОСОБА_5 та захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а
вирок апеляційного суду Волинської області від 24 грудня 2007 року
щодо ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - без зміни.
Судді:
Кармазін Ю.М. Таран Т.С. Федченко О.С.