Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А. М., Олендера І.Я.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 по справі № 2а-566/10/2470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Родничок"

до Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької області

до Начальника відділу оподаткування юридичних осіб Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Галкевича А.В.

до Головного державного податкового інспектора відділу оподаткування юридичних осіб Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Шарги С.І.

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

Товариство звернулось до суду з позовом до відповідачів про визнання протиправним дій при складанні акту перевірки від 23.11.2009 та його скасування, а також про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2009 № 0004581500/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 405 260,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 40 526,00 грн.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2013, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013, позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.11.2009 № 0004581500/0, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, Новоселицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

У поданих запереченнях на скаргу позивач просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами контролюючого органу було проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації позивача з ПДВ за серпень - вересень 2009, за результатами якої складено акт від 23.11.2009 № 984/15 та прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

Відповідно до висновків викладених в акті перевірки, позивачем порушено вимоги пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" що полягало у безпідставному віднесені до складу податкового кредиту у серпні 2009 року суми ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних контрагентом ТОВ "Трансбуд -2", свідоцтво платника ПДВ якого анульовано 30.07.2009.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Відповідно до п 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Починаючи з дати анулювання реєстрації платника ПДВ такий платник втрачає право на виписування податкових накладних.

Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ у серпні 2009 року на підставі податкових накладних ТОВ "Трансбуд -2", свідоцтво платника ПДВ якого було анульовано 30.07.2009.

Також судами встановлено, що рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ було оскаржено ТОВ "Трансбуд -2" в судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2009 по справі № 2а-13830/09/2670, залишеною без змін постановою апеляційного адміністративного суду м. Києва від 04.10.2010 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2013, рішення Державної податкової інспекції в Солом'янському районі від 20.11.2009 № 15443/7/15-2006 про скасування свідоцтва платника податків ТОВ "Трансбуд-2" визнано недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно зі ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

На час розгляду цієї справи постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.12.2009 по справі № 2а-13830/09/2670 за наслідками перегляду в апеляційному та касаційному порядку набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду про задоволення позовних вимог та визнання недійсним рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ набрало законної сили, а отже відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття та не створює будь-яких правових наслідків, а тому протиправно анульоване свідоцтво платника ПДВ слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття протиправного рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

На підставі вищезазначеного, а також враховуючи, що контролюючим органом не ставиться від сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем з його контрагентом, за результатами яких Товариством сформовано податковий кредит з ПДВ у серпні 2009 року, Вищий адміністративний суд України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ та безпідставність визначення йому суми податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Новоселицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернівецькій області відхилити.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.11.2013 по справі № 2а-566/10/2470 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.