Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А. М., Олендера І.Я.,

при секретарі судового засідання Калініну О.С.,

за участю представника позивача Філевського Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 по справі № 2а-2505/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міллвілл"

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

Товариством до суду заявлено позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 21.03.2011 № 0000160070, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 80 506,00 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, позов задоволено, оскаржуване податкове повідомлення - рішення визнано протиправним та скасовано.

Не погодившись з судовими рішеннями, відповідач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства відмовити.

Під час підготовки справи до касаційного розгляду, враховуючи клопотання про заміну відповідача на правонаступника, у відповідності до вимог ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України суд допустив заміну відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на його правонаступника - Державну податкову інспекцію у Заводському районі м. Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області.

Переглянувши матеріали справи і касаційну скаргу, заслухавши доповідь судді, Вищий адміністративний суд України зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фактичною підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 03.03.2011 № 692/070/19/36383747 про порушення Товариством норм пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (втратив чинність 01.01.2011) (далі - Закон № 168/97-ВР (168/97-ВР) ), що призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування за липень та грудень 2010 року на загальну суму 80 506,00 грн.

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що позивачем неправомірно включено до складу бюджетного відшкодування суму податкового кредиту з ПДВ по операціях згідно договорів, укладених з ПП фірма "Истоки-С" та ТОВ "Амбер Агро", суми попередньої оплати за якими в подальшому були повернуті позивачу. Контролюючий орган також зазначив і про безпідставність заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 14 176,00 грн. в грудні 2010 року, оскільки позивачем у листопаді 2010 року до бюджету фактично кошти не сплачувались.

Зазначені висновки покладені в основу основних мотивів касаційної скарги.

Так, за визначенням п. 1.8 ст. 1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем.

Згідно з п. 10.2 ст. 10 того самого Закону платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" п. 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно з пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до положень Закону № 168/97ВР (168/97-ВР) визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності (пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 цього Закону).

Виходячи зі змісту пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Тобто, факт надмірної сплати товару повинен розумітися як сплата ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані платником податку, і розрахунки за які є здійсненими.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, виходячи з правила першої події, у разі здійснення попередньої оплати за товари постачальником нараховується податкове зобов'язання з податку на додану вартість та виписується податкова накладна, яка дає право покупцю на податковий кредит.

Виходячи з аналізу наведених вище правових норма, суд приходить до висновку, що податок на додану вартість, сплачений постачальникові у складі попередньої оплати, підлягає відшкодуванню на загальних підставах.

Відповідно до п. 4.5 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем були дотримані вказані положення Закону та проведені коригування податкового кредиту у податкових періодах, у яких відбулось повернення попередньої оплати.

Крім того, правомірність формування позивачем податкового кредиту та його подальше заявлення до бюджетного відшкодування підтверджується і наявними в матеріалах справи документами (розрахунки сум від'ємного значення, виписки по рахунках), з яких вбачається, що до декларацій за відповідні періоди Товариством включались виключно суми від'ємного значення, які дорівнюють сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

За таких обставин переглянуті судові рішення першої та апеляційної інстанцій у справі відповідають приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва Головного Управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 15.09.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 по справі № 2а-2505/11/1470 залишити без змін.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237- 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.