Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3 до відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Южноукраїнського міського управління юстиції (далі - відділ ДРАЦС), третя особа - ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_5, представника ОСОБА_3, на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними дій відділу ДРАЦС щодо прийняття заяви по укладення шлюбу та дій по здійсненню реєстрації шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та зобов'язання відповідача анулювати актовий запис № 158 від 4 липня 2014 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року позов задоволено частково. Визнано дії відділу ДРАЦС щодо прийняття заяви про укладення шлюбу від ОСОБА_6 та дії по здійсненню реєстрації шлюбу 4 липня 2014 року актовий запис № 158 між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 протиправними. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року скасовано постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 березня 2015 року, прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі представник позивача, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.

Судами встановлено, що 27 травня 2014 року відповідачем від ОСОБА_6 та ОСОБА_4 була прийнята заява про реєстрацію шлюбу.

Державна реєстрація шлюбу між вказаними особами була проведена 4 липня 2014 року за місцем проживання наречених за станом здоров'я нареченої, про що складено актовий запис про шлюб від 4 липня 2015 року № 158.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, посилаючись на те, що реєстрація шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 проведена без волевиявлення ОСОБА_6 та не у приміщенні відділу ДРАЦС, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо прийняття заяви від нареченої ОСОБА_6 є протиправними, оскільки виходять за межі наданих законом повноважень, що призвело до позбавлення права на особисте волевиявлення при поданні заяви про вступ у шлюб.

В свою чергу суд апеляційної інстанції не погодився з таким висновком суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог з тих підстав, що дії відповідача щодо прийняття заяви про укладення шлюбу є правомірними та вчинені відповідно до вимог закону. Крім того, позивач вже зверталась до суду з вимогами про визнання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, укладеного без наміру створити сім'ю, недійсним, та рішенням суду було відмовлено у їх задоволенні.

Згідно вимог частини 1 статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 року № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VI (2398-17) ) та пункту 1 глави 2 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 № 52/5 (z0719-00) (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Правила) для державної реєстрації шлюбу жінкою та чоловіком особисто подається заява до органу державної реєстрації актів цивільного стану за їх вибором. Особи, які подали заяву про державну реєстрацію шлюбу, вважаються нареченими.

Відповідно до вимог пункту 2 глави 2 розділу ІІІ зазначених Правил при поданні заяви про державну реєстрацію шлюбу жінка та чоловік пред'являють на посвідчення своєї особи паспорт або паспортний документ.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону № 2398-VI та пункту 1 глави 2 розділу ІІІ Правил орган державної реєстрації актів цивільного стану, що прийняв заяву про реєстрацію шлюбу, зобов'язаний ознайомити наречених з умовами і порядком державної реєстрації шлюбу, їхніми правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків, обов'язком повідомити один одному про стан свого здоров'я, попередити наречених про відповідальність за приховання відомостей про наявність перешкод для державної реєстрації шлюбу.

Відповідно до вимог ч. 4 статті 14 Закону № 2398-VI та пункту 10 глави 2 розділу ІІІ Правил державна реєстрація шлюбу проводиться після закінчення одного місяця з дня подання нареченими заяви про державну реєстрацію шлюбу.

За наявності поважної причини і з дозволу керівника органу державної реєстрації актів цивільного стану державна реєстрація шлюбу проводиться до закінчення зазначеного строку.

За правилами ч. 8 статті 14 Закону № 2398-VI державна реєстрація шлюбу проводиться у приміщенні органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За заявою наречених державна реєстрація шлюбу може проводитися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо вони не можуть з поважної причини прибути до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Зазначені положення Закону № 2398-VI (2398-17) кореспондуються з вимогами п. 15 Правил, за якими, в тому числі, про державну реєстрацію шлюбу в лікарні, удома або в іншому відповідному місці, а також про документ, що підтверджує наявність поважної причини, зазначається в графі "Для відміток" актового запису про шлюб.

З наведеного вбачається, що дії відповідача щодо прийняття заяви про укладення шлюбу вчинені відповідно до наведених норм закону та Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, а тому правильними є висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Крім того, рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 січня 2015 року у справі № 486/1993/14-ц, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 2 березня 2015 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до відділу ДРАЦС про визнання недійсним шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, укладеного без наміру створити сім'ю, відмовлено.

При цьому, зазначеним рішенням суду, що набрало законної сили, встановлено, що шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 був зареєстрований державним органом реєстрації актів цивільного стану. Вказані особи були ознайомлені з їхніми правами та обов'язками, як майбутнього подружжя, в тому числі про стан здоров'я один одного, реєстрація шлюбу відбулася після спливу одного місяця, шлюб зареєстровано виключно добровільно за згодою жінки та чоловіка.

Суд апеляційної інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятого ним рішення.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_5, представника ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235- 237 Кодексу адміністративного судочинства України.