У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати Верховного Суду України у
кримінальних справах у складі:
Головуючого
Верещак В.М.,
суддів
Гошовської Т.В., Заголдного В.В.,
за участю прокурора
Саленка I.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 березня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Луганської області на вирок Кременського районного суду
Луганської області від 22 листопада 2006 року,
в с т а н о в и л а:
Зазначеним вироком:
ОСОБА_1, 1976 року народження, раніше не судимий,
-засуджений за ч. 2 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
із
застосуванням ст. 69 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до 510 грн. штрафу у
доход держави без позбавлення права управляти транспортними
засобами.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 28.07.2006 року близько 24
години, керуючи технічно несправним мотоциклом марки "IЖ-Ю-5", на
якому зовнішні освітлювальні прилади не відповідали вимогам Правил
дорожнього руху України через несправність електропроводки в замку
запалювання, без мотошлема, здійснював рух з с. Красноріченське в
с. Новонікольське Кременського району. У зустрічному напрямку
рухався ОСОБА_2, який керував транспортним засобом у стані
алкогольного сп'яніння, без мотошлема, технічно несправним
моторолером, на якому освітлювальні прилади не відповідали вимогам
Правил дорожнього руху України. Водії ОСОБА_1 і ОСОБА_2 позбавили
один одного можливості правильно оцінити шляхово-транспортну
ситуацію, і, маючи об'єктивну можливість виявити транспорт, що
рухався, своєчасних мір до зниження швидкості і зупинки керованих
ними транспортних засобів не вжили, внаслідок чого на смузі руху
мотоцикла "IЖ-Ю-5" під керуванням ОСОБА_1 в районі електричної
опори № 36 відбулося зіткнення транспортних засобів під керуванням
ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Від отриманих у результаті зіткнення тілесних
ушкоджень ОСОБА_2 помер у машині швидкої допомоги, ОСОБА_1 та
пасажирові моторолера ОСОБА_3 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження,
небезпечні для життя в момент заподіяння, пасажирові мотоцикла
ОСОБА_4 заподіяні легкі тілесні ушкодження, що потягнули за собою
короткочасний розлад здоров'я.
У апеляційному порядку справа не розглядалася.
У касаційному поданні заступник прокурора Луганської області
просить вирок суду щодо ОСОБА_1 скасувати у зв'язку з істотним
порушенням кримінально - процесуального закону, зокрема, ст. 334
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
; невідповідністю призначеного судом
покарання ступеню тяжкості злочину, а також неправильним
вирішенням цивільного позову.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, який частково
підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, доводи
касаційного подання та заперечення на нього ОСОБА_1, колегія
суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому
задоволенню.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчинені
злочину, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам
справи та грунтується на зібраних і досліджених судом доказах.
Його дії кваліфіковані правильно.
Призначаючи покарання ОСОБА_1, суд урахував характер та
ступінь суспільної небезпечності вчиненого, дані про особу
засудженого, який до кримінальної відповідальності притягується
вперше, вину свою визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому,
відшкодував заподіяну злочином шкоду.
Конкретні обставини справи, які впливають на ступінь
суспільної небезпечності вчиненого злочину, свідчать, що міра
покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Підстав для скасування вироку у зв'язку з м'якістю
призначеного засудженому покарання, як про це ставиться питання у
касаційному поданні, немає.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з
обопільної вини водіїв ОСОБА_1 й загиблого ОСОБА_2. Отже, згідно
ч. 1 ст. 93-1, ч. 2 ст. 93 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
суд
зобов'язаний був визначити, в якому розмірі повинні бути стягнені
витрати на лікування потерпілого ОСОБА_3 із засудженого з
урахуванням ступеня його вини та майнового стану.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 УПК України особа, якій злочином
заподіяна моральна або фізична шкода, здобуває права учасника
процесу лише після визнання його потерпілою постановою органу
досудового слідства, прокурора, судді; не можуть бути визнані
потерпілими особи, які постраждали від злочину, вчиненого ними ж.
Судом ОСОБА_1 не визнаний потерпілим і витрати на його
стаціонарне лікування згідно ст. 93-1 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
відшкодуванню ним самим як засудженим не підлягають. Однак,
вироком суду із ОСОБА_1 стягнена не тільки сума, витрачена на
лікування потерпілого ОСОБА_3, у розмірі 395,58 грн., але й на
лікування самого засудженого в розмірі 1538,25 грн.
За таких обставин вирок Кременського районного суду
Луганської області від 22 листопада 2006 року у частині цивільного
позову підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а:
Касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Вирок Кременського районного суду Луганської області від 22
листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 у частині цивільного позову
скасувати, а справу у цій частині направити на новий судовий
розгляд у порядку цивільного судочинства.
Судді:
Верещак В.М. Гошовська Т.В. Заголдний В.В.