У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого-судді
Міщенка С.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Вус С.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 4 березня 2008
року кримінальну справу за касаційними скаргами законного
представника ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 та
засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо останього,
встановила:
вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської
області від 27 червня 2007 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 7 років
позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 4 вересня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено
за те, що він 25 квітня 2007 року близько 21 години 30 хвилин,
будучи в стані алкогольного сп'яніння, на березі ставка, що
знаходиться поблизу с. Овадно Володимир-Волинського району
Волинської області, під час сварки з ОСОБА_3 умисно наніс йому
численні удари руками й ногами в голову, спричинивши тяжкі тілесні
ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, забою
головного мозку з крововиливами під мозкові оболонки, від яких
потерпілий помер.
У касаційних скаргах:
- законний представник неповнолітнього ОСОБА_1- ОСОБА_2
вважає, що суд при призначенні її сину міри покарання не в повній
мірі урахував дані про особу засудженого та пом'якшуючі покарання
обставини й призначив йому надмірно суворе покарання. Просить
судові рішення змінити - пом'якшити ОСОБА_1 покарання,
застосувавши ст. ст. 69, 104 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
;
- засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що на досудовому
слідстві було порушено право на захист та до нього застосовувалися
недозволені методи слідства. Звертає увагу на те, що судом не були
враховані з достатньою повнотою обставини, які б давали змогу
призначити більш м'яке покарання. Крім того, вважає, свідок
ОСОБА_4 обмовив його. На обгрунтування цього доводу посилається на
показання свідка ОСОБА_5 про нанесення потерпілому трьох-чотирьох
ударів в голову ОСОБА_4. Просить судові рішення щодо нього
скасувати, а справу направити на додаткове розслідування чи новий
судовий розгляд.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи, обговоривши наведені у скаргах
доводи, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні
злочину, за який його засуджено, грунтуються на сукупності
зібраних у справі доказів, і вони є правильними.
Так, сам засуджений не заперечував того факту, що він наніс
ОСОБА_3 декілька ударів у голову, після чого потерпілий уже не міг
розмовляти і триматися на ногах. Пізніше він намагався врятувати
йому життя, але не зміг.
На обгрунтування свого висновку суд також послався на
показання очевидця події - свідка ОСОБА_4 про те, що 25 квітня
2007 року після святкування дня народження, в ході якого вони
вживали спиртні напої, засуджений під час конфлікту кулаками й
ногами побив його та ОСОБА_3, а потім ще й завдав удар ногою в
голову потерпілого, коли останній сидів на землі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено, що такі показання
свідок ОСОБА_4 давав як в ході досудового слідства під час його
допитів, при відтворенні обстановки і обставин події, в ході
ставки віч-на-віч з засудженим, так і в судовому засіданні.
Достовірність цих показань свідка об'єктивно підтверджується
іншими дослідженими судом доказами, зміст яких наведено у вироку.
Крім того, вони підтверджуються даними, що містяться в явці з
повинною ОСОБА_1, протоколах відтворення обстановки та обставин
події як за участю свідка ОСОБА_4, так і за участю засудженого.
Як убачається з протоколу судового засідання, свідок ОСОБА_5
не давав показань про нанесення ОСОБА_4. трьох-чотирьох ударів
кулаком в голову потерпілого, на що посилається засуджений в
касаційній скарзі. Цей свідок пояснив, що близько 20-ї години
(тобто за півтори години до заподіяння потерпілому тяжких тілесних
ушкоджень) ОСОБА_4 вдарив кулаком в плече чи обличчя ОСОБА_3 і на
цьому суперечка між ними припинилася.
Про нанесення ОСОБА_4. удару саме в плече потерпілого
підтвердили свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15.
Як убачається із висновку судово-медичної експертизи, на який
послався суд, ОСОБА_3 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження у
виді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку з
крововиливами під мозкові оболонки, від яких настала смерть
потерпілого. Ці тілесні ушкодження могли виникнути від нанесення
не менше чотирьох ударів руками та ногами людини у взутті,
зроблених в короткий проміжок часу.
Отже, оцінивши наведенні докази, суд обгрунтовано не взяв до
уваги показання засудженого про те, що тяжкі тілесні ушкодження у
ОСОБА_3 могли утворитися внаслідок ударів, які йому наніс ОСОБА_4,
або від падіння на землю.
За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставними
викладені у скарзі засудженого доводи про його обмову ОСОБА_4.
Твердження засудженого про те, що до нього застосовувалися
недозволені методи слідства, також є безпідставними, оскільки при
перевірці справи не встановлено даних, які б могли про це
свідчити.
Не знайшли свого підтвердження і доводи про порушення його
права на захист, оскільки на досудовому слідстві засудженому було
призначено захисника, і він давав показання в його присутності.
Таким чином, місцевий суд, дослідивши зібрані докази і давши
їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про винуватість
ОСОБА_1 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за
ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
При призначенні покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, суд урахував тяжкість вчиненого злочину, дані
про особу засудженого. З урахуванням усіх обставин справи, у тому
числі й пом'якшуючих покарання обставин, на які законний
представник неповнолітнього та засуджений посилаються у своїх
скаргах, суд обрав мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 2
ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Отже, наведені у касаційних
скаргах обставини для пом'якшення покарання були повністю
враховані судом першої інстанції при визначенні міри покарання.
Підстав для застосування до засудженого ст. 69 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
і призначення покарання нижче від найнижчої межі,
передбаченої санкцією ч. 2 ст. 121 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, про що
просять у скаргах засуджений та його законний представник, - не
встановлено. Обране покарання є необхідним і достатнім для
виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і в касаційній
скарзі, твердження засуджений висловлював у своїй апеляції.
Апеляційний суд визнав їх безпідставними. Свої висновки, із якими
погоджується колегія суддів, із цього питання суд належним чином
умотивував. Вони підтверджені доказами, які суд апеляційної
інстанції ретельно перевірив і належним чином оцінив.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ст. 398
КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судового рішення
щодо ОСОБА_1 у касаційному порядку з повідомленням осіб,
зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційних скарг законному
представнику ОСОБА_2 та засудженому ОСОБА_1.
Судді:
Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.