Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Амєліна С.Є., Загороднього А.Ф.,

за участю секретаря судового засідання Іванової Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року по справі № 486/993/15-а

за позовом ОСОБА_4

до Військового комісара Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного

військового комісаріату Миколаївської області підполковника Стоянова

Олександра Олександровича

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення

адміністративного стягнення,

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Військового комісара Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного військового комісаріату Миколаївської області підполковника Стоянова О.О. про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року, у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, ОСОБА_4 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 8 травня 2015 року призначена на посаду керівника відділення Южноукраїнськ, що підтверджено наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" від 8 травня 2015 року № 83-к (а.с. 9).

Військовим комісаром Южноукраїнсько-Арбузинського об'єднаного військового комісаріату Миколаївської області підполковником Стояновим О.О. 4 червня 2015 року прийнято постанову в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 1700 грн.

Вказана постанова прийнята на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зазначено, що 2 червня 2015 року ОСОБА_4, відмовилась від отримання мобілізаційного повідомлення, чим порушила вимоги статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою про накладення адміністративного стягнення, ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних ОСОБА_4 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що зазначена постанова прийнята відповідачем в межах повноважень, та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Суд касаційної інстанції зазначені висновки судів вважає передчасними, враховуючи наступне. Указом Президента України від 14 січня 2015 року № 15/2015 "Про часткову мобілізацію" (15/2015) протягом 2015 року оголошено часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб.

Статтею 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачено, що підприємства, установи і організації зобов'язані: сприяти військовим комісаріатам у їх роботі в мирний час та під час мобілізації; забезпечувати своєчасне прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти та до військових частин.

Згідно частин 1 та 2 статті 26 зазначеного Закону відповідальність за організацію мобілізаційної підготовки та стан мобілізаційної готовності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, адміністративно-територіальних одиниць і населених пунктів, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та підприємств, установ і організацій покладається на відповідних керівників.

Посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 3.4 "Інструкції з організації ведення військового обліку військовозобов'язаних і призовників в органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях і навчальних закладах", затвердженої Наказом Міністра оборони України від 15 грудня 2010 року № 660 (z0308-11) , на керівників підприємств, установ, організацій і навчальних закладів незалежно від підпорядкування і форм власності покладається проведення оповіщення на вимогу військових комісаріатів військовозобов'язаних та призовників про їх виклик до військового комісаріату і забезпечення їх своєчасного прибуття за цим викликом.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що саме на керівників підприємств покладено обов'язок щодо сповіщення призовників і військовозобов'язаних про їх виклик до військових комісаріатів, забезпечувати своєчасне прибуття за цим викликом.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 62 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Згідно частин 3 та 5 ГК України (436-15) для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства.

Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Суди встановивши, що ОСОБА_4 згідно наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" від 8 травня 2015 року № 83-к займає посаду керівника відділення Южноукраїнськ, дійшли висновку, що позивач має нести відповідальність за порушення вимог статті 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

При цьому суди під час розгляду справи не з'ясували чи є відділення Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" у м. Южноукраїнськ юридичною особою, чи структурним підрозділом ТОВ "Нова Пошта".

Якщо ТОВ "Нова Пошта" у м. Южноукраїнськ є структурним підрозділом ТОВ "Нова Пошта" та не є юридичною особою, то ОСОБА_4 не є керівником підприємства в розумінні наведених вище норм законодавства, а тому на неї не може бути покладено, передбачений статтею 21 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов'язок отримувати та вручати повістки військовозобов'язаним, а тому позивач не може бути суб'єктом правопорушення. передбаченого частиною 1 статті 210-1 КУпАП.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 липня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.