5-4554км07 Про зловживання службовим становищем - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_4, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, на вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2

Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2007 року

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця с. Перелюб Корюківського району

Чернігівської області,

громадянина України,

раніше не судимого,

засуджено за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого; за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) на п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на три роки з конфіскацією майна, яке є власністю засудженого.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2007 року зазначений вирок змінено: в частині засудження ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) скасовано із закриттям справи за відсутністю в його діянні складу злочину. У решті вирок залишено без зміни.

З урахуванням змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 засуджено за те, що він, обіймаючи посаду Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора Чернігівської області, будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, 02 серпня 2006 року о 14 год. 30 хв., перебуваючи на базі відпочинку "Окуніново", що в с. Лошакова Гута Козелецького району Чернігівської області, одержав від ОСОБА_5 в якості хабара комп'ютер "Самсунг" вартістю 3 899 грн. за невиконання в інтересах останнього дій з використанням наданої йому влади та службового становища, поєднуючи свої дії з вимаганням хабара.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень із закриттям справи за відсутністю в його діянні складу злочину. При цьому зазначає, що суд не взяв до уваги показання свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що він хабара у останніх не вимагав. Вважає, що у вироку суд послався на докази, здобуті з порушенням кримінально-процесуального закону. Крім того зазначає, що згідно з чинним законодавством, він як Чернігівський міжрайонний природоохоронний прокурор Чернігівської області не міг проводити перевірку, оскільки нагляд за контролюючим органом - екологічною інспекцію в Козелецькому районі Чернігівської області - здійснюється територіальним прокурором.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_2, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону, порушує питання про скасування постановлених щодо засудженого судових рішень з направленням справи на нове розслідування. При цьому зазначає про порушення порядку збирання доказів; про проведення досудового слідства особами, які підлягали відводу; про порушення права на захист ОСОБА_2

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в діях засудженого складу злочину. При цьому посилається на те, що вирок суду, в супереч вимог ч. 1 ст. 327, ч. 1 ст. 334 КПК України (1001-05) , постановлено на припущеннях, без зазначення мотивів, з яких суд відкинув інші докази. Вважає, що про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) , свідчить те, що останній не усвідомлював і не міг усвідомлювати, що отримує комп'ютер в якості хабара. Крім того, на думку захисника, ухвала апеляційного суду винесена з порушенням кримінально-процесуального закону, оскільки в ній не наведено докладних мотивів прийнятого рішення.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування ухвали апеляційного суду в частині виключення з обвинувачення ОСОБА_2 кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 364 КК України (2341-14) з направленням справи на новий апеляційний розгляд. При цьому прокурор посилається на те, що засуджений, на порушення Iнструкції з діловодства в органах прокуратури, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 28 грудня 2002 року, не зареєстрував та приховав матеріали перевірки, а саме пояснення ОСОБА_5 щодо порушення природоохоронного законодавства. На думку прокурора, засудженим була заподіяна істотна шкода державним інтересам, яка полягала в дискредитації прокуратури як органу, уповноваженого Конституцією України (254к/96-ВР) здійснювати нагляд за додержанням законності.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Морозової С.Ю., яка вважала, що касаційні скарги та подання слід залишити без задоволення, а судові рішення, постановлені у справі - без зміни, пояснення захисника ОСОБА_3, який підтримав касаційні скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення.

Перевіркою судових рішень в касаційному порядку не встановлено порушень кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону, які б давали підстави для скасування чи зміни судових рішень щодо ОСОБА_2

Висновок суду про те, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив одержання хабара, поєднаного з його вимаганням, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими в судовому засіданні і наведеними у вироку доказами.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2 в ході судового розгляду не заперечував, що, працюючи Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором Чернігівської області, прийняв повідомлення і проводив перевірку щодо порушення природоохоронного законодавства при проведенні земельних робіт по поглибленню дна берега Київського водосховища на території бази відпочинку "Окуніново" ВАТ"Нерухомість столиці", що в с. Лошакова Гута Козелецького району Чернігівської області.

При цьому ОСОБА_2 визнав, що 24 березня 2006 року в приміщенні Чернігівської міжрайонної природоохоронної прокуратури за його вказівкою помічник прокурора Требух Н.В. відібрала пояснення у ОСОБА_5 щодо обставин цього порушення. ОСОБА_2 зазначив про те, що після цього прийняв запрошення ОСОБА_5 відпочити на базі "Окуніново" і 02 серпня 2006 року приїхав на базу, де з ОСОБА_7 вживав алкогольні напої. ОСОБА_2 визнав, що на території бази "Окуніново" одержав від ОСОБА_5 комп'ютер "Самсунг"(т. 3, а. с. 324-339).

Як убачається із показань ОСОБА_5, він підтвердив, що працював на базі відпочинку "Окуніново" ВАТ"Нерухомість столиці" і допустив порушення природоохоронного законодавства при проведенні робіт по поглибленню дна Київського водосховища. 24 березня 2006 року за вказівкою

прокурора ОСОБА_2 помічник Требух Н.В. відібрала від нього пояснення щодо цього порушення, а згодом прокурор ОСОБА_2 повідомив йому про наявність справи і запропонував за її вирішення передати комп'ютер, який він передав ОСОБА_2 02 серпня 2006 року на території бази відпочинку "Окуніново".

Свідок ОСОБА_6 ствердив, що ОСОБА_2, працюючи Чернігівським міжрайонним природоохоронним прокурором, вимагав у нього та

ОСОБА_5 хабара за звільнення від відповідальності за заподіяння збитків при проведенні земельних робіт на території бази відпочинку "Окуніново" ВАТ "Нерухомість столиці".

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9 і ОСОБА_10, ОСОБА_2 було затримано на території бази відпочинку "Окуніново" ВАТ "Нерухомість Столиці" після одержання у ОСОБА_5 комп'ютера "Самсунг".

Як убачається із даних протоколу огляду місця події від 02 серпня 2006 року, у ОСОБА_2 вилучено предмет хабара - комп'ютер "Самсунг".

Вказані обставини і показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 підтверджено даними відеозапису про одержання ОСОБА_2 від ОСОБА_5 в якості хабара комп'ютера "Самсунг".

Таким чином, ці та сукупність інших наведених у вироку доказів, яким суд дав правильну оцінку, переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вчинив одержання хабара, поєднане з вимаганням хабара. Тому кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 368 КК України (2341-14) є правильною, а доводи скарг засудженого і його захисників про незаконність засудження та про те, що вирок грунтується на припущеннях - необгрунтованими.

Доводи ОСОБА_2 і його захисників про те, що

останній перебував на лікуванні і не був службовою особою, яка займає відповідальне становище, та не вимагав хабара, колегія суддів вважає необгрунтованими.

Так, згідно п. 2 примітки до статті 368 КК України (2341-14) , прокурора віднесено до осіб, яких визнано такими, що займають відповідальне становище, що свідчить про обгрунтованість висновку суду щодо ОСОБА_2, який одержав хабара, працюючи на посаді Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора Чернігівської області.

Що ж стосується доводів про те, що ОСОБА_2 у зв'язку із перебуванням на лікуванні не проводив перевірку обставин допущеного ОСОБА_7 порушення природоохоронного законодавства, то такі є безпідставними, оскільки крім показань самого ОСОБА_2, факт проведення перевірки засудженим стверджується показаннями ОСОБА_5 про те, що прокурор ОСОБА_2 особисто опитував його про обставини порушення, а помічник п рокурора Требух Н.В. за вказівкою прокурора відібрала у нього й відповідні письмові пояснення.

Як убачається з показань Требух Н.В., вона як старший помічник Чернігівського природоохоронного прокурора за вказівкою прокурора ОСОБА_2 відбирала пояснення у ОСОБА_5 щодо обставин порушення природоохоронного законодавства при проведення земельних робіт для поглиблення дна Київського водосховища на базі відпочинку "Окуніново", які передала ОСОБА_2

Безпідставними, на думку колегії суддів, також є доводи про відсутність в діях ОСОБА_2 ознак вимагання хабара.

Обгрунтовуючи свій висновок, колегія суддів виходить з того, що відповідно до вимог п. 4 примітки до статті 368 КК України (2341-14) вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Як видно із матеріалів справи, ОСОБА_2, працюючи природоохоронним прокурором, розпочав перевірку щодо порушення ОСОБА_7 природоохоронного законодавства і завідомо знаючи із повідомлення начальника відділу екологічного контролю Птухи С.С. про те, що за дане правопорушення ОСОБА_5 вже було притягнуто до адміністративної відповідальності й шкоду усунено, погрожував ОСОБА_5 та ОСОБА_6 безпідставним стягненням збитків. Отже, умисно створив умови, за яких ОСОБА_7 був вимушений дати йому хабара, що судом правильно кваліфіковано як одержання хабара, поєднане з його вимаганням.

Щодо твердження ОСОБА_2 і його захисників про незаконність порушення кримінальної справи начальником слідчого відділу прокуратури, розслідування справи особою, яка підлягала відводу та порушення права на захист, то вони є безпідставними.

Згідно зі статтями 98, 114-1 КПК України (1001-05) начальник слідчого відділу має право брати участь у провадженні досудового слідства та особисто проводити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями слідчого, який при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, зобов'язаний порушити кримінальну справу.

Перевіривши інші доводи, колегія суддів не встановила жодних передбачених статтею 60 КПК України (1001-05) обставин, які б давали підстави для відводу слідчого Новика В.В. Матеріалами справи також встановлено, що під час досудового слідства і судового розгляду було дотримано й право на захист ОСОБА_2 Так, до першого допиту останньому було роз'яснено право мати захисника, яким він скористався, і захисник брав участь при провадженні досудового слідства з моменту визнання ОСОБА_2 підозрюваним ( т. 2, а. с. 71, 72, 82).

Що ж стосується доводів касаційного подання прокурора про неправильне застосування кримінального закону апеляційним судом, то такі доводи, на думку колегії суддів, не грунтуються на законі.

Обгрунтовуючи свій висновок про закриття справи щодо ОСОБА_2 за відсутністю в його діянні зловживання владою або службовим становищем, апеляційний суд правильно врахував, що дії ОСОБА_2 по проведенню перевірки не розцінюються кримінальним законом як злочин, а було способом вимагання і одержання хабара й додаткової кваліфікації за ст. 364 КК України (2341-14) не потребують.

Зокрема, колегія суддів вважає, що у даному випадку дії ОСОБА_2 при проведенні перевірки не суперечили інтересам служби, а те, що він приховав пояснення ОСОБА_5 було порушенням "Iнструкції з діловодства в органах прокуратури України", затвердженої наказом Генерального прокурора України №90 від 28 грудня 2002 року, яке не заподіяло істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, а тому не містить складу цього злочину.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляціями засудженого і захисників ОСОБА_1 і ОСОБА_8, перевірив усі інші доводи, які за змістом є аналогічними доводам касаційних скарг та з наведенням відповідних мотивів визнав їх безпідставними, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Призначене ОСОБА_2 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України (2341-14) , оскільки обране із врахуванням того, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, але він раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що дає підстави для призначення йому основного покарання у мінімальних межах санкції статті 368 КК України (2341-14) та є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для призначення більш м'якого покарання, ніж це передбачено законом, немає.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційні скарги засудженого ОСОБА_2, захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_4, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, залишити без задоволення, а вирок Козелецького районного суду Чернігівської області від 22 січня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2007 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.