Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Короткевича М.Є.

суддів

Гриціва М.I. і Школярова В.Ф.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього,

в с т а н о в и л а :

вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 14 серпня 2006 року

ОСОБА_1,

IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

раніше судимого: 28 квітня 2005 року

за ч.2 ст. 364, 69 КК України (2341-14)

до штрафу в розмірі 2000 грн.,

засуджено за ч.2 ст. 364 КК України (2341-14) із застосуванням ст. 69 КК України (2341-14) до штрафу в розмірі 5000 грн. без позбавлення права займати певні посади.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України (2341-14) за сукупністю злочинів ОСОБА_1визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді штрафу в розмірі 5000 грн. без позбавлення права займати певні посади.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 31 жовтня 2006 року зазначений вирок залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він обіймаючи з 2001 року посаду директора ТОВ Агрофірма "Полісся", заснованого на праві колективної власності шляхом об'єднання майна ТОВ АПК "Ямпіль", яке володіло 51% акцій у статутному фонді та 10 громадян, які володіли 49% акцій, будучи посадовою особою, 01 жовтня 2002 року, за обставин, встановлених судом та детально наведених у вироку, діючи з корисних спонукань, в своїх інтересах та інтересах третіх осіб, зловживаючи своїм посадовим становищем, умисно в порушення ст.ст. 7, 9, 22, 23 Закону України "Про колективні сільськогосподарські підприємства" (2114-12) від 21 листопада 2002 року не виносячи питання на розгляд зборів пайовиків, видав наказ по ТОВ "Полісся" про видачу на свій майновий пай та паї ще 6 осіб, приміщення магазину вартістю 9145 грн. 45 коп. на вул. Радянській, 8 с. М. Буда Ямпільського району, який згідно накладної від 12 грудня 2002 року було передано ОСОБА_1та іншими особам.

Окрім того, у серпні 2002 року при збиранні врожаю ТОВ АФ "Полісся" ОСОБА_1 дав вказівку завідуючій складом не оприбутковувати частину зібраного врожаю - 25 тонн ячменю. 01 квітня 2003 року після проведення зборів учасників товариства, на яких не був присутнім представник ТОВ АПК "Ямпіль" Вінокуров В.I., у якого знаходилось 51% акцій товариства, ОСОБА_1 підписав наказ №18 про нібито внесення в статутний фонд товариства фізичними особами 25 тонн зерна ячменю на загальну суму 20000 грн., тоді як фактично це зерно належало агрофірмі. У такий спосіб ОСОБА_1 спричинив ТОВ АФ "Полісся" тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього, а справу провадженням закрити, посилаючись на неповноту й однобічність досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, внаслідок чого його засуджено необгрунтовано. Вказує на те, що копія договору викупу майна, на яку послався суд у вироку не відповідає дійсності, а вартість магазину дорівнює вартості майнових паїв осіб, яким магазин був виділений. Крім того, зазначає, що 25 тонн зерна ячменю дійсно належали фізичним особам, які по накладним передали його на зберігання на склад агрофірми.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

За змістом касаційної скарги засуджений ОСОБА_1 оспорює фактичні обставини справи і посилається на однобічність і неповноту досудового й судового слідства. Відповідно до вимог ч.1 ст.398 КПК України (1001-05) в касаційному порядку фактичні обставини справи не можуть бути перевірені. Тому колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою на вирок місцевого суду і ухвалу апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.

ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні визнавав себе винним у тому, що зловживаючи своїм службовим становищем видав наказ по ТОВ АФ "Полісся" про видачу на свій майновий пай та паї ще 6 осіб ( у тому числі і на своїх родичів) приміщення магазину вартістю 9145 грн. 45 коп. 01 квітня 2003 року видав наказ №18 про нібито внесення в статутний фонд товариства фізичними особами (в тому числі ним самим та його родичами) 25 тонн зерна ячменя на загальну суму 20000 грн., тоді як фактично це зерно належало агрофірмі.

У зв'язку з тим, що учасники судового процесу не заперечували фактичні обставини справи та розмір цивільного позову, суд, відповідно до вимог ст. 299 КПК України (1001-05) , визнав недоцільним дослідження цих обставин та позову, які ніким не оспорювалися. До того ж суд, з'ясувавши можливість розгляду справи за скороченим порядком, роз'яснив наслідки такого розгляду.

Посилання засудженого у скарзі на те, що умислу на вчинення злочину він не мав, а лише виконував свої службові обов'язки в інтересах підприємства, перевірялися апеляційним судом й визнанні необгрунтованими.

Викладені у скарзі доводи про те, що копія договору викупу майна, на яку послався суд у вироку не відповідає дійсності, позбавлені підстав.

З огляду на матеріали справи ОСОБА_1 після закінчення досудового слідства був ознайомлений з усіма матеріалами справи і у протоколі є його власноручний запис про те, що він з ними ознайомлений в повному обсязі, заяв, доповнень і клопотань не має (а.с. 184).

Крім того, долучена до касаційної скарги копія договору, є ксерокопією, а в матеріалах справи наявний договір, завірений належним чином (а.с. 165-167).

Твердження ОСОБА_1 про порушення кримінально-процесуального закону, зокрема того, що в обвинувальному висновку не містися посилання на відповідні аркуші, є безпідставними, оскільки обвинувальний висновок складений відповідно до вимог ст.ст. 223 - 224 КПК України (1001-05) .

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 364 КК України (2341-14) кваліфіковані правильно.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) , з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, і це покарання є справедливим.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. 394 КПК України (1001-05) , колегія суддів

у х в а л и л а :

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.