Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді
Редьки А.I.
суддів
Пивовара В.Ф. і Заголдного В.В.
за участю прокурора
Опанасюка О.В.
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 24 січня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1.
на вирок Комунарського районного суду Запорізької області від 18
грудня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
неодноразово судимого, останнього разу -
21 квітня 1999 року за ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 101 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на чотири роки позбавлення волі,
за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на три
роки позбавлення волі.
За ч. 5 ст. 25, ч. 5 ст. 185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.
виправдано за відсутністю в його діях складу злочину.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на відшкодування
матеріальної шкоди на користь ОСОБА_2. 3.255 грн. 45 коп., а на
користь ОСОБА_3. - 2.000 грн. У задоволенні позову ТОВ ПКФ
"Стимул" відмовлено,
установила:
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він організував
умисне пошкодження і знищення чужого майна шляхом підпалу. 1
червня 2004 року він з особою, матеріали справи щодо якої виділено
в окреме провадження, замовили ОСОБА_4, вже засудженому вироком
Комунарського районного суду Запорізької області від 28 вересня
2005 року, знищити шляхом підпалу автомобілі мешканців смт.
Степногірськ Запорізької області ОСОБА_2 - "ВАЗ-2101", д/н
НОМЕР_1, і ОСОБА_3 - "ВАЗ-2109", д/н НОМЕР_2, та заплатили за це
250 грн. У ніч на 3 червня 2004 року ОСОБА_4 виконав це
замовлення, підпалив вказані автомобілі, чим заподіяв потерпілим
шкоду на суми, відповідно: ОСОБА_2 - 8.000 грн., а ОСОБА_3. -
2.000 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 7 березня
2007 року вирок змінено, на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
його звільнено від відбування призначеного судом покарання з
випробуванням на три роки і покладено обов'язки, передбачені п. п.
2, 3, 4 ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. У решті вирок залишено без
зміни.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1. просить скасувати
вирок і ухвалу в частині його засудження за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст.
194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а справу в цій частині - направити на
новий судовий розгляд. Твердить, що суд неправильно застосував
кримінальний закон. Крім того, твердить, що судовими інстанціями
допущені істотні порушення норм КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
. Зокрема,
суд першої інстанції задовольнив цивільні позови потерпілих у їхню
відсутність у судовому засіданні, а суд апеляційної інстанції не
відповів на жоден довід його апеляції.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора,
який вважав, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,
перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.
Винуватість ОСОБА_1 в організації умисного пошкодження та
знищення чужого майна шляхом підпалу за обставин, наведених у
вироку, матеріалами справи доведена.
В основу вироку, суд поклав показання свідка ОСОБА_4, який на
досудовому слідстві неодноразово пояснював, що він дійсно на
пропозицію ОСОБА_1 і ОСОБА_5, за 250 грн., у ніч на 3 червня 2004
року підпалив два автомобіля, на які йому вказали замовники. Він
цеглою розбив скло в автомобілях, вкинув до салонів пляшки з
бензином і підпалив. Ці свої показання ОСОБА_4. підтвердив на
відтворенні обстановки та обставин події, при цьому показав
механізм вчинення злочину.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у суді твердили, що
зазначені показання ОСОБА_4. давав добровільно.
За словами потерпілого ОСОБА_3, коли він в ніч на 3 червня
2004 року, побачивши, як горить його автомобіль, вчасно встиг
загасити полум'я, то виявив розбитим скло задньої двері, а у
салоні пластикову пляшку з бензином. У розмові з ОСОБА_1 дізнався,
що саме засуджений організував підпал.
Виходячи з цих та інших перевірених у судовому засіданні
обставин, враховуючи показання свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12, ті дані, які містяться у протоколах огляду
місць подій злочинів, висновках судових пожежно-технічних
експертиз про те, що причиною загорання автомобілів "ВАЗ-2101",
д/н НОМЕР_1, і "ВАЗ-2109", д/н НОМЕР_2, став підпал, в якості
інтенсифікатора горіння у вогнищі пожежі знаходився бензин,
розлитий у салонах автомобілів, - судові інстанції дійшли
обгрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинного діяння,
яке за своїми ознаками утворює склад злочину, передбаченого ч. 3
ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Покарання ОСОБА_1 призначене у відповідності з вимогами
закону, воно є необхідним і достатнім для його виправлення та
попередження нових злочинів.
Що стосується цивільних позовів, то вони вирішені судом з
дотриманням вимог чинного законодавства.
Будь-яких даних про порушення судом норм матеріального або
процесуального закону, які були б підставою для зміни чи
скасування судових рішень, на які вказується у касаційній скарзі,
колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без
задоволення, а вирок Комунарського районного суду Запорізької
області від 18 грудня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду
Запорізької області від 7 березня 2007 року щодо нього - без
зміни.
Судді:
Пивовар В.Ф. Редька А.I. Заголдний В.В.