Ухвала
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Синявського О.Г.,
суддів
Кліменко М.Р. та Гриціва М.I.,
прокурора
Сорокіної О.А.,
розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 22 січня 2008
року кримінальну справу за касаційною скаргою законного
представника потерпілої ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду
Миколаївської області від 12 грудня 2006 року,
встановила:
цією ухвалою апеляційний суд скасував вирок Центрального
районного суду міста Миколаєва від 02 жовтня 2006 року, яким
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця та мешканця міста Миколаєва,
громадянина України, такого, що не має судимості,
було засуджено за злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, до штрафу в розмірі 600 гривень, та на
підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
закрив справу у
зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину.
За вироком суду ОСОБА_2 був визнаний винним у тому, що уночі
30 січня 2005 року під час сварки з ОСОБА_3 у будинку останнього,
розташованого на АДРЕСА_1, кинув у нього скляним бокалом, яким
влучив у малолітнього ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_2, котрий у цей час
знаходився на руках у ОСОБА_3, й тим самим спричинив йому легкі
тілесні ушкодження.
За наслідками розгляду справи в порядку апеляційного
провадження суд другої інстанції дійшов висновку, що легкі тілесні
ушкодження малолітньому ОСОБА_4 були спричинені з необережності
внаслідок помилки, за які кримінальна відповідальність не настає.
У касаційній скарзі законний представник потерпілої ОСОБА_1
просить скасувати ухвалу апеляційного суду та залишити в силі
вирок суду першої інстанції. Своє прохання мотивує тим, що
апеляційний суд неправильно витлумачив фактичні обставини справи,
внаслідок чого помилково застосував кримінальний закон й
безпідставно звільнив ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку
прокурора Сорокіної О.А., обговоривши доводи касаційної скарги та
перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга
підлягає частковому задоволенню.
Апеляційний суд, закриваючи справу, вказав, що ОСОБА_2 за
описаних у вироку обставин мав умисел заподіяти тілесні ушкодження
ОСОБА_3, однак помилково спричинив їх малолітньому ОСОБА_4, якого
він у той час тримав на руках. Ці обставини, на думку суду,
виключають можливість засудження ОСОБА_2 за необережне заподіяння
легких тілесних ушкоджень та за замах на умисне легке тілесне
ушкодження, оскільки кримінальний закон не передбачає кримінальної
відповідальності за ці дії.
З наведеними доводами не можна погодитись.
Аргументуючи свої висновки апеляційний суд не врахував, що
відповідно до ст. 24 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
умисне вчинення
злочину передбачає таке ставлення особи до вчинених нею дій, коли
вона розуміє суспільно небезпечний характер свого діяння,
передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає або свідомо
припускає їх настання.
Як видно з матеріалів справи, обгрунтовуючи відсутність у
ОСОБА_2 умислу на заподіяння тілесних ушкоджень, суд не врахував
ряд обставин, які мають значення для правильного визначення
суб'єктивного ставлення останнього до вчинених ним дій. Зокрема,
поза увагою суду залишились показання ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2
кидав у нього бокал з відстані 2-3 метрів і бачив, що в цей час
він тримав на руках дитину. Аналогічні показання з цього приводу
висловила ОСОБА_1 По суті такі ж показання дав і ОСОБА_2
Не були враховані й дані висновку судово-медичної експертизи
про виявлення на тілі малолітнього ОСОБА_4 ушкодження, яке могло
утворитися від удару кинутим скляним бокалом.
Крім того, апеляційний суд без дослідження доказів під час
розгляду справи в порядку апеляційного провадження, фактично дав
свою оцінку обставинам, на які суд першої інстанції послався як на
такі, що доводили винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину,
передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
За таких обставин, ухвала апеляційного суду підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий апеляційний розгляд,
під час якого з урахуванням наведених мотивів необхідно прийняти
законне і обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
касаційну скаргу законного представника потерпілого ОСОБА_1
задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12 грудня
2006 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а справу направити на новий
апеляційний розгляд в той же суд в іншому складі суддів.
С у д д і:
Синявський О.Г. Кліменко М.Р. Гриців М.I.