У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Синявського О.Г.
суддів
Гриціва М.I., Кліменко М.Р.
з участю прокурора
Парусова А.М.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві " 22 " січня 2008
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
прокурора Донецької області на судові рішення щодо ОСОБА_1.
Вироком Приморського районного суду м.Маріуполь Донецької
області від 2 серпня 2006 року
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1 народження,
громадянин України, не судимий,
засуджений за ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з
виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій, на підприємствах, в
установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки без
конфіскації майна.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільнено
ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим
строком на 2 роки та зобов'язано його повідомляти органи
кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та
періодично з'являтися для реєстрації в органи
кримінально-виконавчої системи.
Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 12 жовтня
2006 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що він, будучи службовою
особою, яка займає відповідальне становище - помічником начальника
вагонного депо Маріуполь із кадрових та соціальних питань, 15
вересня 2003 року у службовому кабінеті по вул.Павлова, 10 у
Приморському районі м.Маріуполь, за сприяння у працевлаштуванні
ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримав від останнього хабара у великому
розмірі - 1200 доларів США.
У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові
рішення щодо ОСОБА_1 і направити справу на новий судовий розгляд у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та
невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого, оскільки суд безпідставно звільнив ОСОБА_1 від
відбування додаткового покарання у вигляді позбавлення права
займати певні посади, а виправлення і перевиховання засудженого
можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне
подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи
подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає
частковому задоволенню.
Санкція ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
встановлює
одночасно три види покарань, що передбачені як обов'язкові, -
позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади чи
займатися певною діяльністю та конфіскація майна.
Місцевий суд призначив ОСОБА_1. за ч.2 ст.368 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
5 років позбавлення волі з позбавленням права займати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій, на підприємствах, в
установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки та
без конфіскації майна.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про
можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства та
вважає за необхідне залишити без задоволення доводи касаційного
подання про необхідність реального позбавлення волі засудженого
ОСОБА_1, оскільки відповідне рішення суду прийняте на основі
аналізу обставин даної справи та даних про особу засудженого, який
вже звільнений із займаної посади та є інвалідом 3-ї групи.
Однак кримінальний закон, а саме ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
, дійсно застосований хибно. Положення ст.75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
дають суду можливість звільнити особу від відбування
вичерпного переліку покарань - виправні роботи, службове обмеження
для військовослужбовців, обмеження волі та позбавлення волі на
строк не більше 5 років. Усупереч вимогам цього Закону, місцевий
суд звільнив ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення
права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських
функцій, на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм
власності строком на 2 роки. Апеляційний суд, розглядаючи подану
із цього приводу апеляцію державного обвинувача, безпідставно
залишив апеляцію без задоволення, не мотивувавши свого рішення
стосовно додаткових покарань.
Разом із тим, у касаційному поданні не порушується питання
стосовно непризначення ОСОБА_1. покарання у виді конфіскації
майна, що передбачене у санкції ч.2 ст.368 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
як обов'язкове, тому суд касаційної інстанції не може вийти за
межі касаційних вимог у бік погіршення становища засудженого.
Таким чином, касаційне подання прокурора підлягає частковому
задоволенню, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - скасуванню з
направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з
неправильним застосуванням кримінального закону щодо звільнення
ОСОБА_1 від додаткового покарання у виді позбавлення права займати
посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та
адміністративно-господарських функцій, на підприємствах, в
установах, організаціях усіх форм власності строком на 2 роки.
Керуючись ст.ст.395, 396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
,
у х в а л и л а :
касаційне подання заступника прокурора Донецької області
задовольнити частково.
Вирок Приморського районного суду м.Маріуполь Донецької
області від 2 серпня 2006 року та ухвалу апеляційного суду
Донецької області від 12 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
судді:
Синявський О.Г. Гриців М.I. Кліменко М.Р.