Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Міщенка С.М.,

суддів

Вус С.М. і Школярова В.Ф.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 22 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Червоногвардійського районного суду м.

Макіївки Донецької області від 11 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком засуджено:

ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1народження, судимого 2 листопада 2005 року за ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 185 КК України (2341-14) до 1 року позбавлення волі, звільненого на підставі ст. 75 КК України (2341-14) з іспитовим строком на 1 рік,

- за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України (2341-14) суд до цього покарання частково приєднав невідбуту частину покарання за попереднім вироком Київського районного суду м. Донецька від 2 листопада 2005 року й визначив ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 2 місяці.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладенням на нього обов'язку, передбаченого п. 3 ст. 76 КК України (2341-14) .

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, 17 липня 2006 року приблизно о 23 годині з приміщення кіоску, розташованого на території автостанції "Червоногвардійська" у м. Макіївці Донецької області, відкрито викрав майно, що належало ОСОБА_2., спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 42 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, кваліфікації його дій, порушує питання про скасування зазначеного вироку і направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_1 покарання тяжкості вчиненого ним злочину й особі засудженого внаслідок його м'якості та істотного порушення норм кримінально-процесуального закону. Зокрема, прокурор зазначає, що суд на порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не зазначив кваліфікуючу ознаку, передбачену ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) - повторність.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів, вважає, що підстав для його задоволення не вбачається.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, грунтується на досліджених і перевірених у судовому засіданні доказах, у тому числі показаннях ОСОБА_1, який повністю визнав себе винним у відкритому заволодінні майном потерпілої, показаннях потерпілої ОСОБА_2., яка підтвердила, що ОСОБА_1 за обставин, викладених у вироку, заволодів належним їй майном - упаковкою пива, даних протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину.

Злочинні дії ОСОБА_1 судом правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України (2341-14) .

Суд навів у вироку докладні мотиви прийнятого рішення як щодо оцінки доказів за цим обвинуваченням, так і щодо юридичної кваліфікації дій засудженого, а тому доводи прокурора про те, що судом при постановлені вироку щодо ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. 334 КПК України (1001-05) , позбавлені підстав.

Доводи, викладені у касаційному поданні прокурора, з приводу м'якості призначеного ОСОБА_1 покарання, безпідставні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд відповідно до вимог ст. 65 КК України (2341-14) врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини справи, вартість викраденого майна, думку потерпілої, яка наполягала на тому, щоб ОСОБА_1 не позбавляли волі. Враховуючи зазначене, а також дані про особу ОСОБА_1, зокрема те, що він позитивно характеризується, щиро розкаявся у вчиненому, повністю відшкодував потерпілій завдану його діями шкоду, суд прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_1 можливе без відбування покарання, тому звільнив його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, з чим погоджується і колегія суддів, оскільки виходячи зі змісту положень ст.75 КК України (2341-14) законодавець не пов'язав можливість застосування цієї норми закону за наявністю такої умови, як засудження вперше.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, також вважав за можливе звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України (2341-14) (а.с. 95).

Про те, що прокурор погодився з таким рішенням суду свідчить й те, що в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не оскаржувався.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що підстав для скасування вироку щодо ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів,

у х в а л и л а:

касаційне подання заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.