У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України
у складі:
головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Глоса Л.Ф. і Кармазіна Ю.М.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 22 січня 2008 року
кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1. на постанову
Київського районного суду м. Одеси від 25 червня 2007 року та
ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 4 вересня 2007 року
щодо нього.
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 червня
2007 року кримінальну справу з обвинувачення ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1
народження, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
, провадженням закрито зі звільненням ОСОБА_1.
від кримінальної відповідальності на підставі п. п. "б", "г" ст. 1
Закону України "Про амністію" від 19 квітня 2007 ( 955-16 ) (955-16)
року.
Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 4 вересня 2007
року постанову місцевого суду залишено без зміни.
Органами досудового слідства ОСОБА_1. обвинувачувався в тому,
що він 11 лютого 2005 року близько 9 години в приміщенні РЕМ
"Південний" по вулиці Iльфа і Петрова, 18-Б у м. Одесі на грунті
особистих неприязних стосунків, що раптово виникли, умисно наніс
ОСОБА_2. декілька ударів по ногам, завдавши потерпілій середньої
тяжкості тілесні ушкодження, що спричинило тривалий розлад
здоров'я.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить судові рішення щодо
нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Свою
вимогу обгрунтовує тим, що суд не вправі був застосувати до нього
амністію, не встановивши його винуватості у вчиненні злочину,
передбаченого ч.1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім того,
посилається на те, що йому не були роз'ясненні правові наслідки
застосування Закону України "Про амністію" ( 955-16 ) (955-16)
, а саме те,
що звільнення від кримінальної відповідальності не звільняє його
від цивільної відповідальності.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,
перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній
скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1. було пред'явлено
обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Така кваліфікація органами досудового
слідства дій обвинуваченого відповідає зібраним у справі доказам.
За цим законом максимальною мірою покарання є позбавлення волі на
строк до трьох років.
Обвинувачений ОСОБА_1 при судовому розгляді заявив клопотання
про закриття щодо нього кримінальної справи у зв'язку з актом
амністії, оскільки він має на утриманні дитину-інваліда першої
групи та матір, яка досягла 70-річного віку.
Відповідно до вимог п. п."б" "г" ст. 1 Закону України "Про
амністію" від 19 квітня 2007 року ( 955-16 ) (955-16)
підлягають звільненню
від кримінальної відповідальності особи, які мають неповнолітніх
дітей або дітей - інвалідів, батьків, які досягли 70-річного віку,
і вчинили умисні злочини, за які передбачено покарання менш
суворе, ніж позбавлення волі на строк п'ять років.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 є суб'єктом амністії, а
тому, відповідно до вимог зазначеного закону, суд обгрунтовано
звільнив його від кримінальної відповідальності, а справу
провадженням закрив.
Доводи касаційної скарги, що суд не вправі був застосувати до
нього амністію, не встановивши його винуватості у вчиненні
злочину, передбаченого ч.1 ст. 122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, не
заслуговують на увагу, оскільки Закони України "Про застосування
амністії в Україні" від 1.10.1996 року ( 392/96-ВР ) (392/96-ВР)
, "Про
амністію" від 19 квітня 2007 року ( 955-16 ) (955-16)
та
кримінально-процесуально законодавство такої вимоги не містять.
Наведенні у касаційній скарзі твердження ОСОБА_1 про те, що
суд не роз'яснив йому наслідки застосування Закону України "Про
амністію" ( 955-16 ) (955-16)
, спростовуються матеріалами справи.
Як убачається із протоколу судового засідання, після
заявленого ОСОБА_1 клопотання про застосування до нього акту
амністії суддя відповідно до вимог закону роз'яснив учасникам
процесу наслідки застосування цього
Закону, і ОСОБА_1 підтримав своє клопотання.
Отже рішення суду про закриття кримінальної справи про
обвинувачення ОСОБА_1. у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.
122 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, зі звільненням його від кримінальної
відповідальності відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про
амністію" від 19 квітня 2007 року ( 955-16 ) (955-16)
, ст.ст. 6, 282 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для перегляду судових рішень щодо ОСОБА_1. у касаційному
порядку з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, та керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
ухвалила:
відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1.
Судді:
Філатов В.М. Кармазін Ю.М. Глос Л.Ф.