У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Редьки А.I.

     суддів

     Лавренюка М.Ю. і Заголдного В.В.

     розглянувши в судовому засіданні 17  січня  2008  року  в  м.
Києві  кримінальну  справу  за  касаційною   скаргою   засудженого
ОСОБА_1,  його  захисника  -   адвоката   ОСОБА_2.   і   законного
представника ОСОБА_3. на вирок Павлоградського міськрайонного суду
Дніпропетровської області від 19 грудня 2006 року, яким засуджено

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1 народження,

     немаючого судимості,

     за ч. 1 ст.  115  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  десять  років
позбавлення волі.

     Постановлено стягнути з ОСОБА_1  на  користь  ОСОБА_4.  4.000
грн. на відшкодування  матеріальної  і  60.000  грн.  -  моральної
шкоди,

                           установила:

     Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 15  вересня  2005
року у стані сп'яніння на польовій дорозі біля селища "Стройбаза",
що веде з вул. Терешкіна на вул. Котляревського м.  Павлограда,  з
неприязні  наніс  ОСОБА_5  удар  знайденими  тут  же   пляшкою   і
дерев'яною палкою по  голові  та  в  обличчя,  і  в  такий  спосіб
позбавив його життя.

     Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської  області  від  24
квітня 2007 року вирок залишено без зміни.

     У касаційній скарзі  засуджений  ОСОБА_1.  просить  скасувати
вирок і ухвалу, а справу - направити на  додаткове  розслідування.
Твердить, що він вбивства не вчиняв. На  його  думку,  досудове  і
судове слідство були проведені  однобічно,  неповно,  з  істотними
порушеннями кримінально - процесуального закону, у  тому  числі  з
порушенням тих норм, що регулюють право на захист. В основу вироку
суд поклав неправдиві показання  свідків,  які  обмовили  його,  а
також  його  власні  показання,  які  він  давав  під  фізичним  і
психологічним тиском працівників міліції, інші ж докази, які могли
істотно вплинути на правильність висновків, до уваги не взяв.

     Захисник - адвокат ОСОБА_2. і законний представник ОСОБА_3. у
своїй касаційній скарзі  також  ставлять  питання  про  скасування
вироку та ухвали і направлення справи на додаткове  розслідування.
Твердять, що ОСОБА_1 безпідставно засуджено за злочин,  якого  він
не вчиняв. Вказують, що всі докази у справі - сфальсифіковані.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали кримінальної справи  та  обговоривши  доводи
касаційних скарг, колегія суддів вважає,  що  вони  не  підлягають
задоволенню.

     Винуватість ОСОБА_1  в  умисному  вбивстві  за  викладених  у
вироку обставин матеріалами справи доведена.

     Сам ОСОБА_1 на досудовому слідстві у присутності захисника  і
педагога неодноразово твердив,  що  він,  зустрівши  у  безлюдному
місці нетверезого ОСОБА_5,  збив  його  з  ніг  ударом  пляшки  по
голові, після чого наніс потерпілому  удари  дерев'яною  палкою  в
обличчя та по голові і в такий спосіб позбавив його життя.

     Ці свої показання засуджений підтвердив  в  ході  відтворення
обстановки і обставин події у присутності понятих і адвоката.  Він
детально розповів, де, коли і за яких обставин вчинив цей  злочин,
показав механізм нанесення тілесних ушкоджень потерпілому.

     Суд визнав ці показання  засудженого  достовірними,  оскільки
вони знайшли підтвердження сукупністю всіх інших доказів у справі,
зокрема показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,  у
присутності  яких  на  досудовому  слідстві  ОСОБА_1  давав   свої
визнавальні   показання,   свідка   ОСОБА_10,   якому   засуджений
розповідав  про  вчинення  вбивства  ОСОБА_5,  тими   даними,   що
містяться в протоколі огляду  місця  події  та  вилучення  речових
доказів, даними висновків судово-дактилоскопічної  експертизи  про
виявлення на пакеті, що належав  потерпілому  слідів  засудженого,
даними висновків судово-медичної експертизи, згідно з якими смерть
ОСОБА_5 сталася внаслідок відкритої черепно-мозкової  травми,  яка
ускладнилася переломами  кісток  зводу  та  основи  черепа,  забою
головного мозку з крововиливами під м'які оболонки та  в  шлуночки
мозку.

     За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про  те,
що саме ОСОБА_1 умисно позбавив життя потерпілого.

     Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 115 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
         є правильною,  а  призначене  винуватому  покарання  є
необхідним і достатнім для його виправлення та попередження  нових
злочинів.

     Досудове слідство, так  само  як  і  судовий  розгляд  справи
проведені з дотриманням вимог КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Вважати, що органи досудового слідства  чи  судові  інстанції
допустились необ'єктивності чи упередженості, підстав немає.

     Доводи, викладені у касаційних скаргах, про  застосування  до
засудженого недозволених методів слідства перевірялися судами обох
інстанцій і не знайшли свого підтвердження.

     Колегія  суддів  не   знаходить   підстав   для   призначення
кримінальної  справи  до  касаційного  розгляду   з   обов'язковим
повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        .

     Ураховуючи  наведене  та  керуючись  ст.  394   КПК   України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів

                            ухвалила:

     відмовити засудженому  ОСОБА_1,  його  захиснику  -  адвокату
ОСОБА_2.  і  законному   представнику   ОСОБА_3.   в   задоволенні
касаційних скарг.

                              Судді:

             Лавренюк М.Ю. Редька А.I. Заголдний В.В.