У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

     Верховного Суду України у складі:

     головуючого, судді

     Пивовара В.Ф.,

     суддів

     Канигіної Г.В., Мороза М.А.

     розглянула у судовому засіданні 17 січня 2008 року в м. Києві
кримінальну справу за касаційну  скаргу  потерпілого  ОСОБА_2.  на
постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.

     Вироком Мелітопольського міськрайонного  суду  від  29  січня
2007 року

     ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1, уродженця

     м. Вільнюс Республіки Литва, не судимого,

     засуджено за ч. 1 ст. 101 КК України (1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
         р.) на
4  роки  позбавлення  волі,  а  на  підставі  ст.  75  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
           його   звільнено   від   відбування   покарання    з
випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

     Постановлено  стягнути  з  ОСОБА_1  на  користь   потерпілого
ОСОБА_2 1 489 грн. матеріальної та 10 000 грн. моральної шкоди.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Запорізької області від 4 квітня 2007 року вирок
залишено без зміни.

     ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 18 вересня 1998 року  у
м. Мелітополі на грунті особистих неприязних відносин умисно наніс
ОСОБА_2 удар ножем у живіт, спричинивши тяжкі тілесні  ушкодження,
небезпечні для життя в момент заподіяння.

     У касаційній  скарзі  потерпілий  ОСОБА_2  зазначає,  що  суд
призначив засудженому занадто  м'яке  покарання,  не  пов'язане  з
позбавленням  волі,  та  безпідставно  відмовив  у  задоволенні  у
повному обсязі його позову у розмірі 50 000 грн. моральної  шкоди.
Просить скасувати судові рішення  та  направити  справу  на  новий
судовий розгляд.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали  справи  та  обговоривши  доводи  касаційної
скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає.

     Відповідно до  вимог  ст.  65  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  при
призначенні покарання суд  повинен  ураховувати  ступінь  тяжкості
вчиненого злочину, особу винного та обставини, що  пом'якшують  та
обтяжують  покарання.  Особі,  яка  вчинила   злочин,   має   бути
призначено покарання, необхідне й достатнє для її  виправлення  та
попередження нових злочинів.

     Як  убачається  з  долучених  із   матеріалів   справи,   при
призначенні ОСОБА_1. покарання суд, згідно з вимогами  ст.  65  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  врахував  характер  і  ступінь   суспільної
небезпечності  вчиненого  ним  злочину,  дані  про   його   особу,
обставини справи, які впливають на ступінь його  відповідальності,
і обрав ОСОБА_1. покарання у межах санкції ч. 1 ст. 101 КК України
(1960  ( 2001-05 ) (2001-05)
          р.),  яке  є  обгрунтованим,   необхідним   та
достатнім  для  виправлення  засудженого  та  попередження   нових
злочинів.

     При цьому суд узяв до уваги, що ОСОБА_1  раніше  не  судимий,
позитивні характеристики за місцем проживання та роботи, його  вік
й стан здоров'я, зокрема, те, що він є інвалідом 2 групи, а  також
неправомірні  дії  самого  потерпілого  ОСОБА_2,  та,  виходячи  з
конкретних обставин справи, дійшов до обгрунтованого висновку  про
можливість  звільнення  ОСОБА_1   від   відбування   покарання   з
випробуванням.

     Цивільний  позов  вирішено  відповідно  до  вимог  закону,  з
урахуванням усіх обставин справи.

     Даних, які б свідчили, що у справі щодо  ОСОБА_1  неправильно
застосовано кримінальний закон, не встановлено.

     Вивченням         матеріалів         справи          порушень

кримінально-процесуального   закону,   які   тягнуть    скасування

постановлених у справі судових рішень, не виявлено.

     Отже, передбачені  ч.  1  ст.  398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
підстави  для  призначення  справи  щодо  ОСОБА_1  до  касаційного
розгляду відсутні.

     у х в а л и л а :

     у  задоволенні   касаційної   скарги   потерпілого   ОСОБА_2.
відмовити.

     С у д д і :

     Пивовар В.Ф. Канигіна Г.В. Мороз М.А.