У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
 
                Верховного Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Коновалова В.М.,
 
     суддів за участю прокурора
 
     Скотаря А.М., Жука В.Г., Вергізової Л.А.,
 
     розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 17 січня 2008 року
кримінальну справу за касаційним  поданням  прокурора,  який  брав
участь у розгляді справи судом першої інстанції,  на  постановлене
судове рішення щодо засудженої ОСОБА_1.,
 
                       в с т а н о в и л а:
 
     Вироком  Білоцерківського   міськрайонного   суду   Київської
області від 19 лютого 2007 року засуджено
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1,
 
     раніше судиму:
 
     1).  10.08.2004  р.  за  ст.ст.186  ч.2,   104   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4 роки позбавлення волі з іспитовим  строком  на  1
рік;
 
     2).  08.02.2005  р.  за  ст.ст.185  ч.3,   104   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 4  роки  2  місяці  позбавлення  волі  з  іспитовим
строком на 2 роки,
 
     -за ч.2 ст.185 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 2  роки  позбавлення
волі;
 
     -за ч.2 ст.190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3  роки  позбавлення
волі;
 
     -за ч.2 ст.307 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 5 років  позбавлення
волі з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю;
 
     -за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на  2  роки  6  місяців
позбавлення волі, на підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за
сукупністю злочинів на 5 років  позбавлення  волі  з  конфіскацією
всього майна, яке є її особистою власністю, а на підставі ст.71 КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          частково  приєднано  6  місяців  невідбутого
покарання за попереднім вироком і остаточно призначено на 5  років
6 місяців позбавлення волі.
 
     Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 липня 2007
року вирок залишено без зміни.
 
     За наведених у вироку обставин ОСОБА_1. засуджено  за  таємне
викрадення  чужого  майна,   заволодіння   чужим   майном   шляхом
зловживання довірою, а також за незаконне придбання, виготовлення,
перевезення, зберігання наркотичних  засобів  без  мети  збуту  та
незаконне придбання, зберігання особливо  небезпечних  наркотичних
засобів з метою збуту.
 
     У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини
і правильність кваліфікації дій ОСОБА_1., просить скасувати судові
рішення і направити справу на новий судовий розгляд у  зв"язку  із
неправильним застосуванням кримінального  закону  при  призначенні
останній  покарання  за  сукупністю  вироків,  оскільки   суд   не
застосував додаткове покарання у виді конфіскації майна.
 
     Заслухавши доповідача, прокурора,  який  підтримав  касаційне
подання,  перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши   доводи
касаційного подання,  колегія  суддів  вважає,  що  воно  підлягає
задоволенню за таких підстав.
 
     Висновок про доведеність вини ОСОБА_1. у вчиненні  зазначених
дій суд у вироку обгрунтував  дослідженими  у  судовому  засіданні
доказами, яким дав належну оцінку, і що, по  суті,  у  касаційному
поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність
кваліфікації дій засудженої.
 
     Разом з тим, призначаючи засудженій  остаточне  покарання  за
правилами ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         суд припустився помилки, на
що не звернула уваги й апеляційна інстанція.
 
     Санкція  ч.2  ст.307  КК   України   ( 2341-14 ) (2341-14)
           передбачає
обов"язкове додаткове покарання  у  виді  конфіскації  майна.  При
призначенні покарання за  цією  нормою  закону  та  відповідно  за
сукупністю злочинів  на  підставі  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
додаткове  покарання  ОСОБА_1.  судом   призначено.   Проте   суд,
призначаючи останній покарання за сукупністю вироків  на  підставі
ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        , додаткове  покарання  не  призначив,
чим неправильно застосував кримінальний закон і що тягне за  собою
скасування судових рішень в цій частині з направленням  справи  на
новий судовий розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало
вимогам закону.
 
     Керуючись  ст.ст.394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів
 
                         у х в а л и л а:
 
     касаційне подання прокурора,  який  брав  участь  у  розгляді
справи судом першої інстанції, задовольнити.
 
     Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської  області
від 19 лютого 2007 року  та  ухвалу  апеляційного  суду  Київської
області від 25 липня 2007 року щодо ОСОБА_1  скасувати,  а  справу
направити на новий судовий розгляд у той же суд.
 
                              Судді:
 
               Коновалов В.М. Скотарь А.М. Жук В.Г.