У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі :
головуючого Пивовара В.Ф.,
суддів Канигіної Г.В., Мороза М.А.
розглянула в судовому засіданні у м. Києві 17 січня 2008 року
кримінальну справу за касаційною скаргою захисника ОСОБА_2 на
вирок Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від
6 грудня 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим
від 30 січня 2007 року щодо ОСОБА_1.
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
уродженця м. Євпаторії Автономної Республіки Крим, раніше
судимого 22.04.2005 р. за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2
роки позбавлення волі, звільненого 23.06.2006 р. умовно-достроково
на 6 місяців 27 днів,
засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до призначеного
покарання частково приєднано невідбуте покарання за попереднім
вироком і остаточно ОСОБА_1 визначено 5 років 3 місяці позбавлення
волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь потерпілої
ОСОБА_3 2000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 січня 2007
року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджено за те, що він 23 січня
2006 року, приблизно о 8 годині 30 хвилин, біля будинку №132 на
вулиці Демишева в м. Євпаторії Автономної Республіки Крим
застосовуючи насильство до ОСОБА_3, яке не є небезпечним для життя
чи здоров'я потерпілої, відкрито, ривком викрав з її лівої руки
верхню частину від мобільного телефона"Самсунг", вартістю 400
гривень та зірвав з шиї потерпілої золотий ланцюжок із золотим
хрестиком вартістю 1600 гривень, а всього спричинив потерпілій
матеріальну шкоду на суму 2000 гривень.
Внаслідок застосування засудженим насильства ОСОБА_3
заподіяно легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний
розлад здоров'я.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2, даючи свій аналіз
обставинам справи, просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати,
а справу закрити за відсутністю в його діянні складу злочину.
Мотивує тим, що висновок суду про винуватість ОСОБА_1 не
відповідає фактичним обставинам справи, досудове та судове
слідство проведено неповно, однобічно та з порушенням вимог
кримінально-процесуального закону. Крім того, також зазначає, що
апеляційний суд при розгляді даної справи допущенні порушення
місцевим судом та органом досудового слідства не усунув.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у
задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити.
Згідно з ч. 3 ст. 398 КПК ( 1001-05 ) (1001-05)
до компетенції
касаційного суду не входить перевірка наявності обставин,
зазначених у статтях 368 і 369 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, а саме
однобічності, неповноти досудового та судового слідства та
невідповідності викладених у вироку висновків суду першої
інстанції фактичним обставинам справи. Тому доводи захисника у цій
частині в касаційному порядку перегляду не підлягають.
Колегія суддів при розгляді справи за касаційною скаргою
захисника ОСОБА_2 на вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 і ухвалу
апеляційного суду, постановлену щодо цього вироку, виходить із
фактичних обставин, установлених рішеннями цих судів.
Суд обгрунтував свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у
вчиненні злочину, за який його засуджено на підставі зібраних
досудовим слідством доказів, досліджених в судовому засіданні та
викладених у вироку, зокрема: показаннями потерпілої ОСОБА_3 про
обставини вчинення щодо неї злочину, даними протоколу очної ставки
між нею та ОСОБА_1, даними протоколу місця події, висновками
судово-медичної експертизи, іншими доказами, які є у матеріалах
справи.
Підстав для обмови ОСОБА_1 потерпілою ОСОБА_3, з матеріалів
справи не вбачається.
Сам засуджений під час досудового слідства визнав себе винним
у вчиненні відкритого викрадення майна ОСОБА_3, детально розповів
про вчинений ним злочин, а також підтвердив свої показання під час
очної ставки з потерпілою.
Уся сукупність зібраних у справі доказів була належним чином
проаналізована судом, підстав для сумнівів в об'єктивності
доказів, на які послався суд на підтвердження винуватості ОСОБА_1,
з матеріалів справи не вбачається.
Як видно із матеріалів справи, суд апеляційної інстанції
перевірив доводи апеляцій засудженого ОСОБА_1 та його захисника,
які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги, і визнав їх
безпідставними з наведенням в ухвалі відповідних підстав. Колегія
суддів знаходить таке рішення апеляційного суду правильним.
Злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковано правильно, а покарання йому призначено відповідно до
вимог ст. ст. 65, 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
: з урахуванням ступеня
тяжкості вчиненого ним злочину, його особи та конкретних обставин
справи.
Що стосується посилань у скарзі про застосування щодо ОСОБА_1
незаконних методів слідства та порушення його прав на захист, то
ці доводи свого підтвердження не знайшли.
Iстотних порушень вимог кримінально-процесуального закону,
які б могли бути підставою для скасування або зміни постановлених
у даній справі судових рішень, не виявлено.
При перевірці даної справи не виявлено передбачених ч. 1 ст.
398 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
підстав для призначення кримінальної
справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у
ст. 384 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 394 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів
у х в а л и л а:
у задоволенні касаційної скарги захисника ОСОБА_2 у справі
щодо ОСОБА_1 відмовити.
Судді:
В.Ф. Пивовар Г.В. Канигіна М.А. Мороз
З оригіналом згідно:
Суддя Верховного Суду України Г.В. Канигіна