У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Пивовара В.Ф.
суддів
Мороза М.А., Канигіної Г.В.
за участю прокурора
Сорокіної О.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 17 січня 2008 року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора
Херсонської області на вирок Новотроїцького районного суду
Херсонської області від 29 листопада 2006 року, яким
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1, раніше судимого
17 вересня 2001 року за ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років позбавлення волі, а на підставі
ст.75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування
покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку
3 роки,
засуджено за ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років 1
місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1 до
призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за
попереднім вироком від 17 вересня 2001 року та остаточно визначено
5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь
потерпілого ОСОБА_2 1 030 грн. на відшкодування матеріальної
шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, в ніч
на 1 червня 2002 року, за попередньою змовою з ОСОБА_3. та
неповнолітнім ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння
по вул. Леніна у с. Новотроїцьке Херсонської області, заволодів
автомобілем "Москвич-408" державний номер НОМЕР_1 вартістю 2 200
грн. та запасними частинами, які знаходились в багажнику вказаного
автомобіля вартістю 1 065 грн., що належали потерпілому ОСОБА_2.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 не розглядалась.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про зміну
вироку щодо ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування
кримінального закону. Вказує на те, що суд безпідставно призначив
засудженому покарання на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
оскільки на адресу Генеральної прокуратури РФ було направлено
доручення про видачу ОСОБА_1 лише для притягнення до кримінальної
відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Також просить виключити з вироку кваліфікуючу
ознаку вчиненого злочину-заподіяння значної шкоди у зв'язку з тим,
що викрадений ОСОБА_1 автомобіль був повернутий потерпілому і
останньому не завдано реальних збитків.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання
касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши
доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання
підлягає задоволенню.
Як вбачається зі змісту вироку, дії ОСОБА_1 кваліфіковано за
ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, як заволодіння транспортним
засобом за попередньою змовою групою осіб, повторно, що завдали
значної матеріальної шкоди потерпілому.
Згідно п.3 примітки до ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
в
редакції Закону України від 22 вересня 2005 року матеріальна шкода
відповідно до частин 2,3 цієї статті визнається значною чи великою
у разі заподіяння реальних збитків на суму відповідно, від ста до
двохсот п'ятидесяти або понад двісті п'ятдесят неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян. А із наявної у матеріалах справи
розписки потерпілого ОСОБА_2 видно, що зазначений автомобіль йому
було повернуто неушкодженим.
За таких обставин, кваліфікуюча ознака вчинення ОСОБА_1
інкримінованих йому дій - заподіяння значної матеріальної шкоди,
підлягає виключенню з вироку.
Відповідно до вимог ст.9 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України, є частиною національного законодавства
України, і застосовуються у порядку, передбаченому Законом України
"Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 ( 1906-15 ) (1906-15)
року.
Статтею 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників
від 13 грудня 1957 року, ратифікованої Верховною Радою України
згідно із Законом України від 16 січня 1998 року №43/98 ВР
( 43/98-ВР ) (43/98-ВР)
, передбачено, що видана особа не може
переслідуватися, засуджуватися або затримуватися з метою
виконання вироку чи постанови про утримання під вартою ні за яке
правопорушення, вчинене до її видачі, крім правопорушення, за яке
вона була видана.
Зі справи видно, що місцевий суд 31 жовтня 2002 року оголосив
в розшук ОСОБА_1, який був затриманий на території Російської
Федерації 26 жовтня 2005 року.
Міністерство юстиції України звернулось до Генеральної
прокуратури Російської Федерації з клопотанням про видачу
правоохоронним органам України ОСОБА_1 для його притягнення до
кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого
ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Генеральна прокуратура Російської Федерації, розглянувши
вказане клопотання, прийняла рішення про видачу ОСОБА_1 для
притягнення його до кримінальної відповідальності за заволодіння
транспортним засобом при обтяжуючих обставинах.
Вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області від
29 листопада 2006 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.289 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, а на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
до
призначеного покарання частково приєднано покарання за попереднім
вироком та остаточно визначено 5 років 6 місяців позбавлення волі
з конфіскацією всього майна, на що згоди запитуваної сторони не
було. Тобто суд порушив вимоги Конвенції та вийшов за межі
домовленості між Російською Федерацією та Україною.
Отже, у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального
закону та порушенням норм міжнародного законодавства вирок
підлягає зміні.
Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст.394-396 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Херсонської області
задовольнити.
Вирок Новотроїцького районного суду Херсонської області від
29 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 змінити. Виключити з цього
вироку кваліфікуючу ознаку вчинення ОСОБА_1 інкримінованих йому
дій - заподіяння значної матеріальної шкоди та вказівку про
призначення покарання на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
.
Вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
С у д д і :
Пивовар В.Ф. Мороз М.А. Канигіна Г.В.