У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Верховного
Суду України у складі:
головуючого
Присяжнюк Т.I.,
суддів
Гриціва М.I., Філатова В.М.,
за участю прокурора
Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні в місті Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Великобурлукського районного суду Харківської області від 12 вересня 2006 року та на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2007 року.
Вироком Великобурлукського районного суду Харківської області від 12 вересня 2006 року
ОСОБА_1,
народженого IНФОРМАЦIЯ_1,
громадянина України, судимого 24 березня
2006 року Ленінським районним судом м. Харкова
за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на 5 років
позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
звільненого від відбування покарання з випробуванням,
з іспитовим строком 3 роки, -
засуджено за ч.1 ст.296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) до штрафу в розмірі 8500 грн.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 22 червня 2007 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасовано: постановлено вважати його засудженим за ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) до двох місяців арешту, а на підставі ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) до призначеного покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року у вигляді 5 років позбавлення волі і остаточно призначено покарання 5 років 2 місяці позбавлення волі.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він та інша особа, справу щодо якої закрито за примиренням сторін, 4 квітня 2006 року приблизно о 22.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння по вул. Зарічній в с. Андріївка Великобурлукського району Харківської області, грубо порушую громадський порядок і проявляючи явну неповагу до суспільства, вчинив хуліганські дії щодо ОСОБА_2, які супроводжувались нанесенням потерпілому ударів кулаками в обличчя і тулуб.
У касаційній скарзі і доповненнях до неї засуджений просить постановлені щодо нього вироки місцевого і апеляційного судів скасувати, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) на ч.1 ст. 126 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) і закрити кримінальну справу за примиренням його з потерпілим. Свою вимогу мотивує неповнотою, однобічністю та необ'єктивністю досудового слідства і судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки, як він вважає, доказів його винності у вчиненні хуліганства не здобуто. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що судами недостатньо враховані пом'якшуючі його відповідальність обставини і посилається на порушення його права на захист при ознайомленні з матеріалами справи.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який просив залишити судові рішення щодо ОСОБА_1 без зміни, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що підстав для їх задоволення немає.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні хуліганських дій відповідають фактичним обставинам справи, обгрунтовані сукупністю розглянутих в судовому засіданні і наведених у вироку місцевого суду доказів.
Зокрема, при розгляді справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заперечував факт нанесення ударів по голові Канівцю С.М., пояснюючи, що під час сварки і бійки на вулиці було багато людей.
Суд обгрунтовано визнав ці показання ОСОБА_1 правдивими, оскільки вони підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_2 про вчинення щодо нього хуліганських дій, які тривали понад 30 хвилин, показаннями свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та інших, висновком судово-медичної експертизи про характер заподіянихОСОБА_2тілесних ушкоджень.
Ці та інші наведені у вироку місцевого суду докази переконливо свідчать про те, що ОСОБА_1 обгрунтовано засуджений за вчинення хуліганства з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
З матеріалів справи вбачається, що судом досліджені всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для правильного її вирішення. Проявів упередженості щодо ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду перевіркою матеріалів справи не виявлено.
Вважати, що судом неправильно застосований кримінальний закон, чи що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає тяжкості вчиненого злочину або його особі, немає підстав.
Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) 4 квітня 2006 року, тобто у період іспитового строку, встановленого вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 24 березня 2006 року, перебував у стані алкогольного сп'яніння, не працював, апеляційний суд Харківської області обгрунтовано визнав покарання у вигляді штрафу м'яким і призначив йому нове покарання в межах санкції ч.1 ст. 296 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) , остаточно визначивши покарання за правилами ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14) за сукупністю вироків.
Iстотних порушень кримінально-процесуального законодавства України, які могли бути підставами для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 у справі не встановлено, в тому числі є безпідставними його посилання у скарзі на порушення права на захист.
Керуючись ст. ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05) , колегія суддів,
у х в а л и л а:
касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області від 5 травня 2007 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
с у д д і:
Присяжнюк Т.I. Філатов В.М. Гриців М.I.