У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного
                      Суду України у складі:
 
     головуючого
 
     Кармазіна Ю.М.,
 
     суддів
 
     Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,
 
     з участю прокурора Вергізової Л.П.
 
     розглянула в судовому засіданні в м.Києві 15 січня 2008  року
кримінальну справу за касаційним поданням заступника  Генерального
прокурора України на вирок  Білоцерківського  міськрайонного  суду
Київської області від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1
 
     Цим вироком
 
     ОСОБА_1,
 
     IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, судимий:
 
     21.09.2006 р. за ч.2 ст.309 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3  роки
позбавлення  волі,  на  підставі  ст.75  КК  України   ( 2341-14 ) (2341-14)
        
звільнений від відбування покарання з  випробуванням,  встановлено
іспитовий строк 2 роки:
 
     30.01.2007 р. за ч.2 ст.309, ст.263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на
3 роки 6 місяців позбавлення волі, на підставі  ст.75  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         звільнений від відбування покарання  з  випробуванням,
встановлено іспитовий строк 3 роки,
 
     засуджений за ч.2 ст.309 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3  роки
позбавлення волі.
 
     На підставі ч.4 ст.70 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          за  сукупністю
злочинів шляхом поглинення цього покарання покаранням, призначеним
вироком 30.01.2007 р., ОСОБА_1  остаточне  покарання  визначено  у
виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
 
     У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.
 
     За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він, як
особа раніше судима за вчинення злочинів, пов'язаних з  незаконним
обігом наркотиків, 22 грудня 2006 року приблизно о 15 годині, біля
гуртожитку по вул.Некрасова, 115 у м.Б.Церкві, повторно  незаконно
придбав  -  знайшов  поліетиленовий  пакет  з  сухою   подрібненою
рослинною   речовиною   зеленого   кольору,   яка   за   висновком
судово-хімічної  експертизи  є  особливо  небезпечним  наркотичним
засобом - канабісом, вагою 8,3 грама. Зазначений наркотичний засіб
він зберігав при собі без мети збуту.
 
     Крім того, ОСОБА_1 24 січня 2007 року  приблизно  13  годині,
перебуваючи     в     стані     алкогольного     сп'яніння,     на
вул.Комсомольській,83 у м.Б.Церква, повторно незаконно  придбав  -
знайшов  поліетиленовий  пакет  з  сухою   подрібненою   рослинною
речовиною  зеленого  кольору,  яка  за  висновком  судово-хімічної
експертизи є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом,
вагою 7,8 г. Зазначений наркотичний засіб він  зберігав  при  собі
без мети збуту.
 
     У касаційному  поданні  прокурор,  не  оспорюючи  доведеність
винуватості та правильність кваліфікації дій засудженого,  вважає,
що  вирок  суду  є  незаконним  через   неправильне   застосування
кримінального закону. Посилається на те, що покарання ОСОБА_1 слід
призначити з застосуванням ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки
злочин, за який його засуджено 4.04.2007 р., вчинено ним в  період
іспитового  строку,  у  зв'язку  із  звільненням  від   відбування
покарання за вироком від 21.09.2006 року. З  цих  підстав  просить
вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
 
     Заслухавши  доповідача,  думку  прокурора,   який   підтримав
касаційне подання, перевіривши  матеріали  справи  та  обговоривши
доводи  касаційного  подання,  колегія  суддів  вважає,  що   воно
підлягає частковому задоволенню.
 
     Як убачається з  матеріалів  справи,  21.09.2006  р.  ОСОБА_1
засуджено  за  ч.2  ст.309  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  3   роки
позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          його
звільнено від відбування покарання з випробуванням.
 
     30.01.2007 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.309,  ч.1  ст.263
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки  позбавлення  волі.  Оскільки  ці
злочини ОСОБА_1 вчинив до постановлення першого вироку, то суд  на
підставі  ч.4  ст.70  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
           до   призначеного
покарання частково приєднав покарання за вироком від 21.09.2006 р.
і визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк  3
роки 6  місяців,  а  на  підставі  ст.75  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        
звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням.
 
     Злочин,  за  який  ОСОБА_1  засуджено   4.04.2007   року   до
позбавлення волі, яке належить відбувати реально,  він  вчинив  22
грудня 2006 року і 24 січня  2007  року,  тобто  до  постановлення
вироку від 30.01.2007 року, яким  його  звільнено  від  відбування
покарання з випробуванням.
 
     Пленум Верховного Суду України у п.23 своєї постанови від  24
жовтня  2003  року  №   7   "Про   практику   призначення   судами
кримінального покарання" ( v0007700-03 ) (v0007700-03)
          рекомендував  судам  при
призначенні особі,  щодо  якої  було  застосовано  звільнення  від
відбування покарання і  яка  вчинила  до  постановлення  вироку  у
першій справі злочин, за який вона засуджується до покарання,  яке
належить відбувати реально, не  застосувати  принципи  поглинення,
часткового чи повного складання призначених покарань, оскільки  за
таких умов кожен вирок повинен виконуватись самостійно.
 
     За таких обставин,  на  думку  колегії  суддів,  застосування
принципу  часткового  складання  покарань,   призначених   ОСОБА_1
вироками  суду  від   30.01.2007   р.   та   4.04.2007   року,   є
необгрунтованим,   оскільки   його   звільнено   від    покарання,
призначеного  30.01.2007  року  на  підставі  ст.75   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Також не грунтується на законі доводи прокурора  про  те,  що
ОСОБА_1 слід було призначити покарання з  застосуванням  ст.71  КК
України  ( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  оскільки  злочин  за  який  його  засуджено
останнім вироком, він вчинив після постановлення щодо нього вироку
21 вересня 2006 року.
 
     Як  убачається  з  матеріалів  справи,  покарання  призначене
ОСОБА_1  вироком  від  21.09.2006  року,  частково  приєднано   до
покарання, призначеного йому вироком від 30.01.2007  року.  Тобто,
на момент постановлення вироку 4.04.2007 року,  воно  не  існувало
самостійно  і  без  втручання  у  вирок  від  30.01.2007  року  це
покарання не  могло  бути  приєднане  до  покарання,  призначеного
оскаржуваним вироком.
 
     Враховуючи, що злочин, за який ОСОБА_1  засуджений  4.04.2007
року, він вчинив до постановлення вироку від 30.01.2007  року,  то
немає підстав для призначення йому  покарання  за  сукупністю  цих
вироків на підставі ст.71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .
 
     Керуючись  ст.ст.394-396  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів,
 
                         У Х В А Л И Л А:
 
     касаційне подання прокурора задовольнити частково.
 
     Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської  області
від 4 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити.
 
     Виключити  з  вироку  посилання   про   призначення   ОСОБА_1
покарання за сукупністю злочинів на підставі ч.4 ст.70 КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        . Вважати його засудженим  за  ч.2  ст.309  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
           до   призначеного   судом   покарання,    а    вирок
Білоцерківського міськрайонного  суду  Київської  області  від  30
січня 2007 року щодо нього виконувати самостійно.
 
                           С У Д Д I :
 
     Кармазін Ю.М. Глос Л.Ф. Таран Т.С.