Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 січня 2008 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2006 р. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 15.02.2007 р..

Цим вироком засуджені:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянка Російської Федерації, раніше несудима

за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі;

за ст. 309 ч.1 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. призначено покарання у вигляді 4 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнена від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_1. покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянка України, раніше несудима

за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2. звільнена від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_2. покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи та періодично з'являтися у ці органи для реєстрації.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, раніше несудима на підставі ст. 55 КК України

за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 15.02.2007 р. вирок суду щодо ОСОБА_3. змінено - постановлено виключити із вироку вказівку суду про судимості ОСОБА_3., а також про визнання в якості обставини, що обтяжує її покарання, вчинення крадіжки повторно. Постановлено вважати, що на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3. звільнена від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на ОСОБА_3. покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодчино з'являтися у ці органи для реєстрації. В решті вирок залишено без змін.

За вироком суду ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнані винними та засуджені за вчинення злочинів за таких обставин.

11.11.2005 р. приблизно об 11 год. ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. проникли доАДРЕСА_1, де таємно викрали гроші ОСОБА_4. у сумі 700 грн..

Крім цього, ОСОБА_1. визнана винною та засуджена за те, що у невстановлений час, у невстановленому місці і при невстановлених обставинах незаконно придбала особливо небезпечну наркотичну речовину - каннабіс, яку незаконно зберігала при собі без мети збуту і яка була вилучена працівниками міліції у неї 11.11.2005 р..

Крім цього, ОСОБА_3. визнана винною та засуджена за те, що 03.11.2005 р. за попередньою змовою з невстановленою слідством особою проникли до АДРЕСА_2, де таємно викрали майно, яке належить ОСОБА_5. на загальну суму 15013, 67 грн..

У касаційному поданні прокурор, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи правильності кваліфікації та обґрунтованості засудження ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., порушує питання про скасування постановлених по справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд, оскільки вважає, що обрана ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. міра покарання є м'якою.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно підлягає до задоволення.

Відповідно до вимог статті 398 КПК України підставами для скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

За змістом статті 372 КПК України невідповідним ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визначається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.

Як видно із вироку, висновок про доведеність винності ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3. у вчиненні злочинів за які їх засуджено, суд зробив на підставі показань самих засуджених, потерпілих і інших доказах, яким дана оцінка, що не оспорюється у поданні.

Проте судові рішенні підлягають скасуванню через невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчинених злочинів і особам засудженим через м'якість призначеного їм покарання.

Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах встановлених санкцією статті Особливої частини КК, з урахуванням вимог особливої частини КК, враховуючи ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного та обставин, що пом'якшують покарання. Особі, що скоїла злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) при визначені ступеню тяжкості скоєного злочину, суд повинен виходити з класифікації злочинів з урахуванням ст. 12 КК України, сукупності всіх обставин по справі, а саме, форми вини, мотиву та мети, способу, обстановки скоєння злочину, кількості епізодів злочинної діяльності, тяжкості наслідків, що настали.

Ці обставини при призначенні засудженим покарання, з застосуванням ст. 75 КК України, судом першої та апеляційної інстанції не були взяті до уваги.

Зокрема при призначенні покарання ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3. суд недостатньо врахував, що злочини, скоєні засудженими відноситься до категорії тяжких, що крадіжками завдано значних збитків потерпілим.

Крім того, звільняючи ОСОБА_1. від відбування покарання з іспитовим строком та покладаючи на неї обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, судом не враховано, що ОСОБА_1є громадянкою Російської Федерації, на території України реєстрації не має, зареєстрована в АДРЕСА_3

За таких обставин слід визнати, що судом засудженим призначено м'яке покарання.

Оскільки апеляційний суд не виправив помилку допущену місцевим судом необґрунтовано відхиливши апеляцію прокурора, а навпаки безпідставно пом'якшив покарання засудженій ОСОБА_3., то підлягає скасуванню і ухвала апеляційної інстанції.

Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_1. у вчиненні злочинів за аналогічних обставин, визначене їм покарання слід вважати м'яким.

Керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції задовольнити.

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 02.08.2006 р. і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області від 15.02.2007 р. по кримінальній справі щодо ОСОБА_2., ОСОБА_1., ОСОБА_3., у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених унаслідок м'якості призначеного покарання - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.