У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого

     Міщенка С.М.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Вус С.М.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  25  грудня  2007
року кримінальну справу за касаційною скаргою  потерпілої  ОСОБА_1
на судові рішення щодо ОСОБА_2.

     Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від  29  грудня
2006 року

                             ОСОБА_2,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     уродженця м. Балхаш Казахської Республіки,  жителя  м.  Арциз
Одеської області, раніше не судимого,

     засуджено за  ст.  124  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          на  2  роки
обмеження волі.

     На підставі п. "б" ст. 1 Закону України " Про  амністію"  від
31 травня 2005 року ( 2591-15 ) (2591-15)
         ОСОБА_2 звільнено від призначеного
покарання.

     Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 21 червня 2007
року вирок щодо ОСОБА_2 залишено без зміни.

     Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим та  засуджено
за те,  що  він  20  липня  2003  року  в  нічний  час  по  вулиці
Будівельників у м. Арцизі Одеської області умисно заподіяв ОСОБА_3
тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

     У касаційній скарзі потерпіла  просить  судові  рішення  щодо
засудженого  скасувати  у  зв'язку  з  неправильним  застосуванням
кримінального закону, невідповідністю призначеного судом покарання
ступеню тяжкості вчиненого  злочину  та  особі  засудженого  через
м'якість та істотні порушення кримінально-процесуального закону, а
справу направити на новий апеляційний  розгляд  для  постановлення
нового вироку.

     Заслухавши   доповідь   судді   Верховного   Суду    України,
перевіривши матеріали справи та  обговоривши  наведені  у  поданні
доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.

     Як убачається з  матеріалів  справи,  ОСОБА_2  на  досудовому
слідстві та при судовому розгляді справи  послідовно  стверджував,
що 20 липня 2003 року в нічний час, коли вій йшов на стоянку свого
автомобіля,  його  перестріли  троє  хлопців,  які  були  у  стані
алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_3 перший штовхнув  його  в
плече, а інші обступили його, провокуючи продовження конфлікту.  З
метою його уникнення  він,  щоб  налякати  хлопців,  достав  ножа.
Побачивши у його руках ніж, хлопці розступилися, а він  почав  від
них утікати. Проте ОСОБА_3, наздогнавши  його,  наніс  йому  ногою
удар  в  груди.  Захищаючись  від  цього  удару,   він   спричинив
останньому ножове поранення живота.

     Ці показання засудженого узгоджуються із даними, що містяться
у протоколі відтворення обстановки та обставини події, у ході яких
ОСОБА_2 розказав та показав, за яких обставин він заподіяв ОСОБА_3
тяжкі тілесні ушкодження.

     Крім того, свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 показали,  що  в  нічний
час 20 липня 2003 року ОСОБА_3, ОСОБА_6,  ОСОБА_7,  перебуваючи  у
барі "Флай" у стані алкогольного сп'яніння, вели  себе  агресивно,
затівали сварки й бійки.

     За таких обставин, з урахуванням нічного часу  та  безлюдного
місця, даних про особи ОСОБА_3, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, які перебували
у стані алкогольного сп'яніння, вели себе агресивно, були  молодші
за віком від ОСОБА_2, суд дійшов правильного висновку, що останній
мав достатні підстави для сприйняття протиправних дій ОСОБА_3,  як
реальну погрозу для його життя й здоров'я, тобто перебував у стані
необхідної оборони але, перевищуючи її межі, умисно заподіяв тяжкі
тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3.

     Отже,  дії  засудженого  ОСОБА_2  за  ст.  124   КК   України
( 2341-14 ) (2341-14)
         кваліфіковані правильно.

     Покарання засудженому призначено відповідно до вимог  ст.  65
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         з  урахуванням  ступеню  тяжкості  вчинених
злочинів, даних про його особу, і воно є справедливим,  необхідним
та достатнім для виправлення  засудженого  та  попередження  нових
злочинів.

     Перевіркою  матеріалів  кримінальної  справи  не  встановлено
процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів,
які б ставили під сумнів обгрунтованість висновку суду.

     Не вбачаючи передбачених  ст.  398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
підстав для перегляду судових рішень щодо  ОСОБА_2  у  касаційному
порядку з повідомленням осіб, зазначених у  ст.  384  КПК  України
( 1001-05 ) (1001-05)
        , та керуючись ст.394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів,

     ухвалила:

     відмовити у задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1

                              Судді:

     Міщенко С.М. Вус С.М. Глос Л.Ф.