У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНи
Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України
у кримінальних справах у складі:
Головуючого
Філатова В.М.,
суддів
Косарєва В.I., Гриціва М.I.
за участю прокурора
Колесниченка О.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2007
року кримінальну справу за касаційним поданням заступника
Генерального прокурора України на вирок Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 17.04.2007 р., яким
засуджені:
ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_1, громадянин України, раніше
неодноразово судимий - останній раз - вироком Білоцерківського
міськрайонного суду Київської області від 17.10.2006 р. за ст. 309
ч.2 на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1звільнений від відбування покарання з
випробуванням і іспитовим строком 3 роки
за ст. 296 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 70 ч.4 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів шляхом часткового складання покарань за даним вироком та
вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від
17.10.2006 р. ОСОБА_1ї. призначено остаточне покарання у вигляді 3
років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_1.звільнений
від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 3
роки.
Відповідно до ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на
ОСОБА_1покладено обов'язки не виїжджати за межі України на
постійне місце проживання без дозволу органів
кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну
місця проживання та роботи.
ОСОБА_2, IНФОРМАЦIЯ_2, громадянин України, раніше несудимий
за ст. 296 ч.2 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення
волі.
На підставі ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
ОСОБА_2. звільнений
від відбування покарання з випробуванням і іспитовим строком 2
роки.
Відповідно до ст. 76 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на ОСОБА_2.
покладено обов'язки не виїжджати за межі України на постійне місце
проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,
повідомляти ці органи про зміну місця проживання та роботи
В апеляційній інстанції справа не переглядалася.
За вироком суду ОСОБА_1та ОСОБА_2. визнані винними та
засуджені за те, що вчинили хуліганство, тобто грубо порушили
громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що
супроводжувались особливою зухвалістю, яка виразилася в заподіянні
потерпілому ОСОБА_3. тілесних ушкоджень середньої тяжкості,
вчинене групою осіб.
Злочин вчинено за таких обставин.
26.06.2006 р. приблизно о 4 год. ОСОБА_1та ОСОБА_2.,
знаходячись біля магазину "Садко", який розташований по бульвару
50 р. Перемоги в м. Біла Церква, перебуваючи у стані алкогольного
сп"яніння, побачили ОСОБА_3., який йшов до магазину. ОСОБА_1та
ОСОБА_2., нехтуючи правилами співжиття та нормами моралі,
виявляючи байдужість до оточуючих, стали біля входу магазину
"Садко", при цьому ОСОБА_1звернувся до ОСОБА_3., назвавши його
образливим прізвиськом, повідомивши при цьому останньому, що знає
його і попросив при цьому дати йому грошей, на що ОСОБА_3.
відмовився. Після цього, ОСОБА_1підійшов до ОСОБА_3. та умисно, з
хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок з
мотивів явної неповаги до суспільства, демонстративно проявляючи
зневагу до загальноприйнятих правил поведінки, вдарив ОСОБА_3.
рукою в обличчя, від чого той впав на асфальт, а ОСОБА_2. вдарив
при цьому ОСОБА_3. кулаком в область потилиці та три рази ногою в
область грудної клітини. Після того, як потерпілий піднявся,
ОСОБА_1вдарив його рукою в обличчя, від чого потерпілий знову впав
на землю. В цей час ОСОБА_4з метою пресікання злочинних дій
засуджених, підбіг та затримав ОСОБА_1., а ОСОБА_2. з місця події
втік.
Внаслідок неправомірних дій засуджених потерпілому ОСОБА_3.
заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.
У касаційному поданні заступник Генерального прокурора
України порушує питання про скасування постановленого по справі
вироку та направлення справи на нове розслідування, оскільки
вважає, що оскільки під час вчинення хуліганських дій потерпілому
були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, то у даному
випадку, на думку прокурора, дії засуджених повинні бути
кваліфіковані ще і за ст. 122 ч.1 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
. Крім
цього, на думку прокурора, призначене засудженим покарання є
занадто м'яким.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав подання,
розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що воно
підлягає до задоволення частково.
Вирок суду щодо визначення міри покарання ОСОБА_1. та
ОСОБА_2. підлягає скасуванню з направленням справи на новий
судовий розгляд через невідповідність призначеного покарання
тяжкості злочину та особі засуджених.
Відповідно до вимог ст. 398 УПК України підставами для
скасування або зміни вироку, ухвали чи постанови є, зокрема,
невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі
засудженого.
За змістом ст. 372 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
невідповідним
ступеню тяжкості злочину та особі засудженого визнається таке
покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені статтею
кримінального кодексу, але за своїм видом чи розміром є явно
несправедливим як внаслідок м'якості, так і суворості.
Як видно із вироку, висновок про доведеність винності
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні злочину, за який вони засуджені,
суд зробив в межах пред'явленого звинувачення на підставі показань
самих засуджених, потерпілого, інших доказів, яким дана оцінка.
Проте, приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
від відбування покарання з випробуванням, суд в достатній мірі не
надав правової оцінки ступеню тяжкості, характеру суспільної
небезпечності і обставин вчиненого засудженими злочину.
Зокрема, суд не врахував, що під час вчинення хуліганських
дій вказаними особами потерпілому спричинено середньої тяжкості
тілесні ушкодження, тобто, фактично, вчинено ще і дії, які за
своїми ознаками і ступенем тяжкості суттєво відрізняються від
хуліганства.
Судом також при обранні покарання засудженим залишено поза
увагою, що ОСОБА_1раніше неодноразово судимий, у тому числі зі
звільненням від покарання з випробуванням, а ОСОБА_2. має
спеціальну фізичну підготовку, яку пройшов у школі "Альфа", злочин
обидва скоїли у стані алкогольного сп'яніння.
За таких обставин звільнення ОСОБА_1. та ОСОБА_2. від
відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
є необгрунтованим та немотивованим і суперечить
загальним принципам призначення покарання та вимогам постанови
Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про
практику призначення судами кримінального покарання"
( v0007700-03 ) (v0007700-03)
.
Таким чином, слід визнати, що покарання, визначене ОСОБА_1.
та ОСОБА_2., є явно несправедливим внаслідок ступеню тяжкості
злочину та особі засуджених.
Отже, оскільки суд визначив покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
всупереч вимогам закону, вирок підлягає скасуванню.
Якщо при новому розгляді суд дійде висновку про винність
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні злочину за аналогічних обставин,
визначене їм покарання слід вважати м'яким.
Доводи касаційного подання щодо правильності кваліфікації дій
засуджених, то вони будуть вирішені при розгляді справи по суті.
Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів
у х в а л и л а :
Касаційне подання заступника Генерального прокурора України
задовольнити частково.
Вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області
від 17 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2. скасувати у
зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та
невідповідністю призначеного покарання тяжкості вчиненого та
особам засуджених, а справу направити на новий судовий розгляд в
місцевий суд в іншому складі суду.
С У Д Д I :
Косарєв В.I. Філатов В.М. Гриців М.I.