5-4214км07 Про незаконне придбання бойових припасів - Текст документа

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2, касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2007 року щодо ОСОБА_1.

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2006 року засуджено

IНФОРМАЦIЯ_1,

уродженця м. Львова, громадянина України,

такого, що відповідно до вимог ст. 89 КК України (2341-14)

судимості не мав,

за ч.1 ст. 263 КК України (2341-14) на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України (2341-14) ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених п.3 ч. 1 ст. 76 КК України (2341-14) .

За частинами 2, 4 ст. 187 КК України (2341-14) ОСОБА_1. за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів виправдано.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь НДЕКЦ при УМВС України у Львівській області 188,30 грн. за проведення судово-балістичної експертизи.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2007 року зазначений вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він на початку весни 1997 року незаконно придбав бойові патрони, які носив та зберігав без передбаченого законом дозволу у квартирі АДРЕСА_1 до їх вилучення 03 квітня 2006 року працівниками міліції.

Крім того, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у тому, що він 22 березня 2006 року о 21-й год. біля бару "Скорпіон", що у м. Львові, за попередньою змовою групою осіб вчинив розбійні напади на ОСОБА_3 та ОСОБА_2, заподіявши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2, посилаючись на однобічність, неповноту, необ'єктивність судового слідства, на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, на безпідставне виправдання ОСОБА_1. за частинами 2, 4 ст. 187 КК України (2341-14) , порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд. Крім того зазначає про те, що йому не було належним чином повідомлено про дату розгляду справи щодо ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, чим було порушено його право на захист.

У касаційному поданні прокурор, наводячи аналогічні доводи, просить вирок щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону. Крім того вважає, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання за ч. 1 ст. 263 КК України (2341-14) , безпідставно звільнив останнього від його відбування з випробуванням.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Сухарєва О.М., який підтримав касаційне подання та касаційну скаргу потерпілого, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних скарг та подання, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України (1001-05) , істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок чи постанову.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 327 КПК України (1001-05) , виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину. При цьому виправдувальний вирок повинен бути судом мотивований.

Відповідно до ст. 334 КПК України (1001-05) , мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Стаття 323 КПК України (1001-05) передбачає, що вирок суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні, та оцінює ці докази на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Як убачається з матеріалів справи та тексту вироку, виправдовуючи ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 4 ст. 187 КК України (2341-14) , суд наведених вище вимог кримінально-процесуального закону не дотримав, обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1 належним чином не з'ясував.

Так, на обгрунтування висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів, суд послався на показання самого підсудного, який заперечив свою причетність до скоєння розбійних нападів, показання свідків ОСОБА_5 - дружини ОСОБА_1 та ОСОБА_4, які підтвердили, що вони відпочивали в барі "Скорпіон", але ніякого конфлікту із потерпілими ОСОБА_1 не мав, а також на відсутність очевидців вчинення даних злочинів, відкидаючи при цьому показання потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки, останні перебували у стані алкогольного сп'яніння, а їх показання, на думку суду, були суперечливими і непослідовними.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_2 як на досудовому слідстві, так і в суді давав послідовні показання про те, що ОСОБА_1 бив його руками і ногами у різні частини тіла, а також викрав у нього годинник "Орієнт" та гроші в сумі 420 грн. (ч. 1 а. с. 20 зв.-21, т. 2 а. с 136).

Ці показання повністю узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи про заподіяння ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження, які суд у вироку не проаналізував і не дав їм оцінки (т. 1 а. с. 92).

Крім того, у вироку також відсутній аналіз показань свідка ОСОБА_6, надані ним на досудовому слідстві і під час судового розгляду справи, про те що увечері 22 березня 2006 року йому подзвонив ОСОБА_2, повідомив про побиття і викрадення годинника і грошей. (т. 1 а. с.156 зв., т. 2 а. с. 149).

Зазначені показання ОСОБА_6 об'єктивно підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_7 про те, що він 22 березня 2006 року надавав ОСОБА_2 першу медичну допомогу, так як останній був побитий. Від ОСОБА_2 свідку стало відомо, що його побили біля бару "Скорпіон" і викрали гроші і годинник "Орієнт" (т. 1 а. с. 157 зв., т. 2 а. с. 166).

Iз показань свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 убачається, що 22 березня 2006 року у вечірній час проходячи повз бар "Скорпіон" вони бачили, як четверо людей завдавали ударів чоловіку, який лежав на землі (т. 1 а. с.176, т. 2 а с. 81 зв.).

Більше того, згідно із протоколом пред'явлення особи для впізнання, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 вказали на ОСОБА_1 як на особу, яка вчинила на них розбійні напади (т. 1 а .с. 29-30, 34).

Обгрунтування висновків суду про недоведеність винуватості ОСОБА_1. лише тим, що потерпілі перебували у стані алкогольного сп'яніння і не пам'ятають обставин справи, а також визнання впізнання ОСОБА_2 ОСОБА_1 та його дружини непереконливим, оскільки невідомо скільки таких впізнань проводилось взагалі і фотографія підсудного могла бути показана потерпілим, є недостатніми та юридично неспроможними, оскільки вирок повинен грунтуватися на зібраних органами досудового слідства та ретельно перевірених у судовому засіданні доказах шляхом всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Зокрема, як убачається з вироку, суд не допитав в судовому засіданні в якості свідків осіб, які проводили впізнання, і не врахував даних висновку службової перевірки УВБ УМВСУ у Львівській області, якими не було встановлено порушень закону під час проведення впізнання ОСОБА_1.

Крім цього, суд обгрунтував свій вирок доказами, які не були розглянуті в судовому засіданні, оскільки свідків - дільничних інспекторів міліції ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не допитував.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що вирок в частині виправдання ОСОБА_1 за частинами 2, 4 ст. 187 КК України (2341-14) грунтується на припущеннях, є передчасним, прийнятим з порушенням вимог кримінально-процесуального закону без повного, всебічного дослідження обставин справи і зібраних слідством доказів, а тому підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Апеляційний суд, розглядаючи справу щодо ОСОБА_1 за апеляцією потерпілого ОСОБА_2 та прокурора, не звернув уваги на вказані порушення закону, не перевірив доводів цих учасників процесу і докладних мотивів прийнятого рішення не навів, а тому й ухвала апеляційної інстанції підлягає скасуванню.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 394 - 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2, касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Франківського районного суду м. Львова від 07 грудня 2006 року в частині виправдання ОСОБА_1 за частинами 2, 4 ст. 187 КК України (2341-14) та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 лютого 2007 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.