Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Київ " 23 " грудня 2008 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2 на судові рішення відносно ОСОБА_3.

Вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 28 лютого 2008 року

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, працюючий охоронцем,

судимий 1 серпня 2006 року за ст. 122 ч.1 КК України на 2 роки обмеження волі, на підставі ст.ст. 75, 76 КК України з іспитовим строком на 1 рік,

засуджений за ст. 119 ч.1 КК України на 4 роки позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 80 000 грн. відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2008 року вирок щодо ОСОБА_3 змінено: виключено з вироку вказівку про обтяжуючу покарання обставину - настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого, а в решті вирок залишено без зміни.

ОСОБА_3 визнаний винуватим у тому, що він 12 серпня 2007 року приблизно о 1 годині на набережній м.Алушти у ході конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, скоїв необережне вбивство гр.ОСОБА_4, завдавши йому удару в обличчя, від чого потерпілий упав на асфальтобетонне покриття, вдарився головою і дорогою до лікарні помер.

У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення з метою засудження ОСОБА_3 за ч.2 ст. 121 КК України та призначення йому максимального покарання за цим законом і посилається при цьому на те, що ОСОБА_3 давав неправдиві свідчення про обставини конфлікту, що його дії були спрямовані на умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень і смерті, так як засуджений володіє прийомами рукопашного бою, а також що суд апеляційної інстанції безпідставно виключив із вироку обтяжуючу обставину настання тяжких наслідків у вигляді смерті потерпілого.

Захисник ОСОБА_1 у касаційній скарзі просить змінити вирок щодо ОСОБА_3, призначити йому покарання у вигляді 3 років обмеження волі та застосувати ст. 75 КК України, посилаючись на те, що суд не мотивував свого рішення про обрання більш тяжкого виду покарання із передбачених у санкції ч.1 ст. 119 КК України, що обтяжуючі покарання обставини у справі відсутні, сам засуджений є єдиним годувальником у родині, позитивно характеризується, з'явився із зізнанням до правоохоронних органів.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги задоволенню не підлягають.

У справі достовірно встановлено, що ОСОБА_3 завдав ОСОБА_2 удару кулаком в обличчя, від чого останній упав і вдарився головою об асфальтобетонне покриття. У результаті судово-медичної експертизи встановлено, що смерть потерпілого настала саме від черепно-мозкової травми внаслідок падіння після прискорення від удару в обличчя. Свідки, знайомі ОСОБА_3 і ОСОБА_4, пояснювали, що і засуджений, і потерпілий займалися спортом, однак підстави вважати, що наслідки у вигляді смерті потерпілого настали у результаті застосування засудженим спеціальних бойових навичок, у справі відсутні. Діяння ОСОБА_3 вірно кваліфіковані судом як убивство через необережність.

Оскільки заподіяння смерті потерпілій особі передбачене в диспозиції ч.1 ст. 119 КК України, суд апеляційної інстанції правомірно виключив цю обставину як таку, що обтяжує покарання.

Доводи касаційної скарги захисника про те, що суд не мотивував своє рішення про обрання ОСОБА_3 покарання саме у виді позбавлення волі, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції чітко зазначив у вироку, що, з урахуванням даних про особу підсудного, вважає за необхідне призначити йому покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства. Колегія суддів погоджується з таким рішенням місцевого суду, оскільки ОСОБА_3 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень, однак незабаром знову вчинив подібний злочин.

У зв'язку з наведеним відсутні також підстави вважати, що виправлення і перевиховання засудженого можливе без відбування призначеного йому покарання з випробуванням.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для призначення даної кримінальної справи до касаційного розгляду з метою перегляду судових рішень відносно ОСОБА_3 з мотивів, наведених як у скарзі потерпілої, так і у скарзі захисника.

Керуючись ст. 394 КПК України, -

відмовити в задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_2.