У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
Головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М., Жука В.Г.
за участю прокурора
Сухарєва О.М.
та адвокатів
ОСОБА_1
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 грудня 2007
року кримінальну праву за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 на вирок Московського
районного суду м. Харкова від 7 грудня 2004 року та ухвалу колегії
суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду
Харківської області від 31 травня 2006 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_2,
IНФОРМАЦIЯ_1,
немаючого судимості,
засуджено за ч. 2 ст. 142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року на
10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст.
142 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року на 8 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, за ч. 1 ст. 123 КК України 1960
( 2001-05 ) (2001-05)
року на 1 рік виправних робіт, за ст.. 100 КК України
1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року на 1 рік позбавлення волі, за ч. 4 ст. 190
КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, за ч. 2 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки
позбавлення волі, за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 12
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 5 ст.
186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років позбавлення волі, за ч. 3
ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна, за ч. 2 ст. 263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_2 визначено 12 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна.
ОСОБА_3,
IНФОРМАЦIЯ_2,
раніше судимого 26.11.2001 року за ч. 2 ст. 189 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
на 3 роки позбавлення волі, звільненого на підставі
ст. 75 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
від відбування покарання з
випробуванням 3 роки,
засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 11 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 3 ст. 289 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, за ч. 5 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8 років
позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_3 визначено 11 років позбавлення волі, а за
сукупністю вироків на підставі ст.. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
- 12
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за
сукупністю злочинів ОСОБА_3 визначено 12 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна.
ОСОБА_4,
IНФОРМАЦIЯ_3,
немаючого судимості,
засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 6 років
позбавлення волі з конфіскацією всього майна, за ч. 4 ст. 187 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 9 років позбавлення волі з конфіскацією
всього майна, за ч. 3 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 10 років
позбавлення волі, за ч. 5 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
на 8
років позбавлення волі з конфіскацією всього майна.
На підставі ст. 70 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
за сукупністю
злочинів ОСОБА_4 визначено 10 років позбавлення волі з
конфіскацією всього майна.
По справі вирішено питання про стягнення з засуджених на
користь потерпілих завданої шкоди.
Зазначеним вироком засуджено ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14,
ОСОБА_15 вирок щодо яких у касаційному порядку не оскаржено та
касаційне подання не внесено.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах
Апеляційного суду Харківської області від 31 травня 2006 року
вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 змінено, виключено з вироку
посилання суду на обтяжуючу покарання обставину, вчинення злочину
у складі організованої групи та вчинення злочинів за попередньою
змовою групою осіб. Постановлено, також, в частині визнання
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винуватими у вчинені злочину за
епізодом від 27.02.2002 року щодо ОСОБА_16, виключити вказівку
суду щодо вартості транспортного засобу, вартість якого у 120
разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Постановлено виключити з вироку вказівку суду про стягнення з
засуджених у солідарному порядку судових витрат та запропонувати
суду першої інстанції, в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України
( 1001-05 ) (1001-05)
, вирішити питання про дольовий порядок їх стягнення.
Вирок також змінено в частині вирішення цивільного позову про
стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_17
завданої шкоди, постановлено вважати вказівку суду у цій частині
арифметичною помилкою та визнано таким, що підлягає стягненню з
них - 35700грн.
В решті вирок щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без
зміни.
Як визнав встановленим суд, 17 листопада 1997 року близько
23-ї години ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_12 та іншими
особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження,
озброївшись газовою та помповою зброєю, оснащені раціями прибули
до будинку АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_2 та інші особи залишилися
біля будинку з транспортом та рацією, а ОСОБА_12 разом з іншими
особами проникли у будинок, де із застосуванням насильства,
небезпечного для життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19
та з погрозою його застосування, вчинили напад на потерпілих,
заподіявши ОСОБА_18 легкі тілесні ушкодження, що потягли
короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_19 фізичний біль. Не
виявивши майна та інших цінностей, злочинці втекли.
Крім того, ОСОБА_2, за попередньою змовою з ОСОБА_12 та
іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження,
18 листопада 1997 року близько 20-ї години незаконно позбавили
волі ОСОБА_20 та ОСОБА_21 та демонструючи їм зброю, погрожували
вбивством.
У середині січня 1998 року близько 9-ї години на автодорозі
до с. Киріківка Сумської області ОСОБА_2, за попередньою змовою з
ОСОБА_12 та іншими особами, матеріали щодо яких виділені в окреме
провадження, з погрозою застосування насильства, небезпечного для
життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_23 та із
застосуванням такого насильства вчинили напад на потерпілих,
заволодівши майном ОСОБА_22 на суму 6262грн.
8 серпня 1998 року близько 11-ї години 30 хвилин на
автодорозі до с. Лебяжьє Чугуївського району ОСОБА_2, за
попередньою змовою з іншими особами, матеріали щодо яких виділені
в окреме провадження, з погрозою застосування насильства,
небезпечного для життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_24 та ОСОБА_25
та із застосуванням такого насильства до ОСОБА_24 вчинили напад на
потерпілих, заволодівши майном ОСОБА_24 на суму 5640грн. та
ОСОБА_25 на суму 67грн.
Крім того, 15 липня 2000 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з
ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_4 та ОСОБА_11 шляхом шахрайства
заволоділи майном ТОВ "Автопромкомплект" на суму 37288,6грн.
9 січня 2001 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_10,
ОСОБА_9, ОСОБА_4, ОСОБА_11 та ОСОБА_8 шляхом шахрайства заволоділи
майном КСП "Гвоздика" на суму 18143,3грн.
14 лютого 2001 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_10,
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шляхом шахрайства заволоділи майном ТОВ НПКФ
"РЕЛКО" на суму 29090грн.
28 травня 2001 року ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_10,
ОСОБА_9 та ОСОБА_8 шляхом шахрайства заволоділи грошима ОСОБА_26 у
сумі 26000грн.
18 січня 2002 року близько 9-ї години 30 хвилин ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи, та
ОСОБА_15 на автодорозі до с. Пологи Охтирського району Сумської
області, погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для
життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28 та ОСОБА_29 та із
застосуванням такого насильства, вчинили напад на потерпілих,
заволодівши грошима ОСОБА_27 у сумі 200грн. та ОСОБА_17 у сумі
35700грн.
27 лютого 2002 року близько 11-ї години 30 хвилин ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи, та
ОСОБА_7 на автодорозі до с. Сподобівка Шевченківського району
Харківської області, із застосуванням насильства, яке не є
небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_16, відкрито
викрали майно останнього на суму 610 грн та, крім того, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4 незаконно заволоділи автомобілем
потерпілого, ВАЗ 21061 д/н НОМЕР_1.
27 лютого 2002 року близько 12-ї години ОСОБА_2, ОСОБА_3,
ОСОБА_6, ОСОБА_4, діючи у складі організованої групи, та ОСОБА_7
на вул. Тепличній с. Сподобівка Шевченківського району Харківської
області, із погрозою застосування насильства небезпечного для
життя та здоров'я потерпілих ОСОБА_30 та ОСОБА_31 та із
застосуванням такого насильства, вчинили напад на потерпілих,
заволодівши грошима ОСОБА_30 у сумі 20000грн.
Крім того, 15 липня 2000 року ОСОБА_2 близько 12-ї години в
ході заволодіння майном ТОВ "Автопромкомплект" біля приміщення ВАТ
"Скороходівський маслозавод" с. Артемівна Чутовського району
Полтавської області, шляхом шахрайства заволодів грошима ОСОБА_32
на суму 500грн.
9 січня 2001 року близько 17-ї години ОСОБА_2 в ході
заволодіння майном КСП "Гвоздика" біля приміщення птахофабрики с.
Борки, Зміївського району Харківської області, шляхом шахрайства
заволодів грошима ОСОБА_33 у сумі 1000грн.
14 лютого 2001 року близько 10-ї години 30 хвилин ОСОБА_2 в
ході заволодіння майном ТОВ НПКФ "РЕЛКО" біля приміщення
маслозаводу с. Магдалинівки Дніпропетровської області шляхом
шахрайства заволодів грошима ОСОБА_34 на суму 3000грн.
На початку червня 2002 року ОСОБА_2 близько 15-ї години,
перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 з дозволу ОСОБА_8 забрав у
останнього мисливський ніж, який незаконно носив при собі, і який
20 липня 2002 року близько 15-ї години 20 хвилин використав під
час розбійного нападу на ОСОБА_35, і намагаючись покинути місце
вчинення злочину, загубив його. Згідно з висновком
криміналістичної експертизи, цей ніж є холодною зброєю,
виготовленою саморобним способом.
20 липня 2002 року близько 15-ї години 20 хвилин з метою
викрадення майна ОСОБА_2 та ОСОБА_13, який не знав про наявність у
ОСОБА_2 ножа, зайшли до магазину ЧП ОСОБА_36 по АДРЕСА_3, де
ОСОБА_2 напав на продавця магазину - ОСОБА_35, і погрожуючи їй
застосуванням насильства небезпечного для її життя та здоров'я,
демонструючи ніж, почав наносити їй удари руками по голові та
тулубу, заподіявши їй легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_13 у цей
час відкрито викрав майно ОСОБА_36, а саме мобільні телефони на
суму 2944грн.
25 серпня 2002 року близько 15-ї години з метою викрадення
майна ОСОБА_2 та ОСОБА_13, який не знав про намір ОСОБА_2 щодо
застосування насильства до потерпілого, зайшли до магазину
"Альфаком" по вул. Римарській, 18 м. Харкова, де ОСОБА_2 напав на
ОСОБА_37, і застосовуючи насильство небезпечне для життя та
здоров'я потерпілого, металевим молотком почав наносити йому удари
по голові та тулубу, заподіявши ОСОБА_37 легкі тілесні ушкодження,
що спричинили короткочасний розлад здоров'я, а ОСОБА_13 відкрито
викрав майно ОСОБА_37, а саме мобільні телефони на суму 22737грн.
У касаційних скаргах та доповненнях до них:
засуджений ОСОБА_2, порушуючи питання про скасування
постановлених щодо нього судових рішень, зазначає, що досудове та
судове слідство по справі проведено неповно та однобічно, з
порушенням норм кримінально-процесуального закону і, зокрема, його
права на захист, що під час досудового слідства до нього
застосовувалися недозволені методи ведення слідства, що висновки
суду не відповідають фактичним обставинам справи. Проте просить
пом'якшити йому покарання.
Засуджений ОСОБА_3 у касаційній скарзі порушує питання про
скасування постановлених щодо нього судових рішень. При цьому він
зазначає, що по епізодах розбійного нападу від 18 січня 2002 року,
відкритого викрадення майна та незаконного заволодіння
транспортним засобом від 27 лютого 2002 року, розбійного нападу
від 27 лютого 2002 року досудове та судове слідство проведено
неповно та однобічно, що насильства до потерпілих він не
застосовував, а при призначенні покарання суд не врахував дані про
його особу. Засуджений також заперечує свою участь у складі
організованої групи.
Захисник засудженого ОСОБА_3 - ОСОБА_5, посилаючись на
неповноту та однобічність судового слідства, просить змінити
постановлені щодо ОСОБА_3 судові рішення, пом'якшивши йому
покарання.
Засуджений ОСОБА_4 зазначає, що досудове та судове слідство
по справі проведено неповно та однобічно, з порушенням
кримінально-процесуального закону, що під час досудового слідства
до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства,
заперечує свою участь у складі організованої групи. Просить
змінити постановлені щодо нього судові рішення, перекваліфікувати
його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 289 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з ч. 4 ст.
187 на ч. 3 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, виключити з його
обвинувачення кваліфікуючу ознаку - вчинення злочинів у складі
організованої групи та пом'якшити покарання. Судові рішення в
частині його засудження за ч. 4 ст. 190 та ч. 5 ст. 186 КК України
( 2341-14 ) (2341-14)
скасувати, а кримінальну справу закрити, або скасувати
постановлені щодо нього судові рішення, а кримінальну справу
направити на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника засудженого
ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_1 про зміну постановлених щодо ОСОБА_3
судових рішень, пом'якшення йому покарання, міркування прокурора
про залишення касаційних скарг без задоволення, обговоривши доводи
касаційних скарг та перевіривши матеріали кримінальної справи,
колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не
підлягають.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, ОСОБА_3 та
ОСОБА_4 у вчинені інкримінованих їм злочинів підтверджується
сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому
засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом
порядку.
Зокрема, показаннями самих засуджених, у тому числі й
ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, показаннями потерпілих щодо обставин
вчинених відносно них злочинів, показаннями свідків, даними
протоколів відтворення обстановки та обставин події, очних ставок,
впізнання, даними висновків судово-медичних експертиз щодо
наявності у потерпілих тілесних ушкоджень, актами інвентаризації,
іншими наявними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку.
Доводи засудженого ОСОБА_3 у касаційній скарзі щодо неповноти
досудового та судового слідства, необгрунтованості його
засудження, а також й про те, що насильства до потерпілих він не
застосовував по епізодах розбійного нападу від 18 січня 2002 року,
відкритого викрадення майна та незаконного заволодіння
транспортним засобом від 27 лютого 2002 року, розбійного нападу
від 27 лютого 2002 року є безпідставними, оскільки спростовуються,
зокрема, показаннями потерпілих ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29,
ОСОБА_16, ОСОБА_30 та ОСОБА_31, даними протоколів відтворення
обстановки та обставин події за участю ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_3,
ОСОБА_2, з яких видно, що засуджені на місці показали та розповіли
про обставини вчинення ними злочинів, даними висновків
судово-медичних експертиз, згідно з якими потерпілим ОСОБА_27 були
заподіяні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний
розлад здоров'я, а ОСОБА_28, ОСОБА_30 та ОСОБА_31 легкі тілесні
ушкодження, даними протоколів впізнання, з яких видно, що
потерпілий ОСОБА_30 впізнав, у тому числі й ОСОБА_3, як особу, яка
вчинила щодо нього розбійний напад, іншими доказами.
Наведене, також спростовує і доводи засудженого ОСОБА_4 щодо
його необгрунтованого засудження за цими епізодами.
Доводи засуджених у касаційних скаргах про те, що судом
безпідставно інкриміновано їм вчинення злочинів у складі
організованої групи є безпідставними.
З матеріалів справи вбачається, що, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_3
та ОСОБА_4 зорганізувалися в злочинну групу, були об'єднані
спільними інтересами та реалізували єдиний намір на збагачення
шляхом вчинення злочинних дій, при цьому заздалегідь готувалися -
підбирали об'єкти посягань, розподіляли ролі між собою,
використовували транспортний засіб. Про стійкість їх організованої
групи також свідчить вчинення злочинів з розривом у часі.
При перевірці матеріалів справи, не знайшли свого
підтвердження, а тому визнані безпідставними, і доводи засуджених
щодо застосування до них недозволених методів ведення слідства та
порушення права на захист.
Дії засуджених ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 142, ч. 3 ст. 142, ч. 1
ст. 123, ст. 100 КК України 1960 ( 2001-05 ) (2001-05)
року, ч. 4 ст. 190,
ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст.
263 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
2001 року, ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 187, ч.
3 ст. 289 та ч. 5 ст. 186 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, а також ОСОБА_4
за ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289 та ч. 5 ст. 186 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
кваліфіковані правильно.
Покарання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 призначено з
додержанням вимог ст. 65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
, з врахуванням
ступеню тяжкості вчинених ними злочинів, даних про особи
засуджених та усіх обставин справи і яке є необхідним й достатнім
для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для
пом'якшення засудженим призначеного покарання, колегія суддів не
вбачає.
Iстотних порушень норм кримінально-процесуального закону по
справі не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК
України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
відмовити у задоволенні касаційних скарг засуджених ОСОБА_2,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5
С у д д і:
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Жук В.Г.