У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                Верховного Суду України у складі:

     головуючого - судді

     Присяжнюк Т.I.,

     суддів

     Косарєва В.I. і Нікітіна Ю.I.

     розглянула в судовому засіданні в м.  Києві  18  грудня  2007
року  кримінальну  справу  за  касаційними  скаргами   засудженого
ОСОБА_1 і його захисника ОСОБА_2 на вирок Iзяславського  районного
суду Хмельницької області від 3 квітня 2006 року, яким

     ОСОБА_1,

     1982 року народження, громадянина України,

     раніше не судимого,

     засуджено за ч. 3 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         на 10  років
позбавлення  волі  з  позбавленням  права  керувати  транспортними
засобами строком на 3 роки.

     З засудженого стягнуто на користь  потерпілого  ОСОБА_3  4792
грн. 41 коп. на  відшкодування  матеріальної  шкоди  і  4000  грн.
моральної, на користь потерпілого ОСОБА_4 2500 грн. матеріальної і
25000  грн.  моральної  шкоди,  на  користь  ОСОБА_5   6000   грн.
матеріальної шкоди  і  25000  моральної  та  довічне  утримання  в
розмірі 289 грн. 50 коп. щомісячно, на користь ОСОБА_6  8165  грн.
матеріальної і 25000 грн. моральної шкоди та  на  користь  ОСОБА_7
25000 грн. моральної шкоди.

     Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних  справах
апеляційного суду Хмельницької області  від  7  червня  2006  року
вказаний вирок залишений без зміни.

     За вироком  суду  ОСОБА_1  визнано  винним  у  тому,  що  він
IНФОРМАЦIЯ_1  приблизно  о  3  годині  ночі,  керуючи  автомобілем
ВАЗ-2101 держномер  НОМЕР_1  і  рухаючись  по  вул.  Жовтневій  м.
Iзяслава, порушив пункти 11.2, 11.3, 11.10, 12.2.  і  12.4  Правил
безпеки дорожнього руху України, в результаті чого здійснив  наїзд
на потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_9 і  ОСОБА_10,  яким  були  заподіяні
несумісні з життям тілесні ушкодження.

     У  касаційній   скарзі   засуджений   порушує   питання   про
пом'якшення йому міри покарання, яку він вважає занадто суворою, і
зазначає,  що  суд  безпідставно  стягнув  на  користь  потерпілої
ОСОБА_5 довічне утримання в розмірі 289 грн. 50 коп. щомісячно.

     Захисник ОСОБА_2 у  касаційній  скарзі  порушує  питання  про
скасування судових рішень і направлення  справи  щодо  ОСОБА_1  на
додаткове  розслідування  з  підстав  неповноти,  однобічності  та
необ'єктивності досудового і  судового  слідства,  невідповідності
висновків суду фактичним обставинам справи  і  недоведеності  вини
ОСОБА_1  у  злочині,  за  який  його  засуджено.  Також   захисник
зазначає,  що  судом  необгрунтовано   відмовлено   у   проведенні
автотехнічної і транспортно-трасологічної експертиз.

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суд України, перевіривши
матеріали кримінальної справи  та  обговоривши  доводи  касаційних
скарг, колегія суддів не вбачає підстав  для  внесення  справи  на
касаційний розгляд з метою її перегляду.

     Винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину  підтверджена  сукупністю
зібраних у справі, вірно оцінених та обгрунтовано покладених судом
в основу  вироку  доказів.  Як  вбачається  з  матеріалів  справи,
досудове і судове слідство у ній  проведено  з  дотриманням  вимог
кримінально-процесуального закону і таких порушень  цього  закону,
які були б істотними і тягли за собою скасування судових рішень, у
справі не допущено.

     Висновки суду про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки
руху,  що  спричинило  потерпілим  ОСОБА_8,  ОСОБА_9  і   ОСОБА_10
смертельні тілесні ушкодження, відповідають  фактичним  обставинам
справи і підтверджуються наведеними у  вироку  доказами,  якими  є
показання потерпілого ОСОБА_3про обставини  ДТП  з  вини  ОСОБА_1,
який виїхав на своєму автомобілі з  зустрічної  смуги  і  здійснив
наїзд  на  потерпілих;  показаннями  свідків  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,
даними  протоколу  огляду  місця  події,   протоколу   відтворення
обстановки   і   обставин   події,   висновками   судово-медичних,
автотехнічної, а також комплексної  судово-медичної  автотехнічної
експертизи.

     Вищевказаними показаннями  потерпілого  ОСОБА_3,  свідків  та
іншими наявними у матеріалах справи доказами  підтверджується,  що
порушення  засудженим  правил  дорожнього   руху   знаходяться   у
причинному зв'язку із наслідками, що настали.

     Iз  матеріалів  справи  вбачається,  що  органами  досудового
слідства й судом досліджено всі обставини, з'ясування  яких  могло
мати істотне  значення  для  правильного  вирішення  справи.  Тому
посилання  у  скарзі  захисника  на   неповноту   і   однобічність
досудового й судового слідства у справі є безпідставним.

     Правильно  проаналізувавши  зібрані  у  справі  докази  в  їх
сукупності та давши їм належну оцінку, суд  дійшов  обгрунтованого
висновку  про   винність   ОСОБА_1   у   вчиненні   ним   злочину,
передбаченого ч.3 ст. 286 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Призначене засудженому покарання відповідає вимогам ст.

     65 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  обране  з  урахуванням  ступеня
тяжкості вчиненого злочину та даних про його особу. Колегія суддів
вважає таке  покарання  необхідним  й  достатнім  для  виправлення
ОСОБА_1 та попередження нових злочинів.

     Також правильно вирішено судом цивільні позови потерпілих,  в
тому числі й  про  стягнення  з  засудженого  на  користь  ОСОБА_5
довічного утримання, що належно мотивовано у вироку.

     Доводи касаційних скарг засудженого і захисника аналогічні за
змістом  доводам  апеляції  адвоката,   які   перевірялись   судом
апеляційної інстанції і обгрунтовано були визнані безпідставними.

     Не вбачаючи передбачених  ст.  398  КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        
підстав для скасування або зміни судових рішень  щодо  ОСОБА_1  та
керуючись ст. 394 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
        , колегія суддів,

                        у х в а л и л а :

     у задоволенні касаційних  скарг  ОСОБА_1  і  захисникаОСОБА_2
відмовити.

                           С у д д і :

             Присяжнюк Т.I. Косарєв В.I. Нікітін Ю.I.