У х в а л а

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

       Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

                     Верховного Суду України

                            у складі:

     головуючого

     Паневіна В.О.,

     суддів

     Глоса Л.Ф. і Таран Т.С.,

     за участю прокурора

     Кравченко Є.С.,

     розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  18  грудня  2007
року  кримінальну  справу  за   касаційним   поданням   заступника
Генерального прокурора України на вирок Татарбунарського районного
суду Одеської області від 23 квітня 2007 року щодо ОСОБА_1,

                           встановила:

     цим вироком

                             ОСОБА_1,

     IНФОРМАЦIЯ_1,

     уродженця  та  жителя  с.  Дивізія  Татарбунарського   району
Одеської  області,  раніше  неодноразово  судимого,  останній  раз
20.11.2003 року за ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 317, ст. 71  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
         на 3 роки 2 місяці позбавлення волі,  06.07.2006  року
умовно-достроково звільнено на 6 місяців 15 днів,

     засуджено за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  покарання  у
виді арешту на строк 1 місяць.

     На підставі ст. 71 КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          до  призначеного
покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за
попереднім вироком і визначено ОСОБА_1 остаточне покарання у  виді
арешту на строк 3 місяці.

     У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

     Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 засуджено  за  те,  що  він  з
метою ухилення від адміністративного нагляду,  встановленого  щодо
нього постановою Малинівського районного суду м. Одеси від 5 липня
2006 року, умисно порушив правила адміністративного нагляду  та  з
метою ухилення від нього з 31 січня 2007 року по  26  лютого  2007
року самовільно залишив своє місце проживання.

     У касаційному поданні  прокурор  порушує  питання  про  зміну
вироку  у  зв'язку  з  неправильним  застосуванням   кримінального
закону. Доводи подання обгрунтовує тим,  що  суд  при  призначенні
покарання безпідставно застосував ст. 71 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
        .

     Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України,  пояснення
прокурора  Кравченко  Є.С.,  яка  підтримала  касаційне   подання,
перевіривши матеріали справи та  обговоривши  наведені  у  поданні
доводи, колегія суддів вважає, що подання підлягає  задоволенню  з
наступних підстав.

     Вирок  суду  підлягає  зміні   у   зв'язку   з   неправильним
застосуванням  кримінального  закону   при   призначенні   ОСОБА_1
покарання.

     Так, відповідно до постанови Малинівського районного суду  м.
Одеси від 6 липня 2006 року ОСОБА_1 звільнено умовно-достроково на
невідбутий строк 6 місяців і 15 днів.

     Строк, на який  ОСОБА_1  було  умовно-дострокового  звільнено
закінчився 21 січня 2007 року, а новий злочин він скоїв  31  січня
2007  року,  тобто  після  закінчення  строку  умовно-дострокового
звільнення.

     Таким чином, суд безпідставно застосував ст.  71  КК  України
( 2341-14 ) (2341-14)
        ,  частково  приєднавши  уже  повністю  відбутий  строк
покарання за попереднім вироком, у зв'язку з  чим  вирок  підлягає
зміні.

     Керуючись ст. ст. 394-396 КПК  України  ( 1001-05 ) (1001-05)
        ,  колегія
суддів

                            ухвалила:

     задовольнити  касаційне   подання   заступника   Генерального
прокурора України.

     Вирок Татарбунарського районного суду Одеської області від 23
квітня 2007 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з вироку  рішення
суду про призначення засудженому покарання за  сукупністю  вироків
на  підставі  ст.  71  КК  України  ( 2341-14 ) (2341-14)
          і  вважати   його
засудженим за ст. 395 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
         до покарання  у  виді
арешту на строк 1 місяць.

                              Судді:

     Паневін В.О. Таран Т.С. Глос Л.Ф.