У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
- Паневіна В.О.,
суддів з участю прокурора
- Глоса Л.Ф. і Таран Т.С., - Морозової С.Ю.
розглянула в судовому засіданні в м.Києві 18 грудня 2007 року
кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав
участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій,
на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 21 лютого 2007
року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня
2007 року щодо ОСОБА_1
Цим вироком
ОСОБА_1,
IНФОРМАЦIЯ_1,
раніше не судимий,
виправданий за ст.ст.15, 368 ч.2, 364 ч.1, 368 ч.2, 15, 368
ч.3, 364 ч.1, 15, 368 ч.3, 364 ч.1, 15, 368 ч.2, 364 ч.1, 15, 368
ч.2, 364 ч.1, 15, 368 ч.2, 364 ч.1, 15, 368 ч.3, 364 ч.1 КК
України ( 2341-14 ) (2341-14)
на підставі ст.6 п.2 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
за відсутністю в його діях складу злочину по кожному епізоду
обвинувачення.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 травня
2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишений без зміни.
ОСОБА_1 обвинувачувався в тому, що він, працюючи з 10 квітня
2002 року Самбірським міським головою Львівської області,
являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище і
діє відповідно до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування
в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
, всупереч інтересам служби, з корисливою
метою зловживав своїм службовим становищем і владою, вимагав та
отримав хабарі, чим заподіяв шкоду охоронюваним законом правам,
свободам окремих громадян і юридичних осіб, державним і
громадським інтересам, підірвав авторитет і престиж органів
місцевого самоврядування - Самбірської міської ради та її
виконавчого комітету.
Так, ОСОБА_1, 14 вересня 2002 року, у своєму робочому
кабінеті на пл.Ринок,1 у м.Самборі, запропонував директору
приватного підприємства "Самбіравтотранс" ОСОБА_2 передати в
якості хабара 2000 доларів США, що за курсом НБУ становить 10659,
40 грн, чи переоформити ПП "Самбіравтотранс" балансовою вартістю
16960 грн в товариство з обмеженою відповідальністю із включенням
до складу засновників вказаної ним особи, погрожуючи у разі
невиконання його вимоги припинити діяльність підприємства.
Отримавши відмову від ОСОБА_2 в дачі хабара, він у грудні 2002
року вніс на розгляд сесії Самбірської міської ради проект рішення
про передачу земельної ділянки по вул.Завокзальній, 3 у м.Самборі,
на якій розташоване ПП "Самбіравтотранс", іншій юридичній особі і,
в порушення ст.377 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, передав цю земельну
ділянку ВАТ "Самбірське АТП-14608", достовірно знаючи про
незаконність такого рішення.
У жовтні 2002 року у своєму робочому кабінеті на пл.Ринок, 1
у м.Самборі, ОСОБА_1 запропонував ОСОБА_3 передати йому в якості
хабара у власність меблевий цех площею 406,1 кв.м вартістю 19510
грн, що по АДРЕСА_1, який належав сину співрозмовника - ОСОБА_4,
погрожуючи у разі невиконання його вимоги звільнити ОСОБА_3 з
посади головного спеціаліста відділу капітального будівництва,
архітектури та комунального будівництва виконавчого комітету
Самбірської міської ради. Отримавши відмову від дачі хабара,
ОСОБА_1 неодноразово звільняв ОСОБА_3 з посади.
У кінці червня 2004 року ОСОБА_1 запропонував директору
державно-комунального малого підприємства "Електроніка" ОСОБА_5
передати йому в якості хабара 10 тисяч доларів США, що за курсом
НБУ становить 53207 грн, за сприяння в приватизації нежитлових
приміщень ДКМП "Електроніка", але свій злочинний умисел до кінця
не довів, з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_5
від передачі хабара відмовився, уклавши договір оренди з
житлово-експлуатаційною конторою № 2 м.Самбора на частину
зазначених нежитлових приміщень, відмовившись від решти.
В листопаді 2004 року ОСОБА_1 запропонував директору малого
підприємства "Колосок" ОСОБА_6 передати йому хабара в сумі 10000
євро, що за курсом НБУ становить 70290 грн., змінивши в подальшому
свою вимогу на передачу хабара в розмірі 10000 доларів США, що за
курсом НБУ становить 50500 грн., за сприяння в приватизації
будівлі із холодильними установками площею 1636,5 кв.м,
водонапірної башти, трансформаторної підстанції, каналізаційного
відстійника, обладнання та інвентаря по вул.Клинівка,14-в у
м.Самборі, що перебувало на балансі МП "Колосок" як основні засоби
виробництва і було передано цьому підприємству в безстрокове
користування. З метою спонукати ОСОБА_6 до дачі хабара, ОСОБА_1
направив на підприємство своїх підлеглих для проведення перевірок,
під час яких не було виявлено порушень чинного законодавства.
Після цього він безпідставно виніс на розгляд виконавчого комітету
Самбірської міської ради проект рішення № 66 від 10 лютого 2005
року "Про передачу на баланс відділу комунального майна
Самбірської міської ради нежитлових приміщень, будівель і споруд
територіальної громади м.Самбора", відповідно до якого в МП
"Колосок" незаконно вилучались зазначені основні засоби
виробництва.
У листопаді-грудні 2004 року ОСОБА_1 вимагав у директора
приватного підприємства "Цемент" ОСОБА_7 передати йому в якості
хабара права власності на частку ПП "Цемент" вартістю 23500 грн,
на що отримав відмову. З того часу до серпня 2005 року ОСОБА_1
продовжував вимагати у ОСОБА_7 хабар, систематично створюючи
перешкоди в початку приватизації зазначених приміщень у формі
примушування до передачі таких на баланс міської громади,
укладенні договорів оренди, передачі прав власності на приміщення
іншим фізичним особам, невнесення на розгляд сесії Самбірської
міської ради питання про надання дозволу на приватизацію та
ігноруванні законних прав підприємства на приватизацію переданих
підприємству в безстрокове користування приміщень, але свого
умислу до кінця довести не зміг з незалежних від нього причин,
оскільки ОСОБА_7 з метою захисту своїх прав звернувся до
господарського суду Львівської області.
У червні 2005 року ОСОБА_1 вимагав хабар в розмірі 5 тисяч
доларів США, що за курсом НБУ становить 25250 грн, у директора ПП
"Маринка" ОСОБА_8 за сприяння в отриманні дозволу на приватизацію
земельних ділянок по АДРЕСА_2, де знаходились його торгівельні
точки, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 користується переважним
правом їх приватизації, але свого умислу ОСОБА_1 не довів до кінця
з причин, що не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_8 звернувся
за захистом своїх прав до господарського суду Львівської області.
У період з березня по серпень 2005 року ОСОБА_1, вимагав
хабар в сумі 10000 доларів США від директора ПП "Черемшина"
ОСОБА_9 за сприяння в приватизації приміщень цього підприємства по
вул.I.Франка,34 в м.Самборі. Знаючи, що рішенням господарського
суду Львівської області від 27 травня 2005 року визнано недійсним
рішення Самбірської міської ради № 66 від 10 лютого 2005 року "Про
передачу на баланс відділу комунального майна Самбірської міської
ради нежитлових приміщень, будівель і споруд територіальної
громади м.Самбора" в частині передачі на баланс відділу
комунального майна приміщень ПП "Черемшина", ОСОБА_1 систематично
створював перешкоди в початку приватизації зазначених приміщень у
формі примушування до передачі таких на баланс міської громади,
укладення договорів оренди, перешкоджання у винесенні на розгляд
сесії Самбірської міської ради питання про надання дозволу на
приватизацію, не розгляду заяв і звернень ОСОБА_9 про винесення на
сесію ради питання про надання дозволу на приватизацію,
перешкоджання в реконструкції цих приміщень для створення належних
умов праці.
3 серпня 2005 року близько 14 год. при зустрічі із ОСОБА_9
ОСОБА_1 сказав їй, що допоможе в приватизації приміщень ПП
"Черемшина", проведенні їх експертної оцінки із заниженням
вартості, за що вона передасть йому хабар у розмірі 100000
гривень. За попередньою домовленістю 4.08.2005 р. ОСОБА_9 повинна
була передати йому частину хабара у розмірі 5000 доларів США, а
решту суми - після прийняття позитивного рішення на її користь
сесією Самбірської міської ради.
4 серпня 2005 року близько 11 години, ОСОБА_1 приїхав на
територію ПП "Черемшина" по АДРЕСА_1, під приводом огляду
приміщень підприємства зайшов у виробничий цех № 2, там ОСОБА_9
передала йому хабар у сумі 5000 доларів США, які поклав у свій
блокнот і вийшов на вулицю, де був затриманий працівниками
міліції.
У касаційному поданні прокурор вважає, що у справі зібрано
достатньо доказів вчинення ОСОБА_1 злочинів, однак цим доказам суд
не дав належної оцінки, необгрунтовано відхилив докази, які могли
істотно вплинути на його висновки. Також посилається на те, що
апеляційна інстанція необгрунтовано відхилила апеляцію обвинувача,
не перевірила доводів та не навела обгрунтованих міркувань, які б
їх спростовували, з посиланням на відповідні докази. Зазначає, що
судові рішення щодо ОСОБА_1 є незаконними у зв'язку з неправильним
застосуванням кримінального закону, з цих підстав просить їх
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
У запереченнях на касаційне подання ОСОБА_1 посилається на
те, що доказів його винності не здобуто, суд дав належну оцінку
цим обставинам і правильно виправдав його за усіма епізодами
обвинувачення. Вважає касаційне подання необгрунтованим і просить
залишити його без задоволення, а постановленні щодо нього судові
рішення без зміни.
Заслухавши доповідача, прокурора, який касаційне подання
підтримав, просив постановленні щодо ОСОБА_1 судові рішення
скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд,
виправданого ОСОБА_1, який просив касаційне подання прокурора
відхилити як необгрунтоване, а постановленні щодо нього судові
рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що
воно підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог ст.323 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, вирок
суду повинен бути законним і обгрунтованим. Суд обгрунтовує вирок
на розглянутих у судовому засіданні доказах, які оцінює за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності,
керуючись законом.
Мотивувальна частина виправдувального вироку, як зазначено у
ч.4 ст.334 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, повинна містити формулювання
обвинувачення, яке пред'явлене підсудному і визнане судом не
доведеним, а також підстави для виправдання підсудного з
зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Точне виконання вимог цієї статті забезпечує постановлення
законного і обгрунтованого вироку.
Ці вимоги закону при розгляді справи судом дотримані не були.
Як убачається із протоколу судового засідання, судом допитані
всі потерпілі, дев'ять із одинадцяти свідків, зазначених у списку,
долученому до обвинувального висновку, шість свідків, допитаних за
клопотанням учасників процесу та досліджено письмові докази, що
надані у семи томах кримінальної справи.
Однак у мотивувальній частині вироку, обгрунтовуючи свій
висновок про недоведеність пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення,
суд вибірково послався лише на частину досліджених у судовому
засіданні доказів і не навів жодних мотивів, з яких відкинув інші
докази.
Суд зазначив, що пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення у
вимаганні і отриманні хабарів у потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7,
ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 грунтується на голослівних
показаннях потерпілих та на припущеннях, які нічим об'єктивно не
підтверджуються і категорично заперечуються показаннями підсудного
та дослідженими судом доказами.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за обвинуваченням у вимаганні і
отриманні хабарів, суд зробив узагальнений висновок за усіма
епізодами, що його винність не доведено, оскільки показання
потерпілих є непослідовними і нелогічними щодо предмету та часу
заявлення до них вимог, а з заявами про вимагання у них хабара
вони звернулись у серпні 2005 року після затримання ОСОБА_1
Однак, у вироку суду навіть не викладено зміст показань
потерпілих, свідків, відсутній будь-який аналіз та оцінка цих та
інших доказів, що зібранні у справі за кожним окремо епізодом
обвинувачення. У чому полягає непослідовність та нелогічність
показань потерпілих, якими доказами, крім заперечень ОСОБА_1, вони
спростовуються, чому суд відхилив інші докази по справі, у вироку
суду також не зазначено.
Виправдовуючи ОСОБА_1 за обвинуваченням у зловживанні своїм
службовим становищем і владою за цими епізодами, суд допустив
аналогічні порушення.
За епізодом обвинувачення у вимаганні та отриманні хабара у
ОСОБА_9 суд також навів у вироку лише частину доказів, зазначивши,
що крім показань ОСОБА_9 слідством інших доказів не представлено,
показання потерпілої спростовуються підсудним і не підтверджуються
її чоловіком - ОСОБА_10, навів також показання свідка ОСОБА_11 про
те, що він бачив, як ОСОБА_9 поклала у щоденник ОСОБА_1, якийсь
згорток. Суд також зазначив, що фіксація доказів при затриманні
ОСОБА_1, відбулась із грубим порушенням чинного законодавства,
зазначаючи, що ці порушення зафіксовані у відеозапису даної
слідчої дії, а далі суд вказує, що цей відеозапис не може являтись
доказом по справі, оскільки проведено його було також з порушенням
чинного кримінально-процесуального законодавства. Посилання на те,
які саме норми КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
при проведенні слідчих дій
були порушенні, у вироку суду відсутні.
Крім того, суд, всупереч вимогам кримінально-процесуального
закону про всебічне, повне та об'єктивне дослідження всіх обставин
справи, допитавши у судовому засіданні свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19,
ОСОБА_20, які давали показання про обставини затримання ОСОБА_1 та
вилучення 5000 доларів США, взагалі не навів у вироку їх показання
і не зазначив, з яких мотивів ці та інші докази відхиленні.
На такі порушення закону при постановленні вироку щодо
ОСОБА_1 вказував прокурор у своїй апеляції, однак всупереч вимогам
ст.377 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, апеляційним судом ці доводи не
розглянуті.
Зазначені порушення вимог кримінально-процесуального закону
при розгляді кримінальної справи щодо ОСОБА_1 є істотними, вони
ставлять під сумнів обгрунтованість висновків суду про відсутність
у діях ОСОБА_1 складу злочину, тому постановленні щодо нього
судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на
новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи необхідно всебічно, повно та
об'єктивно розглянути всі обставини справи у суворій відповідності
до вимог кримінального-процесуального закону і постановити
законний та обгрунтований вирок.
Керуючись ст.ст.394-396 КПК України ( 1001-05 ) (1001-05)
, колегія
суддів, -
У Х В А Л И Л А:
касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді
справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.
Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 21 лютого 2007
року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня
2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, справу направити на новий
судовий розгляд до того ж суду у іншому складі суддів.
С У Д Д I :
Паневін В.О. Глос Л.Ф. Таран Т.С.