Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

виправданої ОСОБА_1,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 18 грудня 2007 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора Рудейчука В.П., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_1, -

вироком Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку села Сніжки Буринського району Сумської області, мешканку міста Буринь Сумської області, раніше не судиму, -

виправдано за ч. 2 ст. 367 КК України за відсутністю в її діях складу злочину.

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 6 березня 2007 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувалася у тому, що вона, обіймаючи посаду старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Буринського району Сумської області, 27 березня 2003 року виконувала наказ господарського суду Сумської області про стягнення з ТОВ "Степанівське" на користь АК АПБ "Україна" сум заборгованості по кредиту, в порушення вимог законодавства незаконно описала і наклала арешт на розпайоване майно, загальною вартістю 55 190 гривень. При цьому ОСОБА_1 не перевірила приналежність описаного нею майна та не перевірила документів на право власності на це майно, що призвело до незаконного накладення стягнення на майно засновників товариства з обмеженою відповідальністю. У подальшому зазначене майно на суму 35 900 гривень було реалізовано.

У такий же спосіб ОСОБА_1 16 березня 2004 року на виконання наказів господарського суду Сумської області про стягнення сум заборгованості з ТОВ "Степанівське" на користь Степанівської сільської ради та Буринської райдержадміністрації незаконно описала і наклала арешт на майно вартістю 26 779 гривень, що належало громадянам - співвласникам.

Таким чином ОСОБА_1 обвинувачувалася у неналежному виконанні службових обов'язків унаслідок недбалого ставлення, що призвело до спричинення шкоди інтересам спілки громадян - співвласників майна КСП "Степанівське" у вигляді матеріальних збитків на суму 45 920 гривень, тобто таких, які більше ніж у 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Однак, дослідивши зібрані у справі докази суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу зазначеного злочину.

У касаційному поданні прокурора порушується питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд. Свою вимогу він обґрунтовує тим, що суд дав неправильну оцінку зібраним у справі доказам, а тому дійшов невірного висновку щодо фактичних обставин справи. Прокурор зазначає про те, що ОСОБА_1 недбало віднеслась до своїх службових обов'язків, не перевірила, кому належить описуване майно, що призвело в подальшому до його незаконного продажу. Також прокурор зазначає, що без ґрунтовних процесуальних мотивів було змінено підсудність даної кримінальної справи, що потягло за собою неможливість потерпілих у справі бути присутніми під час її розгляду.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Драгана В.М., який підтримав касаційне подання, пояснення ОСОБА_1, яка заперечувала проти скасування судових рішень з викладених у поданні мотивів, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування постановлених у справі судових рішень в касаційному порядку.

Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суди першої та апеляційної інстанцій зробили правильний висновок про виправдання ОСОБА_1 у вчиненні злочину, оскільки в її діях відсутній склад злочину. З таким висновком судів погоджується і колегія суддів.

Аналіз пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України КК України (2341-14) , свідчить про те, що її винність у вчиненні цього злочину не підтверджено зібраними у справі доказами та воно суперечить встановленим судом обставинам справи. Із матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 неналежно виконувала свої службові обов'язки через несумлінне ставлення до них. Вона як державний виконавець діяла в межах наданих їй законодавством повноважень - належним чином повідомила боржників про наявність судового наказу, надала строк для добровільного виконання цих рішень, а також повідомила про порядок примусового виконання судового наказу. Оскільки у встановлений законодавством строк добровільного виконання судових рішень не відбулося, ОСОБА_1 прийняла рішення про примусове виконання. При цьому, кількість та належність майна перевірялося нею як за повідомленням керівництва ТОВ "Степанівське" і бухгалтерською документацією, що була у зазначеному підприємстві, так і шляхом надіслання відповідних запитів, зокрема, до органів державного технічного нагляду, які підтвердили наявність на балансі зазначеного підприємства транспортних засобів. Крім того, під час виконання ОСОБА_1 судових наказів було виявлено відсутність будь-якої документації на наявне майно у користуванні та експлуатації ТОВ "Степанівське". Слід погодитися і з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що протягом тривалого часу, якого проводилося виконання судового рішення, зауважень щодо переліку майна, та інших скарг не надходило. Ніхто з співвласників ТОВ "Степанівське" у встановленому законом порядку не звертався до суду про визнання права власності на описане майно і виключення його з опису, в тому числі й потерпіла ОСОБА_2 (вона є одним з співвласників товариства), яка сама повідомляла ОСОБА_1 про майно, на яке може бути звернено стягнення.

При постановленні вироку судом першої інстанції не було допущено упередженості при вирішенні питання про невинуватість ОСОБА_1 і всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, за умови того, що їх не можна було усунути в судовому засіданні, правильно було витлумачено судом на її користь. Усі докази були належно оцінені судом, при цьому прийняття одних та відхилення інших доказів судом належним чином вмотивовано. Також відповідає вимогам закону і ухвала апеляційного суду, в якій наведено ґрунтовні мотиви на спростування доводів апеляції прокурора.

У даній справі підсудність було змінено з дотриманням чинного законодавства, а тому доводи прокурора про те, що це було порушенням закону, є безпідставними.

Не вважаючи постановлені у справі судові рішення незаконними та не вбачаючи передбачених ст. 398 КПК України підстав для скасування або зміни судових рішень щодо ОСОБА_1 й керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів, -

відмовити в задоволенні касаційного подання прокурора Рудейчука В.П., який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, про перегляд судових рішень щодо ОСОБА_1, виправданої вироком Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2006 року.

_________________________________________________